«Небополітика» російської орди
Олег Гринів
професор, письменник, журналіст

Як пише полковник ГРУ А. Дев’ятов, геополітика, яка має у своїй основі доктрину простору, вимагала доповнення доктриною часу, – так виникла «небополітика». Вона пов’язана з православним вченням і ґрунтується на трикутнику «земля – людина – небо». Як космічна категорія «небополітика» – це політика часу, духа, надії, правди, справедливості, що неодмінно передбачає перемогу русского духа і, як наслідок, врядування Москви в цілому світі. Чи не тому Кремль вже тепер втручається у справи таких далеких країн як Сирія чи Венесуела?

Найголовніше для Росії в умовах інформаційної епохи – змінити свою стратегію в міжнародних відносинах. Дев’ятов виходить з того, що у cвітовому масштабі «триває глобальна війна «гібридного типу», яка розпочалася з 2013 року. Нинішня міжнародна констеляція начебто нагадує становище міжвоєнного періоду, а світ не застрахований від переростання холодної війни в «гарячу стадію». Найбільша небезпека відчувається в трьох регіонах: Україні, Близькому Сході й Центральній Азії. Як переконує полковник, США посилено готуються до такого варіанту, перетворивши свої посольства у своєрідні воєнні бази. Приміром, він зазначає, що в невеликій південно-кавказькій державі Вірменії, яка має важливе стратегічне значення, в американському посольстві працює аж дві тисячі осіб. Чинний президент Д.Трамп йшов на вибори з пропозицією: відродити колишню світову велич його супердержави, що втілює американську планетарну доктрину. Комуністичне керівництво Китайської Народної Республіки сформулювало свою доктрину в міжнародній сфері під назвою «Співдружність спільної долі».

Кремль, зазначає Дев’ятов, не має такої доктрини, з чим не можна погодитись. Адже один з його виступів у Інтернеті відтворює її суть. Автор запитує: чи буде Росія врядувати у світі? Вже таке питання спонукає до однозначної відповіді. Зрештою, дії нинішнього путінського керівництва підтерджують існування такої клептодоктрини, хоч вона офіційно не проголошена. Безпідставні закиди кремлівському керівництву щодо міжнародної стратегії, яка начебто зведена до підтримання безпеки, що повторює досвід невеликих держав. Якщо країна перебуває в обороні, вона не спроможна досягти перемоги, позаяк оборона – це шлях до поразки. Полковник Дев’ятов напучує своє державне керівництво: «Пора занимать вершины! Наступать, а не прятаться! Перейти от глухой обороны к наступлению!».

З трикутника «земля – людина – небо» прихильники «небополітики» виводять особливий людиноцентризм. Наголошення на ньому зумовлено тим, що начебто не лише давні політичні, а й релігійні системи залишаються в минулому. Письменник Александр Кашанський як один з ідеологів «небополітики» заявляє однозначно: «Христианство выдохнулось». Для нього всі релігії правильні, позаяк кожна бачить світ у своєму світлі. Виходить, що тепер політика на релігійній основі не може бути, бо вона має засновуватися на крові й землі. Він закликає росіян спиратися на своє минуле, бо втрата минулого означає повну втрату людини. Вияснення минулого дає змогу з’ясувати причини і сили розвитку історичного процесу, умови пасіонарності як вибуху активності. Для такого з’ясування раціоналізації недостатньо, бо раціоналізація життя призводить до втрати людиною духовності, що призведе до нерозуміння причинності. Свобода без духовності, наголошує А.Кашанський, не можлива.

Міркування Кашанського не відповідають московським державним і релігійним традиціям, що засновані на тріаді «православ’я, самодержавство, народність». Як знаємо, від царювання Петра І аж до Лютнево-березневої революції 1917 року самодержавний монарх (імператор) фактично вважався главою Російської православної Церкви. У цьому сенсі навіть Російська Федерація заснована не на національних, а на релігійних засадах, бо Московський патріарх виступає як державний службовець найвищої ранги. Звісно, можна проголошувати рівність усіх конфесій, але реально керівники інших релігійних об’єднань, до яких належить, зокрема, іслам, який сповідує в РФ кілька мільйонів вірян, не мають такого впливу на кремлівське керівництво як глава РПЦ. Цим зумовлена нелогічність існування в Україні цієї конфесії, прихильники якої моляться за кремлівську камарилью, що не визнає права нашого народу на самостійну державу. До речі, самі теоретики «небо політики» навіть глумляться з такої толерантності наших громадян.

Письменник Кашанський обґрунтовує для свого народу як шлях правди в інформаційну епоху «Русский лад», який передбачає долю Росії у всесвітності (глобальності). Без глобалізму такий проект приречений. Як приклад згадується успішний глобальний комуністичний проект Леніна і Сталіна. Однак доречно уточнити, що такий проект намагався втілити Троцький, а Ленін і Сталін виступали за побудову соціалізму в одній окремо взятій країні, якою була економічно й політично відстала царська Росія.

З розпадом «імперії зла і брехні» Росія ставала частиною західного проекту, бо не могла протиставити йому рівнозначного свого варіанта. Лише таким проектом тепер може начебто бути «Русский лад», який вистражданий російським народом, чого не відчув жоден інший народ світу. Зрозуміло, про український народ, який зазнав чималих втрат від трьох голодоморів (1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 рр.), не згадано. Кашанський зазначає, що Росія не втратила шансу стати окремою цивілізацією, яка називається євразійською (російською). Мабуть, назва «російсько-православна» для нього не підходить, беручи до уваги його ставлення до релігії, про що вже була мова. Патріоти в Московії говорять про мобілізацію сил, але така мобілізація, як твердить Кашанський, не може бути насильницькою. Вже в цьому проявляється суперечність: навіщо проводити мобілізацію сил, якщо не для їхнього застосування?

Закликаючи до нестандартного мислення, Кашанський проявляє його в ставленні до свого народу. Серед його збірноти виділяються такі чотири групи з різним типом свідомості, або приховані раси: арійсько-ведична, язичницька, православна й демократично-універсалістська. Між ними ведеться постійна боротьба, позаяк їхні інтереси різні. Проте парадокс у тому, що названі чотири групи мають жити разом, а це вимагає підпорядкування спільному вектору. Їхня єдність визначається спільною історією, спільною культурою, спільною мовою, спільною долею, спільною метою. Як знаємо, чимала частина росіян підтримає тамтешню комуністичну партію. Окрім неї, в Російській Федерації існує націонал-більшовицька партія та інші ліві об’єднання, прихильників яких не вдасться ототожнити з якоюсь названою групою. На кожних виборах за комуністів голосує значна кількість виборців, але Кашанський чомусь їх не згадує, хоч попереджає, що без зваження особливостей різних груп не може бути мови про єдність.

Водночас Кашанський застерігає: «Враг не дремлет, забивает клинья во все щели». Якийсь анонімний ворог, якому треба протистояти, щоб не допустити повторення подій 1917 чи 1991 років! Доконечно подолати розбрат («раздрай») у суспільстві, становище в якому нагадує байку про лебедя, рака й щуку. Гадаю, що доречно додати до них ще крота, який тягне в землю.

Гармонізувати відносини між громадянами РФ може лише нестандартне мислення, бо їх не вдасться пояснити раціонально. Навіть результати голосування не відображають справжньої картини суспільних настроїв, адже треба брати до уваги їх особливості. Гармонізація забезпечує шлях до «ладу» на основі соціально-гуманітарної технології, яка означає «поступову, мало-помалу, трансформацію свідомості». Якщо «Русский лад» буде проголошений, тоді настане національна єдність, а така Росія буде впливати на цілий світ. Доконечна універсальна свідомість і побудована на ній «небополітика»!

Проект «Русский лад» заснований на «цивілізаційному патріотизмі». Такий патріотизм збагнути не просто. Зрештою, суть «Русского лада» Кашанський зводить до того, щоб «жити по правді». Першим кроком до цього він вважає будівництво в окупованому Москвою Криму якогось об’єкта силами представників різних цивілізацій. Чи не таким «об’єктом» він вважає Керченський міст, експлуатація якого нині під загрозою? Кашанський твердить, що «Крым – земля обетованная для русского народа».

Залишається згадати слова Дев’ятова, що в умовах високих технологій основним ремеслом для «зайвих людей» буде війна («войнушка»). Зрештою, «небополітика» московських ординців, які серед її засад називають справедливість, звелась до спроби оправдати агресивне захоплення чужих земель і до цинічної зневаги міжнародного права цивілізованого світу. Чи не в цьому кінцева мета «Русского лада»?

 

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-16 13:41 :12