Новини » Суспільство 5 травня, 2019, 13:14
«Русскоязычная челюсть» не стала на заваді: вивчили мову з поваги і любові до України
Дівчинка тримає плакат з написом «Будь ласка, говоріть зі мною українською» під час мітингу з вимогою прийняти закон про функціонування української мови як державної біля будівлі Верховної Ради України. Фото: Космач Олександр/УНІАН
Дівчинка тримає плакат з написом «Будь ласка, говоріть зі мною українською» під час мітингу з вимогою прийняти закон про функціонування української мови як державної біля будівлі Верховної Ради України. Фото: Космач Олександр/УНІАН

Україна чекала цього закону дуже довго і нарешті це сталося – 25 квітня, на 28 році незалежності держави народні депутати прийняли у другому читанні та в цілому Закон про забезпечення функціонування української мови як державної № 5670-д.

Віват! Так сприймають цю вікопомну подію українці, які вболівають за становлення і розвиток української державності. Зрозуміло ж бо, що цей закон є одним з найважливіших у сенсі державотворчому, націєтворчому. Інакше чому б так агресивно услід йому випускала свої агресивні ікла ворожа кліка, яка живе і процвітає в Україні. Не до снаги їй усе, що пов’язане з національною ідентифікацією українців як державної нації, але треба змиритися – українська мова є єдиною державною мовою в Україні – так є і так буде, і це треба прийняти усім ворогам української держави. Ще у страшні совєцькі часи великий поет Василь Симоненко нагадував: «Ви, байстрюки катів осатанілих, не забувайте, виродки, ніде: народ мій є! В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде!».

У будь-якій цивілізованій країні світу очевидною, логічною і цілком реальною є вимога, – щоб жити і працювати у цій країні потрібно вивчити її мову. Ніхто цього не заперечує, ані не піддає сумніву, бо це б сприймали поза межами здорового глузду. Але не в Україні, тут відбувалися роками речі, які не налазять на голову, але може вже досить «жити по панятіям» (і це стосується не лише забезпечення функціонування української мови як державної).

В Криму, скажімо, дехто вважає, що не обов’язково вивчати українську мову, – «не зможе, бо русскоязычная челюсть по-другому устроена».

 

Попри те дуже багатьом іноземцям, які приїхали в Україну для навчання чи праці, «челюсть» не стала на заваді, щоб добре вивчити українську мову. Вони це зробили з різних причин, а найперше – з поваги до України. Щоправда, зросійщення України у декого з них викликала нерозуміння: «А взагалі то трохи дивне, що іноземець мусить просити українця, щоб той говорив українською, а не іноземною, бо іноземець українською вільно володіє, а іноземна мова, якою користується українець – незрозуміла іноземцю».

Вони вивчили українську мову, навіть її пісні. Про цих людей багато писали різні ЗМІ, їхні історії і мотивації захоплюють. Нагадаємо бодай окремих з них.

Посол Великої Британії в Україні Джудіт Гоф. Фото: radiosvoboda.org/Роман Ребрій
Посол Великої Британії в Україні Джудіт Гоф. Фото: radiosvoboda.org/Роман Ребрій

 


Посол Великої Британії в Україні Джудіт Гоф вільно говорить українською і вважає, що «це потрібно для всіх дипломатів, послів, які працюють в Україні – розмовляти українською мовою, тому що ми живемо і працюємо в Україні».

 

Джудіт Гоф радить вивчати мову як дитина. Тому вона почала читати не серйозну художню літературу, а дитячі книжки із простими реченнями і простими формулюваннями. Ще одна улюблена книжка посла Великої Британії – це яскрава енциклопедія-карта: можна і мову вчити і про місцеві пам’ятки дізнаватися.

Джудіт Гоф була у всіх областях України, крім Луганської та Криму. Їй подобається, що в Україні є багато книг і мистецтво дуже гарне. «Українці мене дуже вражають. Тому що дуже сильний народ. І стійкий. І мене дуже вражає стійкість українського народу. І гостинність», – сказала Джудіт Гоф.

На запитання про те, яке слово українською їй подобається найбільше, Джудіт Гоф серйозно замислилася, а потім в неї вирвалося слово, яке вона спочатку промовила цілком, а потім по складах: «Не-за-леж-ність! Тому що звучить, як є».


Leo Mantis (Леонардо Ободоеке, Нігерія) в Україні живе уже 6 років. Вивчати українську для нього було логічним рішенням, – адже коли ти приїжджаєш до якоїсь країни і поважаєш її культуру, людей, то ти повинен розуміти і державну мову, спілкуватися нею.

 

Своє знайомство з українською Leo Mantis розпочав ще, перебуваючи вдома, у Нігерії: вивчив український алфавіт, а також фрази, які повинні були допомогти йому вижити. Робив це абсолютно самостійно, шукаючи в Інтернеті необхідні програми (а їх достатньо). Коли приїхав в Україну, міг спочатку лише сказати: «Мене звати Леонардо. Я не розмовляю українською. Ось мій паспорт».

Звісно, знадобилось чимало часу для адаптації, адже до Тернополя він приїхав з міста, яке у шість-сім разів більше від Києва. Але вже тижнів через два зміг розмовляти з таксистами і навіть торгуватися в магазинах.

У вивченні мови йому допомогли, зокрема, мультики. 

Leo Mantis музикант і вірить, що саме через музику можна пізнати культуру тієї чи іншої країни, тож вивчити українську мову йому допомогли і українські пісні. Слухав «Океан Ельзи», Mad Heads XL, «С.К.А.Й.». Перекладав їхні тексти, щоб зрозуміти глибше суть. Це допомогло йому не лише краще спілкуватись українською, але й писати в подальшому цією мовою власні пісні.

Коли слухав українські пісні, йому настільки сподобалася ця музика, що захотів сам заспівати. Згодом у вигляді експерименту спробував сам створювати пісні українською. Підштовхнула його до цього і підтримка Святослава Вакарчука. Так, це було нелегко, але українська мова дуже гарна, гармонійна, співоча.

 


Лутфор Рахман, – комп’ютерний інженер у Львівській політехніці, бенгалець. Живе у Львові 23 роки.

 

«Мені було важко вивчати українську, але сьогодні я не відчуваю різниці між бенгальською і українською – вони для мене обидві рідні», – Лутфор Рахман. У 1992 році, коли ввін приїхав в Україну, то на підготовчих курсах був єдиним студентом, який вчив українську. Тоді ще не було ніяких підручників українською і він став першим студентом, який отримав диплом українською мовою у львівському університеті ім. Івана Франка. У вивченні української допомогли йому підготовчі курси та безпосереднє спілкування. Ніколи не спілкувався російською, коли говорить, то трапляються помилки, але він завжди спілкується українською. Іншою мовою в Україні не говорить. Постійно спілкується із дитиною і дружиною та друзями українською і вони його виправляють, якщо у його вимові є якісь помилки.

Лутфор Рахман каже, що вже, навіть, не думає бенгальською мовою, а якщо хоче щось сказати по-бенгальськи, то спочатку це перекладає із української.
 

Студент-іноземець Львівського інституту хімії та хімічних технологій Чан Куок Кхань вивчив українську мову за 8 місяців. Він родом із В’єтнамського міста Хошимін. Мова потрібна була для навчання в університеті. Зараз Кхань співає й постійно спілкується українською. У 2017 році виступив на «Голосі країни» з піснею «Скрипка».

Чан Куок Кхань. Фото: gazeta.ua
Чан Куок Кхань. Фото: gazeta.ua

 

«В нашому університеті у В’єтнамі відбирали найкращих студентів і направляли на навчання в Україну та Росію. Я вибрав Україну. Тоді мені здавалося, що там кращі університети. У нас були курси української мови. Починав учити мову з алфавіту, потім – короткі слова. За два місяці міг сказати: «Привіт, як справи?» Мова важка, мені важко даються літери д, т, щ, ш. Часто плутав їх у словах, або пом’якшував. В’єтнамська більш м’яка, там не зустрічаються такі тверді літери», – розповів Чан Куок Кхань.

Вивчає українську культуру, архітектуру та пісні. Особливо подобаються народні пісні Назарія Яремчука, Романа Іваничука. Кхань грає на фортепіано. До пісенного конкурсу готувався два тижні.

 


Хіросі Катаока –– японець, асистент кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії та дослідник традиційної української культури, говорить українською, вивчає східнослов’янську культуру, вважає Україну серцевиною східнослов’янської культури.

Хіросі Катаока. Фото: vidia.ua
Хіросі Катаока. Фото: vidia.ua

 

«Спочатку я вивчав російську мову. Але потім помітив, що є така країна – Україна, мене більше зацікавило займатися українською мовою. Україна – серцевина східнослов’янської культури. Мені хотілося більш глибоко досліджувати східнослов’янську культуру, для цього потрібно більше знати мову і спілкуватися з українцями – носіями культури. Якщо я говорю українською, українці теж починають говорити українською», – розповів дослідник.

Він зауважив, що українці часто навіть не припускають, що іноземці можуть говорити українською, тому одразу спілкуються з іноземцем російською. «У Японії теж так: ми не думаємо, що іноземець може говорити японською, тому одразу говоримо англійською», – додав Хіросі Катаока.

Українську він вивчив безпосередньо в Україні. «В Японії тоді не було курсів української мови, зараз трохи є. Тому українську мову я почав вивчати в Україні», – пояснює науковець. Досліджувати традиційні культури він теж почав уже в Україні.
 

Волонтер Корпусу миру США Девід Альфонсо Мірамонтес працює у Самбірській міській раді на Львівщині. За рік вивчив українську мову.

Девід Альфонсо Мірамонтес. Фото: ukrainian.voanews.com
Девід Альфонсо Мірамонтес. Фото: ukrainian.voanews.com

 

 

Колись його батьки емігрували з Мексики до США. Він народився і виріс у Каліфорнії, вивчився на фінансиста. Сюди у місто Самбір на Львівщині приїхав працювати як волонтер американського Корпусу миру. В Україні вже більше року і каже – почувається українцем. Допомагає господині прийомної родини поратись на городі. Спілкується добірною українською, яку опанував з нуля.

Девід раніше про Україну він геть нічого не знав. Але вдома в університеті проводили студентську модель ООН, і йому випало представляти Україну. Готуючись, захопився. А коли вступав до Корпусу миру і запитали, куди хоче їхати служити, не вагався з відповіддю.

Девід вірить в успіх України. «Є таке слово «байдужість», воно багато вживається. Я українця не можу назвати байдужим, ніяк, ніхто не може. Тому що історично доведено, що українці не байдужі. Якби вони були такими, то України б не було!», – каже волонтер.

Він хоче наблизити успіх українців. І продовжує вивчати мову, в яку закохався. «Тому що українська мова це одна з наймилозвучніших мов світу, дуже гарна, солодка мова», – пояснює волонтер Корпусу миру США.

 


Нагадаємо, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) НУ Львівська політехніка один з перших в Україні почав створювати навчально-методичне забезпечення з вивчення української мови як іноземної. В Україні існує сайт для вивчення української мови для іноземців «Speak Ukrainian».

Лякатися мовного закону в Україні не варто: штрафувати будуть, садити – ні.

Підготувала Галина Палажій,
IA ZIK

 

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-18 20:18 :13