У День свободи преси – про тих, хто не прислужував

Пропоную в День свободи преси подумати про тих журналістів, хто не на волі. Про тих, хто ніколи вже не повернеться. Про тих, хто не прислужував. Про тих, хто взяв на себе морок – заради того, щоби люди знали все, як є...

За рік у світі вбили 300 журналістів. Близько трьох тисяч – у тюрмах. Серед них українські прізвища теж.

Сьогодні ЮНЕСКО вшанувало цей день тут, у Ефіопії. Врученням премії Гільєрмо Кано. Його вбили в Колумбії на порозі редакції. І з того часу щороку премією його імені нагороджують тих, хто попри небезпеку добував людям чесну інформацію.

На церемонію приїхала внучка Кано Марія, щоб передати його слова новим героям.

Цього року премію вручили журналістам агентства Reuters К’яв Сое Оо і Ва Лону, засудженим на сім років ув’язнення в М’янмі. Вони виявили етнічну масакру проти людей рохінджа й про факт дізнався світ.

Премію отримав брат одного з них...

Журі сказало: «Номінувалося стільки відважних професіоналів, що не знали ніяк, кого все ж обрати...».

Я розповіла Марії, що серед номінантів на премію імені її дідуся були й двоє наших журналістів – Микола Семена і Роман Сущенко. Сподіваюся потиснути їм руки так, як це просила передати їм Марія – рука в цієї венесуелки міцна. Люблю людей із таким рукостисканням.

Чому Ефіопія?

Бо вона за рік піднялася в рейтингу свободи преси на 40 пунктів. В країні випустили з тюрми всіх ув’язнених журналістів. Повернули їм роботу. Медіа, що були закриті, знову запрацювали. Політичних вигнанців запросили повернутися.

Цим дуже тішився прем’єр-міністр Ефіопії, якого ЮНЕСКО теж відзначило сьогодні за ці справи.

Хороший африканський приклад, ні? Тут не тільки крокодили...

За столом біля мене сиділа Енаталем Мелесе Мідекса, просила звати її просто Ената. Єдина в країні жінка-топ-менеджер великого медіахолдингу. Вона шепнула, як не просто в цих обставинах бути жінкою... Але, слава Богу, вийшла за психотерапевта. Ну й попала саме в кип’яток: «Уяви, що таке, коли за один рік в медіа з’явилася абсолютна свобода. Це як з мотузка спустили – і що робить, як не знаєш, що буває, коли тебе не тримає ніщо?». Я сказала, що маю їй розказати, що буває – вже досвід є…

Вона вперше почула, що в Україні війна... Інші потім вперше почули, що наші люди ув’язнені Москвою...

Словом, пропоную в День свободи преси перестати святкувати й вручати грамоти й «заслуженого журналіста». Пропоную перестати варитися в своїй каструлі – говорити зі світом. Їхати, розмовляти, звучати. Вийти з Фейсбука і піти в люди, там про нас не так добре знають!

Пропоную їхати й слухати, як змінився інформаційний світ. Це може сильно вплинути на спокій, але вже давно час змінитися нам! Перестати товкти воду в ступі!

Пропоную оцінити небезпеку, в якій опинилася професія. Пропоную подумати, як повернути людям якісну інформацію і перестати обслуговувати хазяїна. Пропоную почати відповідати за написане, сказане, зняте й показане з екрана.

Пропоную вимагати розслідувати справи найкращих серед нас, яких убито. Пропоную провести День свободи з толком! По-африканськи.

З повагою, ваш ефіопський кореспондент з глобального світового форуму World Press Freedom Day 2019.

Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...