Новини » Політика 23 квітня, 2019, 12:45
Новий президент – стара Рада: Чи порозуміється Зеленський з парламентом?
Верховна Рада України. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Верховна Рада України. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Поки ЦВК усе ще підраховує всі голоси з другого туру виборів, перемога Зеленського вже стала незаперечним фактом. А це насправді означає, що все ще тільки починається. Зокрема, нова історія відносин президента з парламентом. Чому вона буде непростою і чи зможе новобраний президент знайти спільну мову з нинішнім складом Верховної Ради – пояснюють політичні експерти.

«Мрія» про розпуск Ради

Тема можливого дострокового розпуску парламенту з’явилася ще до закінчення президентських виборів. Політичні експерти погоджуються з тим, що об’єктивно для новообраного президента Володимира Зеленського вигідно було б провести вибори до Верховної Ради якнайшвидше, інакше існує загроза, що за півроку його рейтинг значно впаде на фоні нереалізованих обіцянок і дуже завищених очікувань багатьох виборців стосовно його президентства.

Але у ст. 90 Конституції України чітко перераховані умови, за яких парламент можна розпустити. Це, зокрема, якщо протягом одного місяця не сформовано коаліцію, якщо за шість днів після відставки Кабміну не створено нового уряду або якщо впродовж тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. При цьому повноваження Верховної Ради не можуть бути достроково припинені в останні шість місяців строку повноважень парламенту, а чергові парламентські вибори, як відомо, мають відбутися 27 жовтня.

«Розпуск парламенту був би в інтересах Зеленського, тому що за час до виборів його дії можуть розчарувати значну частину його електорату, який є дуже різний, з різними поглядами, а догодити всім одночасно неможливо, – каже професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань. – Але для того, щоб дійсно вийти на дострокові вибори, треба досягти політичного консенсусу з основними гравцями в парламенті. А вони якраз зараз не зацікавлені в дострокових виборах, і оскільки право проводити інавгурацію президента в руках парламенту і спікера, то я думаю, що вони просто призначать інавгурацію на 28 число, і відповідно, в нього вже не буде технічного права розпуску парламенту. Навіть зараз суто з юридичної точки зору це досить сумнівно пробувати розпустити парламент на підставі неіснування коаліції. Тому мій прогноз, що сторона Зеленського прагне дострокових виборів, але навряд чи їм це вдасться зробити».

Хто підтримає Зеленського

Таким чином перед новообраним президентом постає питання, як знаходити спільну мову з нинішнім складом парламенту. А це, так чи інакше, потрібно буде робити, адже президент має подати свої кандидатури на міністра закордонних справ та міністра оборони, генерального прокурора та голови СБУ. Торги за ці посади великою мірою визначатимуть формат майбутніх домовленостей.

Політолог Володимир Фесенко припускає, що спочатку буде певне вікно можливостей. Можливо, перші тижні роботи нового президента або десь до середини червня частина депутатів буде демонструвати лояльність до нього. Буде ця взаємодія конструктивною чи буде якась конфронтація, залежатиме від того, як вирішуватимуть у парламенті кадрові питання.

«Якщо вдасться без проблем знайти голоси і Верховна Рада затвердить кадрові пропозиції президента, тоді можна буде говорити про хоча б відносно конструктивну співпрацю. Щодо законодавчих ініціатив Зеленського, то я думаю, що тут не варто очікувати підтримки всіх пропозицій. Але спочатку все ж таки певна взаємодія можлива. Будуть приглядатися – особливо парламент до президента. Ну і якщо знайдуться люди, які зможуть ефективно забезпечити пошук голосів у Верховній Раді, то тоді це трохи полегшить завдання. Але чим ближче до парламентських виборів, тим важче це буде робити. Конфліктність наростатиме перед завершення поточної сесії і особливо восени. От там уже багато хто з парламентарів, представників різних політичних сил, будуть критикувати нового президента. Якщо ж кадрові призначення Зеленського у парламенті затвердити не вдасться, то конфронтація буде відразу», – каже політолог.

На його думку, можна сказати точно, що не буде співпраці Зеленського з нинішньою президентською фракцією – Порошенко вже сказав, що буде в опозиції і вони навряд чи підтримуватимуть якісь ініціативи свого наступника, в тому числі кадрові. Але домовлятися новому президенту можна буде з частиною мажоритарників, а також з опозиційними фракціями – від «Батьківщини» до «Самопомочі». Можливо, з частиною Опозиційного блоку, але це, знову ж таки, буде предметом переговорів.

«Є частина людей Коломойського в різних фракціях, які готові вже зараз підтримувати Зеленського. Скажімо, є люди з УКРОПу, є фракція «Відродження», де значний вплив Коломойського. Є люди і з інших фракцій. Наприклад, із Зеленським співпрацював Лещенко, можливо, дехто із Самопомочі, ще дехто «Народного фронту» і БПП. Тобто очевидно, що у ВР буде група депутатів, а може, навіть деякі фракції, які захочуть співпрацювати з новим президентом, але чи буде цього достатньо для створення більшості – сумнівно. Тому все буде залежати від тих кроків, які буде пропонувати Зеленський», – каже Олексій Гарань.

«І ми маємо, знову ж таки, враховувати перспективу виборів. Основні політичні опоненти Зеленського не захочуть давати йому якісь додаткові козирі. Їхнім завданням буде, скоріше, показати невмілість нового президента і нездатність його команди до втілення обіцянок. А він наобіцяв дуже багато і дуже багато популістського. З іншого боку, Зеленський теж буде намагатися шантажувати парламент, апелювати до виборців, казати, що от, бачите – цей парламент не хоче приймати необхідні рішення. Тобто буде таке перетягування канату», – прогнозує він.

Кадри президента

Кого пропонуватиме новобраний президент на посади, які належать до його сфери, досі до кінця незрозуміло. Презентація команди Зеленського у переддень другого туру вибрів ще може нічого не значити, попереджають експерти, адже все залежатиме від закулісних домовленостей.

«Скоріше за все, Іван Апаршин, якого представили в командні ще до виборів, може бути кандидатом на посаду міністра оброни, – припускає Володимир Фесенко. – Є інформація про те, що Данилюка можуть висунути на посаду міністра закордонних справ, хоча були повідомлення, в тому числі від нього коментарі, що він не дуже хоче. Але на сьогодні, я так розумію,там просто немає іншої такої вагомої кандидатури на цю посаду. Можливо, в найближчі дні знайдуть якусь прийнятну і достатньо поважну кандидатуру на цю посаду».

І поки що важко сказати, хто може претендувати на посаду генпрокурора і керівника СБУ, додає політолог: «У команді Зеленського є ціла група юристів, але які не працювали в цих сферах. Тому можуть з’явитися, скажімо так, «цивільні керівники» – фахові юристи, але не представники цих структур. Таке можливо, і це теж буде експеримент. Подивимося, що з цього вийде. А можливо, знайдуть фахівців або з колишніх прокурорів, або колишніх представників спецслужб, які можуть допомогти новій команді. Тому це питання відкрите. Щодо більшості кадрових ініціатив президента, я думаю, що заздалегідь визначених кандидатур ще немає».

Олексій Гарань натомість дотримується думки, що було б дуже гарним кроком залишити Павла Клімкіна на посаді міністра закордонних справ, принаймні, на певний час. «Це би свідчило про те, що курс України є незмінним. До того ж Клімкін є дуже досвідчений, на ньому замикається дуже багато міжнародних контактів. Але чи піде на це Зеленський – не знаю, адже ми розуміємо, що зараз до нього стоїть черга і тих, хто працював з владою до 2014 року, і тих, хто був у новій владі після 2014, але був ображений і змушений піти. Тобто багато людей зараз захочуть отримати посади», – каже експерт.

Така ситуація невизначеності і загроза конфронтації між новим президентом і ще діючим парламентом, звичайно, не найкраща для роботи уряду, але у цьому випадку Кабмін має бути якраз стабілізуючою силою, вважає політолог.

«За цих умов очевидно, що Кабмін повинен амортизувати ті виклики, які є. До речі, перед президентом Зеленським постане питання: а як щодо співпраці з МВФ? Треба підписувати новий меморандум. Там є непопулярні рішення, але йому потрібно буде їх приймати. Або не приймати і тоді не отримати підтримку МВФ. Тому я думаю, що насправді перемогти – це одна річ, а довести потім свою ефективність – це інше. І ми бачили багато прикладів в історії України і не тільки України, коли новобраний президент досить швидко втрачав свою популярність», – підсумовує Олексій Гарань.

Підготувала Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Читайте більше новин на тему: вибори 2019: другий тур

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-05-23 13:44 :53