Новини » Політика 23 квітня, 2019, 16:43
Микола Рябчук про вибори: Росія безперешкодно провела в Україні чергову спецоперацію
Микола Рябчук. Фото: life.pravda.com.ua
Микола Рябчук. Фото: life.pravda.com.ua

Високий відсоток Володимира Зеленського на президентських виборах – це піррова перемога, адже великі сподівання зазвичай закінчуються великими розчаруваннями.

Про це у своїй статті на сайті Збруч пише український журналіст, публіцист, поет, прозаїк, перекладач Микола Рябчук.

На його думку, зле у цій ситуації не те, що Зеленський на президентській посаді накоїть чогось там страшного й необоротного, а те, що:

а) наш політичний клас деградував до жалюгідного рівня, свідком якого ми стали у другому та, власне, й у першому турі;

б) наше суспільство виявилось куди більш інфантильним, совковим і патерналістським, ніж нам би хотілося думати після Майдану;

в) Росія безперешкодно провела в Україні чергову спецоперацію – куди успішніше, ніж у Штатах, Британії чи Німеччині. Про роботу агентів у соцмережах, сподіваюся, ще напишуть спеціалісти; можемо наразі констатувати найочевидніше: протягом кількох років рос-пропаганда за сприяння місцевих корисних ідіотів розкручувала два взаємопов’язані наративи – про тотальне зубожіння («тарифний геноцид»!) та про повсюдну корупцію («ще гірше, як за Януковича!»)

«Насправді жоден серйозний економіст або соціолог не підтвердить вам цих облудних тез, навпаки – з конкретними цифрами вони вам покажуть, що матеріальний добробут наших співгромадян перевищив уже довоєнний (2013) рівень, і що корупція нині принаймні на 6 мільярдів менша, ніж «за Януковича», – але чи бачили ви цих серйозних економістів або й соціологів у наших мас-медіях? В одному з досліджень я помітив цікавий феномен: на запитання «як часто вам доводиться брати або давати хабара?» більшість відказує: рідше, ніж раніш. Але ця ж сама більшість одностайно стверджує, що корупція загалом по країні зросла – просто тому, що кожного дня їх у цьому переконують медії», – пише Рябчук.

На його думку, те, що навіть у Галичині провокаторська фраза «кто-угодно, только не Порошенко» здобула собі стільки прихильників, спонукає значно тверезіше поглянути і на національну самосвідомість нашого «П’ємонту», і на громадянську самосвідомість населення загалом. Зеленський переміг суперника в усіх регіонах і областях (окрім Львівської); це могло б тішити, вказуючи, принаймні, на подолання традиційних регіональних поділів, за якими криються поділи ідентичнісні. Але так би було, коли б виборці проголосували за певну платформу, програму, систему цінностей, а не просто за пікселя, про якого відомо лиш те, що він – не Порошенко.

«Соціологи стверджують, що Зеленського підтримали люди з кардинально відмінними поглядами, об’єднані лише медійно індукованою неприязню до чинного президента. Тож тепер будь-яке рішення нового лідера неминуче відштовхуватиме частину виборців, які вкладали в його голограмний образ свої власні уявлення, несумісні з його реальною суттю. Високий відсоток – це піррова перемога, адже великі сподівання зазвичай закінчуються великими розчаруваннями. У цьому переконався свого часу Леонід Кравчук, переконався не так давно Віктор Ющенко, а ось тепер і Петро Порошенко. Хоч варт віддати йому належне: він був найкращим з усіх попередників і заслужив трохи більше, ніж 25%», – зазначає Рябчук.

Читайте більше новин на тему: вибори 2019: другий тур

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-05-19 23:51 :24