Новини » Суспільство 21 квітня, 2019, 11:41
Кризовий психолог Оксана Наконечна про вибори: Пасивність – це деградація
Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел

Результати першого туру виборів Президента українці бурхливо обговорювали у соціальних мережах, часто емоції брали гору. Кризовий психолог Оксана Наконечна пояснює, добре чи погано, у якому випадку агресія із соцмереж може вилитися на вулиці, чи готове суспільство прийняти результати виборів та як у кризовому стані зберегти психічне здоров’я.

Пані Оксано, поговорімо спочатку про реакцію соцмереж на результати першого туру. Про що свідчить надмірна емоційність і навіть агресивність, з якою люди намагаються переконати одне одного у правильності свого і хибності чужого рішення?

– Тут складно узагальнювати, треба питати – реакція яких людей, на якому вони боці, бо це має значення. Але, в принципі, це нормально, бо коли ви будуєте-будуєте дім, а потім розумієте, що цей дім хочуть захопити рейдери, яка ваша реакція – очевидно, що захисна.

Взагалі, в нас слово агресія типово викликає думку про щось погане. Але ми всі народжуємося з вітальною агресією. Якби дитинка не мала вітальної агресії, вона б не кричала, а тихо лежала і врешті померла. Вона б не вимагала, аби її нагодували, змінили памперс, не показувала, що її щось болить. Це вже агресивні дії. Але в межах агресії, яка є життєво необхідною. Агресія починає бути небезпечною, коли стає деструктивною, коли вона накопичується і вибухає. Але й тут все відносно: якщо на тебе нападають, то ти захищаєш своє життя, а коли приходить злодій і вбиває людину, то це також агресія, але її контекст інший. Завжди ситуацію треба розглядати в контексті: хто агресує, чому, до чого це має стосунок – до нападу чи до захисту.

Оксана Наконечна. Фото: Оксана Наконечна/Facebook
Оксана Наконечна. Фото: Оксана Наконечна/Facebook

– В контексті суспільному емоційна реакція на політичну подію – це добре чи погано?

– Люди не пасивні, і це добре. Бо пасивність – це деградація. За теорією відносності Ейнштейна, як тільки ти зупиняєшся, ти рухаєшся назад, бо життя йде вперед. В багатьох людей немає пасивності, і це вже добре. Відсутність реакції свідчила б про байдужість, апатію суспільства до своєї країни. Якщо люди перегинають палку – це особистісні речі. З моїх спостережень, якщо ми говоримо про табори, з боку прихильників Порошенка не бачила принижень чи образ зовсім гидких; сарказм і чорний гумор – так, були. Треба також акцентувати, що на іншому боці є багато ботів, а їм головне накрутити емоційну складову. Взагалі, ці вибори саме так склалися, бо була накручена емоційна складова. В Інтернеті є безліч прекрасних аналітичних статей, які розписують, як маніпулювали, впливали на людські емоції і психіку.

– Як від цього можна було вберегтися, зберегти власне психічне здоровя?

– Дуже простий спосіб – викинувши телевізор.

– І телефон?

– Ні, достатньо викинути телевізор. Бо коли ви в Інтернеті самі шукаєте інформацію, ви в активній позиції, а коли клацаєте телевізор – то просто пасивно сприймаєте інформацію, і навіть не простежуєте, як вам в голову закидають лайно. Різниця в пасивній і в активній позиції. В можливості аналізувати або ж просто сприймати те, що тобі подають. У випадку з телебаченням треба багато зусиль, щоб відокремити зерно від полови, це страшний труд. А люди лінуються думати. Послухав – проковтнув.

– В реальному житті люди не дозволяли собі такої агресивності, а у соцмережі відчувають себе певною мірою знеособленими?

– Так, користувачі у соцмережі відчувають себе захищеними. Інколи навіть смішно спостерігати, як у Фейсбуці йде сварка з приводу якогось питання, а при зустрічі ці люди чемно вітаються, все окей, і претензії навіть якщо й висловлюють, то в дуже легкому варіанті. Фейсбук не те що знеособлює, бо більшість з нас має аватарки з фото, але соцмережа дає певну опосередкованість, ти не напряму висловлюєш свою думку, не бачачи свого опонента, нема страху почути відповідь. Написав, закрив комп’ютер чи перейшов на іншу сторінку, і забув. Особливість соцмережі у непрямому контакті, так людина може дозволити собі більше. Тут питання до кожної людини – де її рамки і межі.

Чи часто вдається офлайн змінити думку свого опонента, переконати голосувати за іншого кандидата?

– Я думаю, переконати реально, але залежить кого. Людей, котрі сумніваються, котрі зловилися на емоційну складову – їх переконати можна. Адже часто люди навіть не мають відповіді, не можуть пояснити, чому зробили такий вибір, в них є тільки емоція. Це розрахунок, на який ставили всі ці телевізійні шоу у програми – зіграти на емоціях. Людина обирає на емоції, а на другий день – похмілля і «мастіть собі голову».

– Чи отримали б виборці психологічне полегшення, якби у бюлетені була можливість проголосувати проти всіх?

– Можливо, психологічно було б легше, але це втеча від відповідальності – «я проти всіх, нічого не знаю, моя хата скраю». Цей пункт виключили, але ти можеш не прийти на вибори, це і є «проти всіх». Не явка на вибори – це позиція проти всіх.

– Чи може гнів із соцмереж вихлюпнутися на вулиці?

– Хіба якщо це буде зроблено навмисне, через провокації. Якщо ситуацію підігріють і спровокують. Тоді це можливо. І цього треба остерігатися, це небезпечно. Колись, ще в 2014 році журналісти питали психологів, мовляв, повернуться атовці з автоматами і всіх постріляють. Вони собі швидше заподіють шкоду (що ми і бачимо), є, на жаль, багато суїцидів серед учасників бойових дій. Людині в такому стані більш характерна аутоагресія, ніж агресія назовні. Але агресію назовні можна спровокувати. Це вже буде залежати від того, чи будуть злі сили, які захочуть спричинити кровопролиття, чи ні. Від нас залежить на це не повестися. Підігрів усіх цих фейсбучних баталій абсолютно керований, бо людьми в емоціях легше маніпулювати.

– Нещодавно обкладинка одного журналу вийшла з текстом, мовляв електоральна істерія поляризувала і радикалізувала українців, ви погоджуєтеся з цим твердженням?

На мою думку, вона не поляризувала і не радикалізувала, а показала чітко нашу реальність, висвітлила наші болячки. Бо проросійськи налаштоване населення, так звана «вата», яка після Майдану принишкла, аж тепер відчула, що можна підняти голову. Ми розуміємо, що в нашій країні є відсоток людей, яким Україна абсолютно байдужа.

Якщо Зеленський у своїй кампанії апелював до емоцій, то до чого б тоді мав апелювати Порошенко і в чому була його помилка?

Кризових психологів у нас вже багато по всій країні, але чомусь не знайшлося кризового радника в оточенні Президента, який би сказав, що в кризовому стані головне психологічне правило – постійно давати інформацію. Кожного дня розказувати, що відбувається, розказувати, що поганого, що доброго, але цього не було. Натомість ми отримали «слугу народу», замість цього всі канали давали свою інформацію. І вона знаходила сприятливий ґрунт, бо була потреба інформації. Коли люди в стресовому стані їм треба інформації, щоб зрозуміти, що відбувається, щоб збавити тривогу. А в нашому випадку люди отримали маніпулятивну, фейкову, емоційно заряджену інформацію. В цьому і була помилка.

Розмовляла Мар’яна Білозір,
ІА ZIK

Читайте більше новин на тему: вибори 2019: другий тур

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-05-23 14:11 :20