Новини » Політика 19 квітня, 2019, 14:26
«Стежками війни»: Як Україна відновлює свій ракетний щит
ZIK
ZIK

Україна залишила за собою право створювати збройні системи, необхідні для обороноздатності. Вона може виготовляти і відповідне ракетне озброєння. Адже під час передавання нашій армії турецьких ударних безпілотників «Bayraktar», Президент Петро Порошенко заявив про вихід із Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності. Тож як сьогодні виглядає українська ракетна галузь?

Про це йдеться в програмі військових розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK.

Чи має Україна засоби для виготовлення ракет середньої і малої дальності?

Відомий ракетний комплекс РС-36М2, «Воєвода», за класифікацією НАТО — «Сатана», розробляли під керівництвом Станіслава Уса — нині головного конструктора напрямку ДП «КБ «Південного». Швидкість лету ракети «Сатана» – до семи кілометрів на секунду – це майже перша космічна швидкість.

«Ми розробили комплекс, який досі на озброєнні РФ», — коментує Станіслав Ус.

На озброєнні 43-ої ракетної армії, штаб якої був у Вінниці, стояли інші ракети – РС-22, за класифікацією НАТО SS-24 «Скальпель». Так її назвали через точність – похибка прицілювання була лише 100 метрів.

«Це була українська міжконтинентальна балістична ракета, з дальністю польоту одинадцять тисяч кілометрів. Вона несла десять роздільних ядерних зарядів. З України до Америки ракета могла долетіти за 22 хвилини», — каже головний конструктор Станіслав Ус.

До складу 43-ої ракетної армії входила, зокрема, 46-та дивізія. На її базі, неподалік Первомайська, тепер працює Музей ракетного війська стратегічного призначення.

«Тільки на ракетах стояли 1272 атомні бомби. Хмельницька дивізія мала 90 ракет РС-18, по шість ядерних зарядів. І в Первомайській дивізії було 86 ракет: 56 ракет SS-24 і 40 ракет РС-18», — розповідає головний конструктор напрямку ДП «КБ «Південного» Станіслав Ус.

Сьогодні в аеродинамічній установці КБ «Південного» можна тестувати макети ракет малої та середньої дальності, швидкості яких значно менші. Моделюють фізичні процеси, які діють на ракету, у КБ «Південному» за надпотужним комп’ютером.

Він, разом зі всіма системами обслуговування, споживає до трьохсот кіловатів на годину. Наразі це найпотужніший обчислювальний центр в Україні, і один із найсильніших у Східній Європі. Надкомп’ютер має модульну систему. Якщо виходить із ладу обчислювальний блок – його можна легко змінити. Цифрові розрахунки далі втілюються в металі.

Чому Павлоградський хімічний завод нищив свій потенціал?

Ще одне підприємство на Дніпропетровщині, критичне для ракетобудування – Павлоградський хімічний завод. За радянських часів тут споряджали твердим паливом ступені міжконтинентальних балістичних ракет. Тепер тут зворотній процес – утилізація.

«Ми утилізували більш, ніж 2500 тонн» , — коментує генеральний директор ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» Леонід Шиман.

Утилізовували ракетні ступені за програмою США. Утім наприкінці 2018 року Америка припинила фінансувати знищення залишків українських міжконтинентальних балістичних ракет.

«Утилізація відбувається екологічним безпечним шляхом. В її результаті, ми отримали вибухові матеріали для добування корисних копалин», — каже генеральний директор ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» Леонід Шиман.

Подрібнене тверде ракетне паливо можуть використовувати і для ракетних систем середньої та малої дальності. Нині Павлоградський хімзавод долучено до Державного оборонного замовлення. Завод бере участь у випробуваннях ракетної системи вогню випалом із кореґованим боєприпасом «Вільха-М» і протикорабельної крилатої ракети «Нептун». Леонід Шиман зазначає: якщо буде держзамовлення на ракету з дальністю понад 500 кілометрів – готові ставати до роботи.

«Наше підприємство, на стадії дослідницько-промислового відпрацювання, може виготовляти вісім-десять ракет у рік», — говорить генеральний директор ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» Леонід Шиман.

Як Україна може покращити обороноздатність?

Для створення ракетного комплексу з дальністю лету понад 500 км – не обійтися і без кооперації з підприємствами «Укроборонпрому». На заводі «Арсенал» виготовляють надточні гіроскопічні системи для ракет, периметр яких 28 сантиметрів. Запевняють, що можуть створювати такі пристрої і для значно легших ракет.

«Для оперативно-тактичних комплексів у нас теж є маленькі лазерні гіроскопи», — коментує радник директора казенного підприємства «Арсенал» Олександр Клочко.

Складність випробувань ракет класу 500-5500 км полягає у тім, що в Україні нема таких полігонів чи незаселених територій, де можна пускати ракети. Водночас Росія, США, Китай, Франція, Велика Британія, Північна Корея можуть проводити такі випробування.

Генерал-майор, керівник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Ігор Чепков вважає, що Україна може піти іншим шляхом.

«Головне завдання нашого інституту — сформувати тактико-технологічне завдання, по якому будуть виконувати замовлення Міноборони. Ми вважаємо, що можна піти трішки іншим шляхом... Наприклад, скоротити паливний бак і провести випробовування», — зазначає Ігор Чепков.

У держбюджеті на 2019 рік народні депутати передбачили на ЗСУ 102,5 мільярдів гривень. Із них майже 12 мільярдів – на закупівлю та модернізацію озброєння та військової техніки, а також науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. У межах цього бюджету, Міноборони може замовляти конкретну зброю, нові ракетні комплекси. Але для цього потрібен і час.

«На сам взірець техніки потрібно витратити десять років», — зазначає керівник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Ігор Чепков.

Проте можна використати попередні розробки або модернізувати вже наявний виріб. Це стосується і комплексу «Нептун», і оперативно-тактичного ракетного комплексу. Адже, за потреби, дальність лету ракет можна збільшити.

В Україні є потужна ракетна школа – КБ «Південне» і «Південмаш», а також низка інших підприємств, як-От КБ «ЛУЧ», «Арсенал», «Хартрон», ПХЗ, які можуть виробляти частини для ракет із дальністю понад 500 км.

Початок хоч би конструкторських робіт таких ракет може спонукати НАТО залучити Україну до членства. І розмови про те, що Альянс не бере країни з конфліктами й територіальними претензіями – притягнуто за вуха. Адже Греція і Туреччина – в НАТО, хоча між ними досі є територіальна суперечка.

Нагадаємо, раніше у програмі «Стежками війни» журналісти розповіли про легалізацію добровольців в українській армії.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-05-22 22:28 :54