Новини » Суспільство 18 квітня, 2019, 14:31
Оксана Линів: Не витратила жодної хвилини свого життя на перегляд «95 кварталу»
Оксана Линів. Фото: facebook.com/iryna.kluchkovska
Оксана Линів. Фото: facebook.com/iryna.kluchkovska

У вівторок, 16 квітня, Міжнародний інститут освіти культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Львівської політехніки організував і провів зустріч з Оксаною Линів – музикантом світової слави, першою жінкою, яка стала головним диригентом Опери міста Граца (Австрія), арт-директором і диригентом Молодіжного симфонічного оркестру України (YSOU), співзасновницею й арт-директором фестивалю LVIVMOZART. Зустріч приходила під гаслом: «Успіх Оксани Линів – це ключ до успіху України».

Під час цієї зустрічі, яку модерувала директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська, йшла мова про шлях Оксани Линів до світової слави, музичну освіту в Україні, про інтеграцію української музики в європейський простір, міцність особистої української позиції в чужому професійному середовищі, червону лінію, через яку переступити не можна.

Перед початком розмови виступив народний камерний оркестр «Поліфонія» Львівської політехніки (художній керівник Роман Крисленко). Виступ цього колективу високо оцінила Оксана Линів.

«Щоб не сталося в Україні ми будемо знати, що є у світі люди, які, як Атланти, тримали, тримають і будуть тримати небо України. До таких людей належить Оксана Линів», – сказала Ірина Ключковська.

У світовому контексті українська музична освіта має великі переваги

Відповідаючи на запитання про те, як у складних 1990-х роках вдалося розгледіти мірю свого життя, Оксана Линів розповіла: «Свою мрію не могла тоді чітко розгледіти, це було радше інтуїтивне відчуття, що це справа, без якої я не зможу жити. Я з родини музикантів, – батько хормейстер, мати – вчителька музичної школи в місті Броди. З народження мене оточувала музика, хотіла бути музикантом, але поставало питання, яким музикантом. Мені хотілося працювати з колективами, великою кількістю людей. Навчалася у Дрогобицькому, а потім у Львівському музичному училищі.

Явище наших музичних училищ для світу є феноменальним. Ніде у Європі нема такої форми закладів, як наші музичні училища, де ми отримуємо загальну освіту і паралельно – різні музичні предмети. Це було перше місце, де я з могла отримати перші уроки з диригування. Коли задавали державні іспити, це був концерт з студентським оркестром, в якому одночасно і грали, і диригували. Мій виступ закінчував цей святковий концерт. Я стояла у залі з квітами і підійшов до мене один дуже старенький пан, він був один з дуже поважних музикантів Львова. Підійшов зі словами: «Можна я вас перебью, я хочу вам что-то сказать. Вы, конечно, не Тосканини, но будущее у вас большое». Я тоді грала на сопілці, чому Тосканіні і яке мене чекає майбутнє, я не знала. Але ці слова закарбувалися у моїй пам’яті. Після цього підійшов до мене однокурсник і запитав, чи не хочу спробувати продовжувати навчання на симфонічному диригуванні. Уважала цей напрямок лише чоловічим, для мене це було, як служба в армії. Але спробувала, – спочатку поступила на підготовчий факультет, потім на основне навчання з основ симфонічного диригування.

Потрібно сказати, що в світовому контексті наша музична освіта має великі переваги. Ніде немає таких умов, які ми могли отримати тоді у Львівській музичній академії – за кількістю годин по спеціальності, практичної роботи з оркестром. Під час уроку для нас грали симфонічні клавіри двоє професійних концертмейстерів на двох роялях і мій педагог з диригування детально спостерігав за кожним тактом і аналізував, що було не так зроблено. Тобто, на одного студента працювало троє викладачів на дві години часу. Загалом було 4 години симфонії в тиждень, 3 години опери і оркестрова практика. Пізніше я ще 4 роки навчалася у Дрезденській вищій школі музики і коли розповіла своєму професору, як була побудована навчальна програма у Львові, вони були дуже здивовані і казали, що в Німеччині на це не вистачить жодного бюджету. Якби я не отримала базову освіту у Львові, я б не знала нічого. Коли зараз про це розповідаю в Німеччині, то багато студентів-практикантів їдуть до Львова на консультацію до мого викладача».

Дуже щаслива, що у світі бренд української музики вже так міцно зачепився до мене

У всіх програмах Оксани Линів є твори українських композиторів. Вона розповіла про те, наскільки складно бути у світі диригентом-професіоналом високого классу, українцем за походженням:

«За кордоном знайома і співпрацюю з багатьма вихідцями з інших держав, які стають свого роду успішними індивідуально. Спостерігаю, наскільки тісно вони тримають звязок зі своєю батьківщиною. Для багатьох набагато простіше завойовувати європейського слухача європейською музикою, підлаштовуючись під ту манеру, яку вони хочуть чути. Набагато складніший шлях – просуватися самому і тягнути українську музику, українських композиторів, яких ніхто не знає. Чому я хотіла добитися цього успіху? Поки ти ніхто – маленька дівчина, яку можна поставити в куточок, – ти ні на що не впливаєш. Коли вибудовую свій авторитет, відповідно можу почати диктувати свої мистецькі умови. Зараз я вже у тому статусі, коли мене запрошують і пропонують робити те, що я хочу, тобто підлаштовуються під мої плани. Дуже щаслива, що бренд української музики в світі вже так міцно зачепився до мене, – оркестри знають, що пропоную таке, що ніхто не чув, українське».

Коли стояла перед кращим німецьким оркестром, розуміла, що не маю, куди повертатися

Відповідаючи на запитання, як така тендітна особа дає собі раду з потужними коллективами, диригентка відповіла:

«Все починається з підготовки. Коли я закінчила Львівську музичну академію, у мене не було жодних перспектив, хіба диригування церковним хором або дитячим коллективом. Мені потрапило в руки оголошення про перший міжнародний конкурс диригентів і я зрозуміла, що це мій шанс – потрібно подати заявку. Через три місяці прийшло повідомлення, що мене відібрали. У програмі конкурсу була 5-та симфонія Густава Малера, яку не виконував жоден оркестр України. Тож для підготовки я могла слухати в інтернеті записи. Коли приїхала на конкурс, треба було працювати з одним з кращих німецьких оркестрів. Тоді розуміла, що у цей момент, коли стою на цій сцені перед кращим німецьким оркестром, не маю, куди повертатися, – у мене за спиною нема перспективи (хіба диригування церковним хором або дитячим коллективом). Оркестр грав цю музику вже 16 разів і був рослаблений, я зупинила їх раз, вдруге. Тоді оркестр розділився на дві частини – одні казали: вау, нарешті хтось виходить і нас критикує, вимагає чогось іншого, а другі: хто вона така, звідки вона з України знає, як диригувати. Після мого виступу до мене підійшла пані Малер, в якої текли сльози і вона потиснула мені руку..

Після цього конкурсу події мого диригентського життя почали дуже швидко розвиватися. Досконало вивчила німецьку мову, перше, що купила зі своєї стипендії – всі листи Моцарта»

Створила фестиваль LVIVMOZART, щоб розвіяти стереотип про нудну класичну музику

Оксана Линів поділилася думками про популяризацію класичної музики: «Якщо ми подивимося в якому статусі була поставлена класична музика у радянському союзі, – держзамовлення на композиторів, репресії, цензура, мистецький тиск на митців, але що стосувалося фінансування, то всі філармонії мали великі бюджети.

Зараз в Україні ще продовжують працювати за старими схемами і через те втрачають публіку. Це було однією з моїх сильних мотивацій, щоб створити фестиваль LVIVMOZART, розвіяти стереотип про нудну класичну музику, яка була і є вічною, показати рівень її престижності, рівень виконавців.

Коли слухач приходить на нудний концерт у філармонію, де фальшиво звучить оркестр і стоїть диригент, в діях якого не видно трактування твору, – що вони хотіли сказати цією музикою, – коли музика звучить незбалансовано, то звісно, що публіка не буде ходити на подібні концерти. В західних країнах існує музична критика, там після кожного симфонічного концерту виходить, як мінімум, три різних незалежних критики. Неякісного працівника не будуть тримати в оркестрі, він просто не отримає наступного контракту. В Україні, де в людей ставки по 50, 60 років, звання народних, заслужених, ні на що нема впливу, і всі на це закривають очі, це, звичайно, катастрофа.

Для мене зараз є неможливим прийняти запрошення від російського колективу

До російських класичних творів не маю жодних застережень – це світове надбання, до якого ставлюся з повагою. Коли мене запрошують на контракт, то не знаю, кого ще запрошують на цей контракт. У постановці можуть бути артисти і з Росії. Коли ми всі разом працюємо у Відні, то сповідуємо повагу один до одного. Часто російські артисти говорять: «ми вас прекрасно розуміємо, нам соромно за нашу державу, нашого президента». З росіянами, які мають іншу точку зору, стараємося про політику не говорити. Але у жодному разі для мене зараз є неможливим прийняти запрошення від російського колективу.

Соромно читати заголовки у міжнародній пресі про вибори в Україні

Поділилася Оксана Линів і думками про політичну ситуацію в Україні: «Ідеального кандидата в президенти не існує. Ми обираємо між двома компромісами. Єдине, що шокує – рейтинг В. Зеленського. Мені, як українці за кордоном, соромно читати заголовки у міжнародній пресі про тенденції в Україні, вибори в Україні. Про те, що на чолі держави може стати шоумен, який жодного дня не був у політиці. Не витратила жодної хвилини свого життя на перегляд «95 кварталу», мені завжди було соромно, що на таке витрачають ефір. З іншого боку, страшно, що стільки людей це акцептують. Критика до політиків, які на даний момент очолюють державу, звичайно, є. Хотіла б дожити до того часу, коли нашою країною керуватимуть професіонали, які на перше місце поставлять інтереси держави, її розквіт, а не свій власний бізнес. У будь-якому разі, це не означає зменшення відповідальності кожного з нас».

Підготувала Галина Палажій,
IA ZIK
 

Довідка

Оксана Линів народилася 6 січня 1978 року у Бродах на Львівщині. З 1996 по 2003 рр. навчалася у Львівській державній музичній академії імені Миколи Лисенка. З 2008 по 2013 роки працювала диригенткою в Одеському національному театрі опери і балету. З 2013 по

2017 роки була диригентом й музичним асистентом генерального музичного директора Баварської державної опери. У 2015 році Оксану Линів визнали найкращим диригентом Баварської державної опери у номінації «Класична музика». Від сезону 2017–2018 – головна диригентка Опери Граца та філармонічного оркестру Граца.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-05-21 18:32 :38