Новини » Економіка 15 квітня, 2019, 11:37
Ринок праці сьогодні і до чого тут вибори
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Офіційно, на постійній основі на заробітках за кордоном перебуває 3 мільйони 200 тисяч громадян України. Водночас, ця цифра не є сталою, зазначають у Мінсоцполітики, оскільки йдеться про різних людей: хто живе там постійно та тих, котрі приїжджають і від’їжджають. За даними міністерства, у цьому рухливому міграційному процесі беруть участь у середньому від 7 до 9 мільйонів українців на рік.

Відомо, що іноземні інвестори, які повідкривали бізнес в Україні, розраховували на дешеву робочу силу. Тепер вони зіткнулися з чималими проблемами – браком робочих рук, й змушені піднімати зарплати. Український ринок праці відчуває гострий голод кваліфікованих робітників. Тому непогані гроші можна заробити і в Україні, маючи відповідний фах.

Які професії найбільш затребувані? Якими зарплатами можна стримати українців вдома? Які тенденції й ризики на ринку праці на найближчий час? Про це кореспондент IA ZIK поспілкувалася із експертами.

Професії із найвищими зарплатами

Які спеціальності найбільше потребує ринок праці України і де найвищі зарплати? За даними Державної служби зайнятості, протягом січня-лютого 2019 року роботодавці поінформували центри зайнятості про наявність 235,9 тисяч вакансій, що на 9% більше, ніж у січні-лютому 2018 року.

За видами економічної діяльності: кожна п’ята вакансія пропонувалася на підприємствах та установах переробної промисловості; 16% – в оптовій та роздрібній торгівлі; 10% – у сільському, лісовому та рибному господарстві.

У розрізі професій найбільший попит роботодавців спостерігається на кваліфікованих робітників – це водії, трактористи, швачки, електромонтери, слюсарі, електрогазозварники, токарі, монтери колії, дорожні робітники, муляри, муляри та столяри. Також затребувані працівники сфери послуг (продавці, кухарі, охоронники, офіціанти, молодші медичні сестри, пекарі, бармени, перукарі, соціальні робітники тощо).

Залишається високим попит на професіоналів та фахівців з досвідом роботи – бухгалтерів, лікарів, спеціалістів державної служби, вчителів, юристів, фармацевтів, провізорів, економістів, а також інженерів різних галузей.

Серед найпростіших професій найбільш затребувані підсобні робітники, вантажники, прибиральники, двірники, укладальники-пакувальники, комірники, сторожі та кухонні робітники.

<nbsp;>

Середній розмір заробітної плати у вакансіях становив 6,1 тис. грн (на відповідну дату 2018 року – 5 тис. грн), у 82% вакансій розмір заробітної плати – вищий від мінімальної. Серед регіонів країни найбільшу середню заробітну плату пропонували роботодавці м. Києва та Київської області – 7,3 тис. грн, Львівської області – 6,6 тис. грн, Закарпатської області – 6,5 тис. грн. У решті регіонів середній розмір оплати праці у вакансіях коливався від 4,6 тис. грн до 6 тис. гривень.

Найвищий розмір оплати праці пропонується у вакансіях для головного конструктора (25 тис. грн), директора з виробництва (22 тис. грн), головного технолога (20 тис. грн).

Також, високий рівень заробітної плати пропонується ізолювальникам труб на лінії (20 тис. грн), забійникам на відбійних молотках (17 тис. грн), сталеварам електропечі (16 тис. грн).

Станом на 1 березня 2019 року кількість зареєстрованих безробітних становила 367 тис. осіб що на 4% менше, ніж станом на відповідну дату минулого року. Станом на 1 березня 2019 року на одну вакансію в середньому по Україні претендувало четверо безробітних (станом на 1 березня 2018 року – п’ять осіб).

Тенденції: 75% безробітних – люди з вищою освітою

Директор Львівського обласного центру зайнятості Василь Барилюк зазначає: на ринку праці, яким оперує центр зайнятості, зберігається дисбаланс.

Приблизно три чверті вакансій, які пропонуються, – це робітничі спеціальності (кваліфіковані робітники з інструментом, слюсарі, будівельники, водії, механізатори, авторемонтники, швачки) із достатньо високим рівнем заробітної плати – понад 10-12 тис. грн. Є вакансії і на 20 тис. грн. Зокрема, будівельна, агропромислова галузі пропонують достатньо високі заробітні плати. Але біда у тому, що кваліфікаційний рівень людей, які шукають роботу – це люди з вищою освітою (понад 65%). У Львівському міському центрі зайнятості – таких 85%. У Стрию, Червонограді, Самборі – понад 75%.

«Маємо 75% вакансій для робітничих спеціальностей і 75% безробітних людей з вищою освітою, для яких ця робота вважається не підходящою. Такий дисбаланс на ринку, яким оперує центр зайнятості», – коментує В.Барилюк.

З його слів, підприємства області відчувають брак робочої сили – працівників для них доводиться шукати за межами центру зайнятості. У той час значна частина незайнятих людей на Львівщині перебивається тимчасовими заробітками у Польщі. «Але це не вихід, якщо людина там працює неофіційно (таких 80% у Польщі), – пояснює В.Барилюк. – Три місяці працювати у Польщі, ти вдома – так як говорить міграційне законодавство (бо не можна більше як шість місяців у році бути за кордоном відповідно до безвізу). То в результаті, якщо оплатити харчування і проживання у Польщі, врахувати, що людина проживає поза сім’єю, то фактично залишиться 250-300 доларів. А таких вакансій і в Україні багато».

Чому ж люди продовжують виїжджати на роботу за кордон? При цьому у Польщі українці виконують дуже низькокваліфіковану роботу, у багатьох випадках отримують зарплату у конвертах, без соціального пакета та права на пенсію у майбутньому.

«Велике значення має інерційність, яка зберігається. Вплинуло і те, що наші роботодавці поскупилися – хотіли платити менше, бо був вибір, а коли люди масовіше поїхали, коли безвіз дав таку можливість, тоді вже і багато підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями («Бадер», «Фуджікура», Євроконтакт), які платити спочатку досить низькі зарплати, були змушені наздоганяти, бо з’явилися проблеми з кадрами, – каже директор обласного центру зайнятості. – Зараз «Бадер» платить зарплату 14-15 тис. грн, «Об’єднана мода України» у Бродах – 14-15 тис. грн. Потрохи ситуація вирівнюється». За даними поляків, із 1,9 млн українців, тільки 380 тис. – офіційні працівники. Усі решту – сезонники, які виконують низькокваліфіковану роботу.

«Якщо добрий електрогазозварник у Польщі заробляє 800-1000 євро у місяць, то і в нас він може заробляти ту ж суму. На тому ж «Бадері» є люди, які працевлаштовуються знову, повернувшись з Польщі», – додає В.Барилюк.

Доводиться працювати по школах з випускниками та їх батьками: щоб активніше молодь обирала робітничі спеціальності, адже вища освіта не завжди дає можливість знайти добре оплачувану роботу у майбутньому. На рівні держави декларується розвиток дуальної освіти: коли учні профтехосвіти та студенти коледжів вже під час навчання зможуть здобувати практичні навики на підприємствах. Зі слів В.Барилюка, вже є приклади, коли великі працедавці напряму працюють з училищами. «Вони вже зараз зацікавлені, щоб відразу з училища дітей готувати на своїй виробничій базі і потім їх забирати до себе на роботу. Інакше буде біда, якщо будемо готувати за кордон фахівців за державні гроші, – зауважує директор обласного центру зайнятості. – Зараз ЛОДА за державний кошт замовляє виключно ті спеціальності, які потребує наш ринок – електрогазозварників, токарів, фрезерувальників. Навчання продавців, офіціантів, перукарів не фінансується державою».

Голова Клубу ділових людей Микола Савуляк підтверджує: на даний момент українські підприємці відчувають великий брак людського ресурсу – як робочого, так і креативного, офісного. «По-перше, є відплив людей у сусідні країни – Польщу і далі. Друге, є демографічна криза. Спад народжуваності у період кінця 90-х, коли народжувалися люди, яким зараз 21-23 роки. Третє – проблема із рівнем заробітних плат на підприємствах України, у порівнянні із закордоном. Коли до кризи долар був по 5 чи 8 грн, доларовий еквівалент зарплати був один, то навіть зараз, після кризи, він ще до того рівня далеко не дійшов. Відповідно, людям інколи легше шукати працю за кордоном, ніж тут, – аналізує М.Савуляк та зазначає про інший бік медалі: «Від підприємців чуємо, що багато молодих, і не тільки, людей приходять на місце праці із великими амбіціями щодо зарплати, водночас із дуже низькою кваліфікацією – починаючи від менеджменту, закінчуючи звичайними працівниками. Відповідно, бізнес задихається, коли бере на роботу людей, які у подальшому не здатні виконувати ті чи інші завдання».

Є тенденція до того, що робочі професії стають все більш популярними в Україні. Кваліфіковані робітники заробляють більше, ніж офісні. Хороший муляр, штукатур чи плиточник заробляє удвічі більше, ніж офісний менеджер. Менеджер може мати 10 тис. грн, а плиточник – 20 тис. грн. Зарплати у Львівській області є одними із найвищих в Україні і бізнес потроху їх піднімає. Середня оплата праці офісного працівника становить близько 12 тис. грн. Навіть зарплату у 15-20 тис. грн малий бізнес уже витягує за умови хорошої кваліфікації працівника.

Щодо управлінської ланки, зазначає М. Савуляк, із цим на ринку теж проблема. «Немає бізнес-шкіл, які випускають управлінців, а ті, що є, достатньо слабкі. Власники бізнесу скаржаться, що немає виконавців, директорів, яких вони би могли найняти, навіть виплачуючи достатньо хороші для України зарплати – 1,5-2 тис. доларів», – зазначає експерт.

На ринку праці зберігаються тенденції щодо фрілансу. Частина людей вибирають собі метод не бути у штаті підприємства, а виконувати певні роботи дистанційно чи при частковій зайнятості: виконав роботу – отримав кошти. Працевлаштовуються як ФОПи, виконують роботу як підрядники.

Частина бізнесу створює внутрішні школи для навчання працівників. Не дивина, що є школи масажу, перукарські чи туристичні. «Бізнес створює проекти щодо «виховання» кадрів. Швейні підприємства дуже багато роблять таких шкіл – співпрацюють з ПТУ та створюють власні приватні проекти з навчання молоді і не тільки молоді», – зазначає М.Савуляк.

Ризики

Щодо ризиків для ринку праці на найближчий період, В.Барилюк коментує: «Ризиків, окрім політичних, не бачу. Цього року двічі вибори і бачимо, як усе відбувається. Можливі різні варіанти… Але у принципі ситуація стабілізується. Робочі місця створюються, особливо на Львівщині».

На думку Миколи Савуляка, поки ситуація на ринку праці України не дуже райдужна – люди продовжують виїжджати, тому що тут бізнес не може настільки підняти оплату праці, як це є за кордоном. Часто грає роль не тільки зарплата, а й бажання змінити середовище, побачити щось нове, батьки перетягують дітей у ті країни, де вони працюють вже тривалий час.

На думку експерта, зарплати у 18-30 тис. грн в Україні могли би стримати на Батьківщині працівників нижчої ланки і середній менеджмент.

«Є ризики, у першу чергу, для тих бізнесів, які працюють на низькооплачуваній робочій силі – магазинчики, роздрібна торгівля, швейні підприємства. Великі заводи, які побудовані навколо Львова, приїхали сюди за дешевою робочою силою. Але у них проблема – не можуть набрати працівників. Там, де хотіли брати масштабом (багато працівників), ці бізнеси просідають, – зазначає М.Савуляк. – Є законодавчий ризик. Багато підприємців працюють як ФОПи. Якщо буде припинено єдиний податок, або ускладнені процеси контролю за ФОПами, це може зашкодити ринку – зросте податкове навантаження. Якщо платити високу зарплату, то треба третину бюджету віддавати на податки. Якщо ти працюєш з ФОПом, то це навантаження на порядок менше. Це з одного боку привабливо, а з іншого ризиковано, якщо держава захоче на цьому трішки більше відкусити».

Окрім того, вважає експерт, на ринок праці впливає і будь-яке політичне коливання. «Якщо люди розчаровуються, тоді все більше шукають можливості виїзду за кордон. У нас і так не дуже стабільна політична ситуація, але на час виборів (цих і наступних) навіть бізнес трішки завмирає, очікує: а що буде змінено? Є політичні, соціальні ризики – наскільки у місті безпечно, чисто, чи вивозять сміття – коли політика приходить у соціальне життя».

Наталія Шутка,
IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-21 15:55 :06