Новини » Суспільство 12 квітня, 2019, 12:05
Митрополит Епіфаній у Львові: Втративши свободу – ми втратимо і добробут
  • Блаженніший митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Прес-сніданок Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія із журналістами. Фото: Микола Тис/ZIK

10-11 квітня Львів із першосвятительським візитом відвідав предстоятель Православної церкви України митрополит Київський та всієї України Епіфаній (Думенко). У насиченому різними подіями графіку: богослужіння, участь у конференції, зустрічі із вірними, керівництвом міста та області він знайшов час і для журналістів. Розмова відбулася у неформальній обстановці за чашкою кави. Журналістів цікавило багато актуальних питань, пов’язаних із ПЦУ, а також ситуацією в Україні.

ПЦУ не має статусу патріархії, чи це не приниження для церкви?

– Ми є незалежною, автокефальною, помісною православною церквою, але у статусі митрополії. Це була певна умова Вселенського патріарха. Тому що нам потрібно отримати визнання інших помісних православних церков того акту, який здійснив щодо нашої церкви Вселенський патріарх. Але це не принижує нашої честі і гідності. Серед православних церков є такі, які не мають статусу патріархату. Наприклад, Кіпрська православна церква, яка отримала статус автокефалії на ІІІ Вселенському соборі (431 р.) залишається архієпископією. Така ж ситуація із Елладською православною церквою, яка є великою церквою, але не має патріаршого статусу і це не принижує її гідність. Тому на цьому початковому етапі ПЦУ є митрополією. Але це не заважає нам бути повноцінною церквою і займати своє місце у сім’ї православних церков. На ділі нам потрібно працювати над визнанням нашого статусу автокефалії. Якщо відбудеться остаточне об’єднання всіх православних християн України у єдиній церкві, тоді, як йшлося у заявах Вселенського патріархату, ми зможемо досягти і вищого статусу – патріархату. Але цей статус лише почесний – у правах усі церкви є рівними. Тому зараз ми не ставимо перед собою цього завдання – ми є незалежною церквою і прагнемо визнання з боку інших православних церков.

Чи може політика невизнання іншими православними церквами ПЦУ спричинитися до розколу у світовому православї?

– Цього не повинно відбутися. Ми прагнемо визнання нашого автокефального статусу. На жаль, з боку Російської Федерації та Російської православної церкви ми бачимо тотальний спротив. На рівні держави і на рівні церкви ведуться перемовини з іншими православними церквами: декого лякають, декого спонукають, на інших впливають. Не впоравшись із завданням, яке було поставлене владою РФ перед РПЦ не допустити надання автокефалії ПЦУ, вони намагаються зараз внести певний розкол у світове православ’я. Тобто посварити ту частину православних церков, які підтримують РПЦ і ті церкви, які підтримують ПЦУ. Проте, я вірю, що цього розколу не буде, адже ми зараз спостерігаємо, як трансформується думка тих церков, які були спершу налаштовані вороже щодо ПЦУ. Відбуваються переговори і з нашого боку, і з боку Вселенського патріарха щодо цієї справи. Але минуло лише три місяці від моменту надання томосу – тобто ще не багато часу. Я вірю, що цей процес поступово змінюватиметься. Але, звичайно, залишаться ті церкви, які ніколи не визнають ПЦУ. РПЦ напевно ніколи не змириться із тим, що ПЦУ є незалежною церквою.

Чи результат президентських виборів може призвести до розколу у ПЦУ?

– Я не бачу небезпеки розділення об’єднаного українського православ’я. Хоча, звичайно, такі намагання є. Я вже говорив, що Москва не може заспокоїтися і до кінця сприйняти, що ми отримали томос і є незалежною церквою. Для РПЦ певною мірою це катастрофа. І будуть намагання зруйнувати нас зсередини. Це те ж саме, що ми зараз бачимо у нашій українській державі: фізично окупанти не можуть просунутися далі, бо ми маємо потужну армію, захисників, які є духовно сильними. Путін побачив, що фізично нас здолати не можливо. Тому зараз, у цей відповідальний час, коли ми обираємо главу української держави, є намагання нас розділити зсередини. Ці вибори є досить складними – напевно таких, ще не було в історії незалежної України. Лунає мова ненависті. ПЦУ вже робила заяви з цього приводу – не можна вести таку передвиборчу кампанію, тобто ділити суспільство практично навпіл і взаємно звинувачувати один одного. Ми за те, щоб ця кампанія була більш чистою, у дусі любові. Церква не ділить вірних за політичними поглядами, для нас – усі однакові. Ми наголошуємо, що всі повинні бути пильними, всі повинні усвідомлювати свій важливий громадянський обов’язок: прийти й проголосувати чесно, так, як підказує совість. Але потрібно пам’ятати, що зараз ми не просто обираємо главу держави, а на майбутні п’ять років людину, яка буде лідером нашої української нації. Того, хто буде вести нас і надалі тим курсом, який був сформований після Революції гідності, чи навпаки змінить цей курс. Вибори ділять. Але це природно – так відбувається у всіх країнах. Тому ми закликаємо усіх до любові. Вибори пройдуть, а ми й надалі повинні усі разом будувати свою незалежну українську державу.

Відома українська політик нещодавно заявила, нібито, з Адміністрації Президента дзвонять ієрархам ПЦУ із пропозицією молитися у храмах за Петра Порошенка. Чи це правда?

– Мені неодноразово ставили питання: у вас є номер Президента? Ви напряму із ним спілкуєтеся? Скажу чесно – у мене немає номера телефону Президента і я з ним бачуся лише офіційно. Ми з ним практично не зустрічаємося і з Адміністрації Президента нам не дають вказівок. Під час богослужінь у храмах ПЦУ моляться лише за чесні і справедливі вибори. Звичайно, що ми вдячні Петру Порошенку за те, що він зробив багато для того, аби ми отримали автокефалію ПЦУ. Ми цього не приховуємо, бо це буде несправедливо, якщо ми забудемо ці добрі справи. Томос є заслугою, зокрема, чинного президента. Ми говоримо цю правду, бо це історичний, доконаний факт. Зрештою у томосі вписане ім’я Петра Порошенка і цього вже ніхто не зможе викреслити з історії. Ми не агітуємо, а закликаємо, щоб українці прийшли і чесно виконали свій громадянський обов’язок. Ми віримо, що ці вибори пройдуть мирно і демократично, як це відбулося і в першому турі. Я вірю, що обраний голова української держави буде розвивати усе, що було зроблено попередниками вже майже впродовж трьох десятиліть існування української держави.

Як унеможливити створення в Україні державної церкви?

– В Україні ніколи не буде державної церкви. Ми цього не прагнемо і ніколи цього не допустимо. ПЦУ й зараз не користується якимось благами з боку української держави, не отримує жодного фінансування, жодної копійки. І УПЦ КП, і УАПЦ звикли жити скромно, тому для нас не складно, якщо держава нас не підтримує взагалі. Ми ніколи не спиралися на підтримку держави. Ми завжди спиралися на підтримку українського народу. Ми служимо Богові та інтересам українського народу.

Як плануєте розвивати соціальне служіння церкви?

– Церква покликана творити добро, виявляти любов до ближніх. Сьогодні ми пройшлися вулицями Львова і побачили багато тих, які потребують допомоги. І не йдеться лише про якусь матеріальну допомогу, але й елементарну моральну підтримку. Зараз ПЦУ розробляє певний план дій щодо соціального служіння церкви. Воно існувало і раніше, але зараз ми повинні його підсилити. У ПЦУ є спеціальний синодальний відділ соціального служіння, який очолює єпископ Донецький Сергій, а його заступником є священик Сергій Дмітрієв. Хоча б раз на тиждень я намагаюся відвідувати хворих дітей, чи беру участь у роздаванні їжі разом зі студентами Київської духовної академії. У такий спосіб я, зокрема, хочу привернути увагу духовенства і вірних до проблем соціального служіння. В Україні зараз складна ситуація, є багато бідних. Для когось це питання навіть на першому місці. Але ми повинні зрозуміти одне: без свободи, яку ми можемо втратити, ніколи не буде добробуту. Це взаємопов’язано. Якщо буде свобода, буде незалежність, справедливість, тоді поступово буде і добробут. А якщо ми втратимо свободу – то ми втратимо і добробут. Тому на першому місці повинні бути ці ідеали.

– Чи будуть, і якими саме будуть, реформи у ПЦУ?

– Реформи, звичайно, будуть, але їх потрібно втілювати поступово. Я кажу про реформи, але у церкві не має повного сприйняття рецепції цих реформ. Ми готові поступово змінюватися, поступово реформуватися – ставати більш відкритими для вірних. Готові до тих реформ, які стосуються певних традицій, але ніколи не зможемо реформуватися у напрямку нашого віровчення.

Ми будемо тверезо, розумно і поступово втілювати реформи, бо часто ставлять питання і про реформу календаря, і про інші речі. Та коли ми побачимо, що буде повна, абсолютна підтримка вірними тієї чи іншої реформи, то однозначно будемо її втілювати у життя. Бо дуже легко спричинити проблеми. Наприклад, у згаданій Елладській церкві почався розкол після пропозиції переходу на новий календар. Тому ми повинні проаналізувати досвід інших помісних церков і втілювати ті реформи, які себе добре зарекомендували.

Яке б питання ви поставили главі ПЦУ, якщо б були журналістом?

– Напевно: Що змінилося у його житті і чи відчуває покладену на нього відповідальність? Я відчуваю велику відповідальність. На мене покладено великий відповідальний хрест служіння ПЦУ у якості предстоятеля. Цей хрест є важким, але я відчуваю підтримку, дивлячись на очі та посмішки наших вірних та ієрархів. Це надихає і полегшує цю важку ношу. Бо спільно – ми сила. Разом ми подолаємо всі перешкоди, що траплятимуться на нашому шляху в подальшому. Шлях правди завжди є складним і тернистим. Але якщо ми будемо з Богом – то ми завжди переможемо. Я вірю, що і зараз ми отримаємо перемогу у війні, що триває на Сході України. Ми будемо незалежною, сильною, європейською державою. Це вже незмінний курс, який зафіксований у нашій Конституції: Україна має стати повноправним членом ЄС та НАТО. І тоді ми по-справжньому будемо відчувати себе у безпеці і ніхто не зможе більше зазіхати на нашу територіальну цілісність. Ми не прагнемо чужого. Ми прагнемо того, що нам належиться по праву, як українській нації. Але, на жаль, ці три століття російського гніту настільки засіли у свідомості українців, що дехто до цього часу не може це усвідомити. Вони не вірять, що Україна зараз є незалежною державою. Вони вірять у те, що буде повернення і чекають цього під час кожних виборів. Але цього повернення вже ніколи не буде. Ми рухаємося у напрямку Європи і я вірю, що це незмінний курс назавжди.

Підготував Андрій Павлишин,
IA ZIK

Читайте більше новин на тему: вибори Президента

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-21 23:40 :21