Новини » Політика 11 квітня, 2019, 12:33
Епоха злих клоунів
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Електоральний успіх актора-коміка Володимира Зеленського підтвердив успішність застосування в Україні нової політичної технології, суть якої зводиться до перетворення традиційної політики на веселе шоу, в якій реальні політики замінені віртуальними образами.

Революція в політтехнологіях

Старі професійні політики себе дискредитували і набридли українцям, тож чимало виборців готові довірити країну будь-кому, аби кандидат не був причетним до політики. Саме з цієї причини політиком з найвищим ступенем суспільної довіри 5 років тому був боксер Віталій Кличко. Історія політичного шляху Зеленського буде записана в підручники з політтехнологій і напевне буде повторно використаною в африканських та латиноамериканських країнах третього світу. Тому, що в інших така технологія не спрацює. Політичний феномен Зеленського – це абсолютно нова сторінка у виборчих технологіях: знімаємо серіал про чесного, простого вчителя з народу, який стає президентом, бореться з олігархами, а потім актор з цього серіалу балотується в президенти, переконуючи виборців, що він буде таким самим, як головний герой з телеекрану. Успішність реалізації цієї технології в Україні на рівні 30 % населення вже викликала здивування провідних західних видань і переламала усталенні уявлення про ступені маніпуляцій електоратом.

При тому, що пересічний виборець нічого не знає про реального Зеленського: ні його політичних поглядів, ні його програми, яку для нього написали самі ж виборці. Зеленський обачно не дає інтерв’ю – адже після недавньої провальної розмови з журналістами громадськість розкритикувала його низький рівень політичних знань та нездатність грамотно виражати думки. Але для 30 % українських виборців цього й не було потрібно. Їм вистачило образу з серіалу та жартів про політику зі сцени «95 кварталу», щоб довірити країну фактично віртуальному образу. Очевидно частина виборців при виборі президентка керувалася принципом: «чим менше ми людину знаємо, тим більше вона нам подобається».

Віртуальний популізм

Технологія політичного феномену Зеленського фактично стала новим рівнем маніпуляції масами. Якщо раніше політики їздили по мажоритарних округах і давали популістичні обіцянки чи ефектно змагалися в красномовстві один з одним в телешоу, навіть попри явну брехню, вони все таки залишалися реальними особистостями. Хоч і говорили те, що подобалося людям.

Але політтехнологи Зеленського пішли значно далі. Вони запропонували виборцям цілий віртуальний образ неіснуючого політика, який навіть у політичному двобої другого туру виступає лише в спеціально знятих відеороликах із заздалегідь заготовленими, емоційними і пафосними фразами. Якщо раніше світу були відомі лише віртуальні, штучно створенні голограми-телеведучі та електронні образи-співачки з Японії, то в Україні з’явилися віртуальні політики, і можливо, навіть віртуальний президент. Важко сказати, чи технологію віртуального популізму порадили олігарху Коломойському в Ізраїлі якісь закордонні політтехнологи, чи це результат успіху серіалу «Слуга народу» й ситуативної наївності українських виборців, але українська політика перейшла до маніпуляції масами рівня третього тисячоліття.

Небезпека такого політика, а тим більше президента, для суспільства полягає в тому, що таким же чином як і виборча кампанія, може відбуватися і президентство шоумена. Акторські здібності дозволять Зеленському навіть без серіалу покричати перед публікою на корумпованих чиновників Кабміну, що викликатиме шквальні овації та захоплення виборців. Кілька таких показів акторської майстерності кожних декілька місяців – і суспільне невдоволення ще багато років спрямовуватиметься мимо президента.

А у відповідь на кризу в країні, інфляцію, безробіття, масове зубожіння чи вуличні заворушення, президентські шоумейкери можуть зняти новий сезон серіалу «Слуга народу», в якому зображатимуть мудрого і доброго президента, який намагається витягти країну з кризи. І як антитезу, покажуть негативних персонажів – агресивних та тупих мітингувальників, які нібито під гаслами виплати зарплат прийшли відпрацьовувати гроші конкуруючих олігархів.

Або наприклад, якщо Україна за президентства Зеленського втратить кредит МВФ через провальну роботу глави держави, «95 квартал» зніме серію, в якій захланні банкіри МВФ пропонують чесному українському президенту перетворити країну на сховище міжнародних ядерних відходів в обмін на багатомільярдний кредит, на що президент-патріот відповідає рішучою відмовою. І частина телеглядачів повірить, що кредит нам не дали саме з цієї причини. Емоційні образи та вміла гра акторів в серіалі дозволить чорне зобразити білим, а біле – чорним, і таким чином 20-30 % наївного населення, які дивитимуться президентський серіал, бачитимуть в ньому відображення реальної політики.

Цього відсотка довірливих буде достатньо, щоб розділити народ на тих, хто співчуватиме президенту-актору, і тих, хто готовий виходити на майдани. Першим президент-актор протиставлятиме другим, а спроба організації майдану буде знівельована телесеріалами.

Влада злих клоунів

Більше того, приклад політичного успіху коміка Зеленського може суттєво змінити в гіршу сторону обличчя всієї української політики. Якщо електоральні результати підтверджують, що смішне перемагає серйозне, тоді в політику масово підуть шоумени та комедіанти різних мастей. Вєрка Сердючка, Танька і Володька, команда «Дизель-шоу», та інші епатажні актори-коміки, серед яких найадекватнішим народним депутатом буде виглядати Сергій Притула. Олегу Ляшку з його вилами та коровами в такій новій якості української політики доведеться скромно сидіти збоку – нова генерація депутатів та міністрів демонструватиме більш вражаючі комедії.

Пафосні й агресивно-епатажні відеоролики Зеленського з викликом на дебати, де важливо не ЩО сказано, а ЯК, і чи сподобається це публіці, будуть в ще більш скандальних формах реплікуватися новими шоуменами. Наприклад, типовим для політичних дебатів може стати демонстрація середнього пальця в обличчя противнику замість відповіді на незручне запитання. Такі ролики зриватимуть мільйони лайків в соцмережах, ними ділитимуться й пересилатимуть знайомим, а виборці з низьким інтелектом таких політиків палко любитимуть. Послати «в дупу», так як це зробив Володимир Зеленський в серіалі «Слуга народу», теж, очевидно, стане новим трендом політичних дискусій.

Найепатажніші будуть знімати перед опонентами штани, матюкатимуться в ефірах та з трибуни Верховної Ради, битимуться і влаштовуватимуть шокуючі сцени. Українська політика перетвориться на неприховану гру на публіку, на змагання скандалістів, на відвертий цирк. І ці процеси розвиватимуться незалежно від стилю поведінки президента Зеленського, адже якщо він увійшов у політику акторством та жартами, то інші слідуватимуть такому стилю і перевершуватимуть його. Країна сміятиметься і братиметься за голову, а за ширмою цього цирку олігарх Коломойський, разом з Корбаном, Філатовим та іншими своїми партнерами, триматимуть під контролем бюджет, економіку та цілі галузі української промисловості.

Сміхом вони будуть ефективно боротися з невдоволеними. Адже в яке дурне становище можна поставити політичного опонента, який вказує на порушення законів та на корумпованість влади, якщо наприклад, коміки-шоумени з правлячої партії в ефірі знімуть штани і покажуть такому критику голу дупу? Хто виглядатиме розгубленим і невпевненим в такій ситуації: прихильники чи противники президента-коміка? Кого виставлять посміховиськом з одночасним висміюванням його політичної позиції? І без сумніву, в шоуменів буде чимало прихильників, які веселитимуться з їх жартів, а відповіді на політичні проблеми знаходитимуть в нових серіях «Слуги народу». Смішне завжди перемагає серйозне, до того ж, у веселому та смішному мало хто вбачатиме загрозу. А велика кількість наївних глядачів телесеріалів та різноманітних шоу будуть добровільною опорою такої системи влади злих клоунів.

Латиноамериканська комедія з трагічним фіналом

Між іншим, світ вже знає приклад країни, яка обрала президентом талановитого шоумена, хоч і без офіційної професії коміка. Венесуельський диктатор Уго Чавес, який правив країною 14 років, любив грати роль веселого та позитивного народного президента. Він грав на гітарі, співав пісні на політичних мітингах і державних заходах, розказував анекдоти й вів щотижневе авторське телешоу під назвою «Алло, президент!».

В ранковій телепередачі Чавес пояснював свої політичні рішення, хвалив, або лаяв венесуельських міністрів, критикував опозицію, відповідав на дзвінки телеглядачів. Екстравагантний президент-шоумен в ефірі розповідав підліткам про правильну сексуальну поведінку і давав поради щодо боротьби з зайвою вагою. Народ любив такого диктатора, а на критиків, які намагалися відкрити телеглядачам очі, зазомбовані президентською комедією не звертали уваги.

Це була так звана «диктатура нового типу», в якій диктатор начебто й не диктатор, і навіть багатьом громадянам подобається, але країна управляється не правовими методами та волюнтаризмом президента. Результатом такої шоу-політики став колапс венесуельської економіки, понад три мільйони біженців, відключення електрики та зникнення пального в країні з величезними запасами нафти. Венесуельці також спочатку сміялися з жартів президента-телеведучого, але потім всім виявилося не до сміху.

Україна також може повторити досвід Венесуели, але з більш фатальними наслідками. У Венесуелі була нафта й не було війни, а наше становище куди гірше. Крім того, комік в нас на відміну від Венесуели не аматор, а професійний.

Валерій Майданюк,
політолог, для IA ZIK

Читайте більше новин на тему: вибори Президента

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-18 17:25 :55