Чому мовчать сирени у голові
Юрій Мартинович
репортер, оператор, письменник

Гуляючи центром Львова, наштовхнувся на чоловіка, який вирішив подрімати серед квітів.

Він опинився за загорожею, яка розділяє пішоходів від декоративних рослин. Вирішив поцікавитися, чи все з ним добре? Переліз і спробував «витрясти» цю інфу. Він був теплий і мовчазний. Хотів спати і нікого не турбувати, тому «сховався» від людей. Хоча якогось відвертого запаху алкоголю не відчув. Спробував його розрухати, щоб пішов геть із клумби, яку так тяжко і довго ремонтувала ЛМР, але він нічого не хотів, лиш спати. Дізнавшись головне, що чувак дихає і собі мрійливо спить, я сів на лавку і читав книжку.

За півгодини ніхто більше не переліз і не перевірив його. Різного роду службовці проходили повз, туристи зупинялися, щоб послухати гіда, молоді й старі сідали на лавки, голуби пролітали, машини мчали, Земля оберталася, а якийсь обдертий мужик так і лежав на траві серед квітів, мов живий арт-монумент… Думаю, хтось його сфоткав, але всі мовчали, лиш усміхалися.

Я так собі подумав, що мовчать сирени у голові, не віримо ми сповіщенню, нашим очам і чуттям. Так само не віримо, коли ці сирени кричать двічі на місяць, коли їх перевіряють всім містом. Бо звикли до цього зрадництва, ілюзії, шоу. Ми не віримо політикам, журналістам, експертам, лікарям, поліцейським, воєнним, священним, сусідам, родичам, друзям… Ми навіть собі не віримо. Бо мовчать сирени у голові. Ми лиш йдемо і дивуємося всьому. Ми, як той Нео у Матриці, чекаємо, коли ж нарешті прокинемося? Але не прокидаємося, бо це і є наш реальний світ.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-05-25 21:21 :21