До Вакарчука: Будь мужчиною – назви прізвище, кого підтримуєш
Роман Онишкевич
журналіст, поет

Не про Зеленського, а про Вакарчука. Добре пам’ятаю свій старий пост у Фейсбуці. Коли пішла тема кандидата в президенти Вакарчука і на противагу йому від Коломойського з’явився кандидат у президенти Зеленський, я запитав, у тім числі й у себе: що між ними спільного і яка між ними різниця?

Спільне було очевидне – обох ведуть, обох провокують, обоє не готові взяти на себе відповідальність. Різниця була очевидною: як на біду, то я за Святослава – він хоч свою українську позицію, на відміну від Володимира, висловлював на Майданах і стадіонах. Коли ж дійшло до суті…

Щиро розумію і навіть поважаю Вакарчука за те, що не дозволив собі стати маріонеткою. Але глибоко не поважаю його за те, що, маючи голос на сцені, боїться наразі взяти голос у суспільстві.

А всі розмови та інтерв’ю про те, що «ні про що», нагадують мені одну тираду одної «зірки», почуту мною, змученим і засмальцьованим, серед ночі у депутатському загашнику спаленого через кілька днів потому Будинку профспілок: «Та якщо я зараз вийду на Грушевського, то я єдиний, хто може пацанів звідти зняти».

Ага. Вже.

«Зірка», до речі, зірка насправді без лапок, звісно, ні на що вплинути не могла. Але уявляла собі, що може. Зараз – навпаки: може, але не уявляє.

Повторюю: люблю Вакарчука як співака; реально оцінюю як зірку із «зіркою»; поважаю як носія української музики. Але… Чоловіче, Ви ніколи не станете справді високою, самостійною та впливовою особистістю, коли не зможете давати прості відповіді на прості запитання.

… А справді, міг би вийти божевільний другий тур: Вакарчук vs Зеленський. Перший все-таки, повторюся, вже не став маріонеткою. Але ще не став мужиком.

Святославе, безгрішних нема. Але не бійся. Ти ж усе-таки носій нашого, українського.

Слухав Вашу відеопромову – згоден на 100%. Крім одного: назви прізвище, бо не до всіх доходить.

Навмисне вживаю в тексті звернення «Ти» і «Ви». Перше стосується мого однолітка, сповненого зірковості, сумнівів, нерішучості, і тільки харизматичного музиканта, яким я його бачу наразі. Друге – лідера «ядерної» парламентської фракції і потенційного президента моєї держави, який свідомий відповідальності перед нею і своїми «фанатами».

Перший і мудрий крок Вакарчук для цього зробив: не пішов зі сцени у велику політику, а пішов учитися.

Чекаю на другий. Чекаємо на слово мужчини. Мужчини амбіційного, чесного, мудрого і патріотичного.

Читайте більше новин на тему: вибори Президента

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-09-19 18:05 :26