Коротка пам'ять. Весь вечір на арені – клоун
Оксана Думанська
письменниця, перекладач

Прочитала в Роксани Харчук, що в Україні багато псевдоукраїнців – і погодилася. Що характерно для цього гурту людей? Образи, заперечення, недовіра, узагальнення. Все це виростає лише з питання власного комфорту: мені ніколи так погано не жилося, як ці п’ять років. Коли починаєш аргументувати, що насправді зараз люди живуть значно заможніше, ніж за часів януковоща, зразу скарги на тарифи. Згадаєш, що війна із загарбником, і почуєш: вона вигідна Порошенкові. Пам’ять коротка…

2014-го не було чим оборонятися, але всі розуміли, що загроза незалежності, і мобілізувалися. Одні волонтери скільки усього зробили там, де держава тоді не була спроможна. А зараз війна винесена за дужки – зараз диванні стратеги все частіше кажуть, що одним ударом можна всіх «іхтамнєтів» вигнати і припинити бойові дії. Що їм міжнародна дипломатія, дотримання домовленостей, санкції, якщо можна діяти за законами путінщини?! Що їм життя тих цивільних мешканців, які полишалися у своїх містах і містечках, на своїй землі?!

Інфантильність пояснень «народ стомився», «народу набридли старі еліти», «народ хоче оновлення» очевидна, бо той самий народ отримав підстави самому еліту виховувати у своїх громадах, самому впорядковувати своє життя і вирішувати нагальні проблеми. Так чи всі місцеві громади хочуть докласти зусиль, щоб запровадити зміни? Ні, краще хай все вирішують на столичних пагорбах, щоб було на кого нарікати.

Народ стомився, а в усі європейські напрямки не купиш квитків на літаки. «Нащо мені той безвіз!» – вигукує дядько в трамваї, бо сам не їде далі обласного центру, але ж його діти-онуки цим користаються…

Ми виплекали в країні цілу систему псевдоукраїнства. Воно витопче все, що проросло за ці п’ять років, під гаслами боротьби за справедливість. Бо замовчує загроженість цілої держави, яку легко проковтне путінщина і не скривиться. Взяти на глум вибори, віддати дипломатію в руки некомпетентній особі, обрати смішного головнокомандувача, в якого і язик не повернеться промовити «Слава Україні!» – всі зусилля перемог на міжнародній арені помножені на нуль, бо тепер у нас одна арена – цирк. Весь вечір на арені – клоун. І не кажіть, що за «нову силу» голосували освічені й спроможні люди: значить, освіта була мінімальна, дуже середня, майже нижча.

Якщо йти за діалектикою, то ми гойднули маятник в один бік, а тепер прийшов час йому гойднутися в інший. Як уже за нашої пам’яті, коли обрали януковоща – теж ніби на глум. Дорого обійшлася його втеча.

Сподіватися, що студенти нашої політехніки 21 квітня проголосують інакше, не доводиться: я бачила, скільки молоді натовпом стояло під Ратушею, де знімався епізод фільму із Зеленським, як поспішали заселфитися… З одного боку, продемонстрована свобода волевиявлення, з іншого – підстава думати, що вони не заморочуються над тим, як це відгукнеться в їхньому ж майбутньому. Але це тільки епізод. А якщо до цих голосів додати інші – за Бойка й Вілкула? То вже не про приколу – то свідоме бажання повернути з екзилу втікача, тобто відродити януковщину у всій її махровості: з дружбою, другою державною і спільним газовим простором.

Двадцять днів на роздуми. Гуртуймося.

Читайте більше новин на тему: вибори Президента

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-16 13:31 :31