Якщо вже пішов у театр, то поводься у ньому відповідно
Оксана Думанська
письменниця, перекладач

Я люблю театр з тих часів, коли слухала з динаміка «Театр перед мікрофоном» і знала імена Наталії Ужвій, Євгена Пономаренка, Миколи Яковченка, Гната Юри...

І це були небожителі, які приходили в сільські хати «Украденим щастям», «Філуменою Мартурано» або й Галушкою та Часником – найпопулярнішими персонажами комедій Корнійчука. А потім були «Фараони» Олексія Коломійця. Ще час до часу ми чули радіовистави «Павлінка» й «Нєстярка» – білоруською, у виконанні білоруських акторів.

Щоб побачити театр наживо, треба було їхати в обласні центри або у столицю. Франківці гастролювали. Я пам’ятаю, як шість десятків літ тому вчителі із села Дептівки, що в Дмитрівському районі Чернігівщини, збиралися до Конотопа на виставу. Скільки було радощів! І нікого не лякала перспектива перемерзнути в кузові «полуторки»… А скільки потім було розмов і переказування, як вийшла Наталя Ужвій, що сказала…

Зараз ми значно ближчі до театру, бо вистави можна знайти і в інтернеті, і є можливість побачити знаменитих акторів у спеціальних кінопоказах вистав світових театрів, і доїхати значно легше, і самі театральні колективи гастролюють не в умовах, які стійко витримували наші корифеї. Театральна мова теж змінилася – стільки всього навигадували задля візуалізації, що тільки подумки ойкаєш, як з акторських рук пливуть паперові кораблики, погойдуючись на синіх хвилях справжнього моря…

Поновилися антрепризи, неможливі в країні розвинутого соціалізму –і ось тимчасові акторські гурти з виставами їздять скрізь, де є глядачі і сцени.

Та глядачам усе мало, тому вони тепер мандрують за нагоди до Відня чи до Варшави, а одна моя знайома, яка давно працює в Польщі, мріє потрапити в Сідней, в оперний…

Навіть уже й лінивці повторюють фразу, що весь світ – театр, та хто ж сперечається?! Але чи завжди ми в ньому гідні глядачі?

Ось один чоловік поскаржився, що прийшов дивитися виставу на камерній сцені, але змушений був вийти відповісти на дуже важливий дзвінок (зазначив, правда, що телефон не порушив спокою в залі: був вимкнутий звук). Отже, вирішивши свою проблему, глядач хвилин за десять повертається до залу, а його не пустили… І він обурився, бо ж вважає, що нікому не завдав кривди, а от його, дорослого чоловіка, скривдили.

Театр – не кінозал, акторам на екрані глядачі не заважають ні ходінням, ні хрумтінням, ні шелестінням. Але на сцені… На сцені актор чутливий до найменших порухів, до скрипіння, до шепоту. Він же перевтілився – він Ромео чи Тібальд… він живе в іншій епосі і іншими емоціями… і все це передає глядачам, які переймаються дійством… Або не переймаються, бо позирають на телефона, чи нема якого повідомлення.

Як на мене, коли вже глядач перервав сприйняття вистави (винесемо за дужки причину), то він обірвав усі тимчасові взаємини з акторами, які впливають на зал своїми репліками, мімікою, жестами, почуттями. Десять хвилин вистава тривала без нього. От він повертається – і що? Дія рухається вперед, а він лишився на тій точці сприйняття, коли його «викликав» телефон. Який сенс дивитися далі? Адже голова була зайнята важливішим питанням, воно так легко не вивітрюється, а як тепер в’їхати в те, що відбувається на сцені?! І головне: навіщо оприлюднювати своє обурення, коли ти порушив основну засаду поведінки в театрі – не заважати ні акторам, ні глядачам…

Кажуть, що колись один функціонер від культури заборонив творчий вечір відомої безкомпромісної жінки – і вона відважила йому ляпаса. Функціонер образився і побіг до голови спілки. А тоді її очолював Павло Архипович, прізвище знаєте. І він відповів скаржникові: чоловіки про таке воліють мовчати.

Так і в цьому випадку. Якщо вже ти «проколовся» у своєму позірному бажанні переглянути виставу, – мовчи. Бо вимкнутися зі своїх ділових стосунків на дві години – не така вже й велика жертва для істинного шанувальника театру. А якщо ти був щирий, проте якісь вищі сили завадили насолодитися дійством, то вже не заходь до залу: ти ж не безтілесне створіння, щоб невидимо прослизнути на своє місце. А скаржитися… Чоловіки про таке воліють мовчати.

Любі глядачі, не забудьте в кінці тижня привітати улюблених акторів, режисерів, художників, композиторів, музикантів, які причетні до театрального дива.

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-20 10:38 :38