Новини » Світ 22 березня, 2019, 13:07
Таїланд став останньою військовою диктатурою світу: чому
Прают Чан-Оча. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Прают Чан-Оча. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Таїланд, де військові перевороти – звична справа, проведе вибори цими вихідними.

Якщо поняття «військова диктатура» стосується переважно хунти або військового, який приходить до влади шляхом перевороту, а потім не проводить жодних виборів, то Таїланд є останньою військовою диктатурою світу, зазначає видання The Atlantic у статті.

Важко повірити у те, що така мирна, процвітаюча країна, яка щорічно приймає мільйони туристів, фактично є військовою диктатурою, не кажучи вже про останню в світі. Тим не менше, Таїланд пройшов через стільки військових переворотів, що вони практично стали звичною справою. Реальність армійського правління в країні полягає у тому, що воно, у політичному сенсі, практично не помітне та складається із поєднання репресій та політичного контролю, проте, з однією ключовою відмінністю: її схвалює король.

Коли тайські військові захопили владу 22 травня 2014 року, жодної краплі крові не було пролито. Танки проїхали вулицями міста, а армія оголосила про переворот на ключових телеканалах. На цьому й все; переворот у Таїланді завершився промовою.

В той час у світі існувало кілька інших військових диктатур, зокрема на Фіджі та в Єгипті. Проте, на Фіджі відбулися вибори у 2018 році, та Франк Баїнімарама, військовий лідер острова, легітимізував свою владу. Так само було й у Єгипті, де Абдель Фаттах Ас-Сісі спершу переміг на виборах 2014 року, а потім – 2018 року.

Загалом, після військових переворотів вибори відбуваються протягом року після захоплення влади, як правило, після внесення змін до конституції. У 2006 році переворот у Таїланді пройшов саме так. Через півтора року після нього відбулися вибори за новою конституцією, яка закріплювала владу військових у країні. Проте, незважаючи на ці зусилля, провійськові партії все ж втратили свої голоси. Насправді, військові у Таїланді, як правило, втрачають свої позиції після виборів, про що дуже добре знають його лідери. Не маючи змоги підтасувати результати виборів, тайські військові консолідують владу більш тонкими способами, зокрема шляхом створення конституції.

Нинішня конституція, написана під наглядом військових та підписана у 2017 році, покликана дати змогу переможцю виборів, які відбудуться 24 березня, очолити уряд. Прем’єр-міністра обиратиме спільне засідання Сенату, 250 членів якого висуваються виключно армією, та Палати представників, 500 членів якої обираються безпосередньо. Для того, щоб бути «обраним» двома палатами, Прают Чан-Оча, нинішній глава військової хунти, потребує всього лише 126 голосів з 500 членів нижньої палати. У будь-якому разі, результати виборів залишаться на милості іншого можливого військового перевороту.

Як військові перевороти змогли посісти таку важливу роль у тайській політиці?

По-перше, існує проблема залежності. Дані свідчать про те, що ймовірність перевороту корелює з кількістю минулих переворотів; з 1932 року військові перевороти у Таїланді відбуваються у середньому кожні сім років. А для тайських генералів переворот – це діяльність з низьким ризиком; жоден лідер після перевороту ніколи не переслідувався.

По-друге, тайські військові уряди після перевороту покладаються на те, що вчений Йоганнес Гершевський називає класичним поєднанням легітимації, кооптації та репресій. Еліти є кооптованими, а провійськові групи громадянського суспільства, які є часто членами «буржуазного» середнього класу, підтримують те, що вони вважають переворотами задля демократії. Опір антивоєнних сегментів населення, які, як правило, є менш привілейованими, негайно придушують. У 1976, 1992, та 2010 роках військовослужбовців, які пішли проти військових або провійськових урядів, розстріляли армійці.

По-третє, король Таїланду підтримує перевороти та легалізує їх.

Отже, чи дійсно Таїланд є військовою диктатурою, не схожою на жодну іншу?

Такі країни, як Йорданія або Марокко, не мають подібної моделі переворотів проти обраних урядів. Зазвичай, їхні перевороти спрямовані проти короля. Це було б немислимо у Таїланді, де перевороти відбуваються лише проти прем’єр-міністрів – король офіційно перебуває поза та понад політикою, – зазначає видання The Atlantic.

Насправді, систем, у яких військові диктатори покладаються на монархів, чи то сильних чи слабких, мало. Така система могла б розвинутися в Іспанії у 1980-х роках, якщо б спроба військового перевороту 1981 року проти прем’єр-міністра завершилася б успіхом. Проте, король Хуан Карлос виступив проти нього, і переворот не вдався. У тому ж році король Таїланду також виступив проти спроби перевороту проти свого протеже, Прем Тінсуланонда, і цей переворот також потерпів краху. Щоб перевороти у монархіях мали успіх, їм потрібна підтримка монарха.

Проте, окрім ролі короля, який підтримує військових, Таїланд має усі інші риси військової диктатури: правління за допомогою указів, придушення інакодумства, цензура засобів масової інформації та заборона громадських зборів.

Підготувала Оксана Вергелес,
для ІА ZIK

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-26 15:15 :58