Новини » Політика 18 березня, 2019, 12:56
Угорщина вважає, що історичний аргумент має привілеювати над міжнародним правом, – історик
ZIK
ZIK

На відміну від України, Угорщина проводить дуже ефективну політику щодо «ментального окреслення» Закарпаття. Усі місця, де відбувались якісь історичні події чи проживали відомі угорці, промарковані пам’ятними знаками. Тож тут, на жаль, Україна суттєво програє.

Таку думку в ефірі проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK висловив пластун, редактор проекту «1939.in.ua» Андрій Ребрик.

Кандидат історичних наук Олександр Пагіря наголосив: на щастя, у зовнішній політиці Угорщини історичний контекст не привілеює так, як, наприклад у Польщі. Однак, попри це, існує досить твердий міф про Закарпаття як невід’ємну територію «великої Угорщини».

«Цей концепт дуже яскраво проявився у першій половині ХХ століття, коли вони намагались відновити кордони до «Тріанонської Угорщини». Йдеться про договір, підписаний з Угорщиною після завершення Першої світової війни, у 1920 році. Він, фактично, відрізав дві третини земель колишнього Королівства Угорського, у тому числі – ті, що тоді називались Угорською Руссю, яку ми знаємо тепер як Закарпаття», – розповів Пагіря.

Протягом міжвоєнного періоду Угорщина намагалась відновити свій контроль над регіоном. Ця політика орієнтувалась на держави, що були зацікавлені в ревізії Версальської системи – фашистську Італію, а потім Німеччину.

«Власне 1938-1939 роки стали кульмінацією цієї політики Угорщини щодо повернення Закарпаття до свого лона. Звичайно, вони були неприємно вражені тим, що за ці 20 років, поки їх там не було, дуже зросла національна свідомість місцевого населення. Воно уже не відчувало жодного зв’язку із тією Угорщиною, яка існувала до Першої світової війни», – зауважив історик.

Тому, на його думку, дії, які Угорщина вчинила уже після окупації Карпатської України, були дуже жорстокими. У цей період угорці організовували свою гібридну політику в краї – надсилали диверсійні загони, які чинили дестабілізацію та вбивали чеських чиновників і жандармів.

«Метою була дестабілізація ситуації на Закарпатті та підготовка ґрунту для введення угорських військ», – підкреслив Пагіря.

Він зазначив: з точки зору міжнародного права, це був акт агресії, до того ж згодом відбулась чітка окупація. Та в угорській історіографії це називають «возз’єднанням».

«Тобто, вони вважають, що їхній історичний аргумент повинен привілеювати над міжнародним правом та етнічним складом території, де угорців, власне, не було. Станом на 1939 рік там проживало лише 4% такого населення», – підкреслив Олександр Пагіря.

У свою чергу пластун, редактор проекту «1939.in.ua» Андрій Ребрик зазначив: на відміну від України, Угорщина проводить дуже ефективну політику на Закарпатті щодо саме «ментального окреслення».

«Якщо ви проїдетесь Закарпаттям від Ужгорода через Мукачеве до Хуста та Ясіня – усюди, де є місце, пов’язані із історичною боротьбою чи відомими угорцями, там або стрічка висітиме, або стоятиме відповідний пам’ятник чи дошка», – зазначив Ребрик.

Він переконаний: Україна та обласна влада проводили неефективну та навіть «агресивну» політику щодо маркування українського ментального простору.

«На жаль, тут ми сильно програємо. У 1919 році населення було малограмотним. Такі організації як «Пласт» і «Просвіта» дали величезний ривок для самоусвідомлення цього народу частиною України», – розповів експерт.

Він зауважив: тоді, особливо після 1938 року, проводити ефективну культурну політику на Карпатській Україні було дуже складно. Натомість зараз це робити набагато легше.

«Зараз, маючи уже 28 років Незалежності, теж, на жаль, ми програємо», – підкреслив Андрій Ребрик.

Як повідомлялось раніше, 15 березня 1939 року, у Хусті була проголошена незалежність Карпатської України.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-21 03:49 :45