Новини » Світ 18 березня, 2019, 10:37
Націоналісти беруть гору в Європі
Біженці з Сирії в Греції. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Біженці з Сирії в Греції. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Навіть ліберально-демократичні країни значно скоротили кількість біженців, яким вони дозволяють залишатися на своїй території.

Прибуття в Європу у 2015 році більш ніж 1 млн мігрантів змінило політичний ландшафт регіону. Через чотири роки кількість шукачів притулку різко впала, навіть, якщо й риторика залишилася незмінною, зазначає у статті видання The Atlantic.

Дані Європейського Союзу, оприлюднені минулого тижня, свідчать про те, що кількість шукачів притулку вже четвертий рік поспіль падає. У даний час їх кількість становить 580 800, дещо вище кількості, що була зафіксована у 2014 році, за рік до початку міграційної кризи.

Ці останні цифри є важливими не тому, що у країнах, які є основним джерелом мігрантів, було встановлено щось на зразок порядку (адже ми знаємо, що у Сирії, Афганістані та Іраку й надалі ведуться повномасштабні бойові дії), а тому, що міграція залишається потужним інструментом для правих популістських партій, які продовжують використовувати її для мобілізації виборців на вибори до Європейського парламенту у травні. Крім того, європейські уряди посилили свої правила не лише щодо імміграції, але й щодо надання притулку, що призвело до різкого падіння рівня схвалення.

Тим не менше, дані, оприлюднені минулого тижня, навряд чи змінять думку переважної більшості європейців, які вважають, що імміграція є найважливішим питанням, що стоїть перед блоком. Насправді, прибуття великої кількості мігрантів чотири роки тому сприяло переконанням у тому, що уряди країн ЄС втратили контроль над кордонами блоку, та допомогло партіям, які до цього часу були на маргінесі європейської політики, зміцнити свої позиції. Також, це призведе до того, що популістські партії здобудуть достатню кількість місць, аби змінити розподіл сил у Євросоюзі, в якому досі домінували центристські партії.

Багато з цих партій скептично ставляться до ЄС, а особливо до міграційної політики блоку. Частково цей скептицизм вплинув на урядову політику Італії, Австрії та інших країн. Наприклад, протистояння імміграції віце-прем’єр-міністра Італії Маттео Сальвіні, призвело до зменшення кількості мігрантів, які зважуються на небезпечну подорож через Середземне море до Італії. За даними ЄС, в Італії спостерігалося зниження кількості шукачів притулку на 61%.

Традиційні правоцентристські та лівоцентристські партії Європи також розуміють поточні політичні тенденції. У минулому році заяви з відмовою у наданні притулку перевищили кількість прийнятих заяв у співвідношенні дві до однієї. Для порівняння, у 2015 році одна з двох заявок була успішною. Німеччина, політика відкритих дверей якої викликала приплив мігрантів до Європи, посилила свої правила, хоча й надалі залишається головним місцем прибуття шукачів притулку. Берлін прискорив процес прийняття рішення щодо надання притулку, що, у свою чергу, прискорило депортацію тих, кому відмовляється у наданні притулку. Окрім того, Берлін вважає Афганістан безпечною країною, що означає, що афганці, які шукають притулку в Німеччині, мають мало шансів на його отримання.

Аннегрет Крамп-Карренбауер, голова правлячого Християнсько-демократичного союзу, нещодавно заявила, що Німеччина «повинна зробити усе можливе для того, щоб такого більше не повторилося». Швеція та інші країни також переосмислюють свою відносно ліберальну політику у галузі гуманітарної міграції на тлі суспільно негативної реакції.

Основним викликом для блоку є його поетапна політика щодо надання притулку. Перед кризою діяла так звана Дублінська угода, згідно з якою, лише та країна, що прийняла та зареєструвала біженця, відповідала за надання йому права на притулок. Проте, згодом, вона виявилася неефективною, коли сотні тисяч мігрантів з Сирії та інших країн почали прибувати до Італії, Греції, Іспанії та кордони Східної Європи, щоб пробитися на Захід.

Відтоді ЄС намагався запровадити єдину політику щодо надання притулку, проте без жодного успіху. Однією з основних перешкод є те, що Брюсселю важко запровадити квоту, яка б розподіляла біженців серед членів блоку для того, щоб, зокрема, середземноморські держави не несли на собі усього тягаря. Уряди у таких країнах, як Угорщина, виступили проти цього плану.

Хоча міграція та надання притулку продовжують домінувати у європейській політиці, дані свідчать про те, що вона вже не є настільки актуальною, як колись.

Підготувала Оксана Вергелес,
для ІА ZIK

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-18 04:13 :13