Новини » Суспільство 17 березня, 2019, 10:27
Пташині секрети. Сестра моя сойка
<nbsp;>

Прорив у моїй екологічній свідомості зробив св. Франциск Асизький, який розмовляв з птахами і звірятами, називаючи їх братами і сестрами.

Гадаю, нам нема чого соромитися подібних розмов, ми в такому вигляді як зараз далеко не вінець Творіння. Засновник Природничого музею у Львові Володимир Дідушицький писав: «Кожен куток має свій пташиний світ, властивий тільки йому, і якби людина не втручалася в нього і не знищувала, можна було б завжди жити серед цього такого милого пташиного народу, що оживляє кожну околицю». Скажете, що це не актуальна тема, що не на часі, і, яка трагедія, не збере лайків? Та все ж я спробую. Бо переконана: птахи мають над людьми дві великі переваги: вони літають і бачать нас згори.

Сестра моя Сойка

Я обрала першою Сойку, бо ця пташка попереджає про ймовірну небезпеку всіх інших звірів і птахів. Бачу її чи не кожного дня за своїм вікном. Колись бачила відразу три на старенькій аличі. Ліс зовсім близько, там її дім, там вона ночує. Літує й зимує. Іноді мені трапляється знайти блакитну пір’їнку з її крила: чи згубила чи побилася з кимось. Сойка мені нагадує нас, галичанок – гострі на язик, з почуттям гумору і вміють за себе постояти. Серед сімейства воронових – Сойка правдива шляхтянка й поводитись з нею слід шанобливо, й говорити по темі, а не так аби сказати.

– Сестро Сойко, як зимувалось тобі сеї зими?

– Зима була нівроку тепла, та й люди щось виносили поїсти голубам і синичкам, то й ми попри них годувались. Я напаслася жолудів, горіхи добре вродили, ще вистачить надовго. А бува, як не вродять, то біда.

– Про вас кажуть, що ви забудькуваті, і потім з тих запорпаних жолудів виростають дубки.

– Ну, для вас стараємось. Ви ж рубаєте дерева, не садите. А про те, хто з нас забудькуватий, можна посперечатись. Я забуду, а хтось знайде.

– А дітей теж жолудями годуєте?

– Та де! Комашками, хробачками...То для них більш стравний харч.

– То, певно, тяжко наловити стільки комашні?

– А ми удвох з татом по черзі сидимо в гнізді. Аби було що носити, бо сама знаєш, як воно зараз. У полі нічого не знайдеш, все витруїли. Тільки й ліс нас рятує. Але й лісу щораз менше стає. Спробуй п’ять ротів нагодувати. Та й місто виручає, коли дерев багато.

– Коли вже гніздувати почнете?

– Та скоро,у квітні. Зараз треба гніздо підлатати нам старим, а молоді хай вчаться.

– А знаєш, люди кажуть, що коли ви починаєте гніздуватись, час сіяти. Тому й сойка, або сійка. Дехто каже, що від слова «сяяти» через небесну барву на крилі.

– А що ще вони про нас кажуть?

– Що ви дуже крикливі. Такі вродливі пташки, а голос, як у немазаних дверей.

– Ха! То коли небезпека, голос такий тривожний. А коли все мирно, ми співаємо тихо й ніжно. Ніхто й не подумає, що то «брутальна» сойка.

– Як і ми, люди, зрештою. Слухай, сестричко, я б хотіла, щоб люди познайомились з птахами поближче, хоча б на відстань простягнутої руки, щоб почався діалог, як то кажуть…Чи це можливо?

Але Сойка спурхнула з аличі, щось буркнула на прощання. Я згадала, як колись у парку Франка у Львові одна з них нявкала, як кошеня. Я шукала те кошеня довго, доки не зрозуміла, що сойка-пересмішниця вирішила пожартувати.

<nbsp;>

Ну-от, перше інтерв’ю я взяла. Сподіваюсь, вам було цікаво. Але позувати для фото пташина не захотіла. Не довіряє cкляному оку.

Для допитливих: латинська назва сойки Garrulus glandarius. Рід – сойка, родина воронових. Довжина тіла – 34 см. Вага –160 г. Наразі незагрожений вид.

Галина Пагутяк,
для IA ZIK

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-03-23 00:46 :30