Новини » Суспільство 11 березня, 2019, 16:57
Українські книги на заміну радянським: рекордне поповнення бібліотек
Директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник. Фото: Микола Тис/ZIK
Директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник. Фото: Микола Тис/ZIK

У 2018 році Україна виділила рекордну суму для поповнення фондів публічних бібліотек – це майже 120 млн грн. Загалом за ці кошти закупили більше як мільйон примірників 741 найменувань книг. Понад 200 тисяч примірників дісталось Львівщині, наприкінці минулого року вони прибули до Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки, звідки їх розподілять по районах. Наразі стосами запакованих книжок заставлені коридори і зали обласної бібліотеки – їх не розвозять, поки не дали команди з ОДА.

Тим часом директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник розповів ІА ZIK, чим поповняться цьогоріч бібліотечні фонди, які книги найбільш затребувані і хто в наш час ходить до бібліотек.

Застарілі фонди і книжки російською, яких ніхто не читає

– Ми отримали справді дуже багато книжок, в історії незалежної України такого ще не було – близько 200 тисяч примірників на область, тоді як в інші роки нам надходило по 25-30 тисяч. Чи цього для бібліотек достатньо? Звичайно, що ні. Однак такої кількості ми ще не отримували, і це є великий якісний і кількісний стрибок у справі оновлення фондів.

Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK
Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK

– Наскільки фонди зараз зношені у сільських і міських бібліотеках?

– У будь-якій бібліотеці України кількість старих книжок переважає половину – понад 60% це є радянська література. І це переважно російськомовна література. Ті самі багатотомні видання Гоголя, Достоєвського, Тургенєва, Чехова. Вони є практично в будь-якій районній бібліотеці. І значною мірою це книжки, яких ніхто не читає і ніколи не буде читати, тому що діти перестали вивчати російську мову як обов’язкову дисципліну і для них російська мова є такою самою іноземною як іспанська чи італійська.

– Якими саме виданнями поповняться бібліотеки за цією державною програмою?

– Це книги, які надійшли від різних видавництв з різних регіонів України відповідно до того переліку, який визначили експерти при Інституті книги в Києві. На превеликий жаль, серед тих експертів найменше було бібліотекарів – лише двоє з 34. І тому часто це цікаві книги, однак доволі одноманітні. Половина з них – це дитячі і юнацькі видання. Наприклад, «Дитяча енциклопедія тварин», «Як створити Всесвіт», тобто такі пізнавальні книги для розвитку.

Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK
Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK

Яких тоді книг, на Вашу думку, потрібно було би більше?

– Розумієте, публічна бібліотека – це бібліотека для всіх читачів. І якщо половина книг є дитячі і юнацькі, це означає, що ми обділяємо інші категорії користувачів. Дорослий читач загалом у суспільстві займає більший відсоток, ніж люди, умовно кажучи, до 20 років.

Ще одне, що впадає у вічі, коли дивишся той загальний перелік, – це трохи надмірна увага до цих популяризаторських книжок, які розповідають різні цікавинки, наприклад, про тварин, про автомобілі, літаки і т. д. Звичайно, такі видання потрібні, але їх не може бути третина від загального накладу.

Крім того, мене трохи непокоїть, що зараз приходить дуже багато того, що вже є у бібліотеках. Наприклад,Теодор Драйзер, Джек Лондон, Майн Рід. Тобто це книжки, які вже є в обігу і, в принципі, доступні. Я пішов у каталог і з’ясувалось, що Драйзер уже є в десяти варіантах – це і вибрані твори, і окремо «Геній» та «Фінансист», є російські видання і українські. Тобто ці книжки є у фондах бібліотек і наново ставити їх на полиці є сенс, але в дуже обмеженій кількості.

Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK
Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK

Натомість відразу можна зауважити, що бракує книг місцевих видавництв. Із наших львівських представлені найбільші видавці – «Видавництво Старого Лева», «Апріорі». Натомість зовсім немає видавництв «Світ», «Каменяр», «Місіонер» та ін. У Львові є десятки видавництв, які видають цікаві книжки, однак вони не потрапили в цей перелік і залишились поза бортом цієї державної закупівлі літератури. Натомість перевагу надають великим видавництвам – Клубу сімейного дозвілля, Фоліо і подібним гігантам, які видають сотні різних видань.

Хоча, наприклад, отут (серед нових надходжень, – ред.) ви бачите «Листи Лесі Українки, 1898-1902 рік», видавничий дім «Комора».

Тобто є й класики української літератури?

– Є класики, є сучасна українська література. Той самий Жадан, Кокотюха, Курков, Забужко. Багато цікавих сучасних українських авторів, хоча хотілося б більше.

Також є сучасна військова література. Цього року якраз серед цих нових книжок, які надходять, літератури на військову тематику порівняно небагато. Я нарахував до десятка назв, які стосуються АТО, Іловайського котла, добровольчих батальйонів. Але ми минулого і позаминулого років самі купували книги на цю тематику. Такі книжки у наших фондах є, і вони мають попит.

Переклади класики і новинок

– Ви згадували, що серед нових надходжень також багато перекладів. Яка саме це література? Світова класика?

Директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник. Фото: Микола Тис/ZIK
Директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник. Фото: Микола Тис/ZIK

– Я вже згадував Драйзера, однак є інші. Це і світова класика – Фіцджеральд, Хемінгуей, Манн, Джек Лондон. Багато літератури, яка була мало доступною, бо, скажімо, раніше з Хемінгуея українською видавали «По кому подзвін», але не видавали інших творів. А тепер з’явилися кваліфіковані, якісні українські переклади. Ну і сучасна література є – те, що виходить у Норвегії, в Швеції, в Данії. Ці новинки перекладають різні видавництва, відбирають ті літературні бестселери, які здобували якісь міжнародні нагороди – Book Awards, «Книга року ВВС» чи інші престижні премії.

А як щодо російської класики?

– Я не можу сказати, що серед цього переліку щось є. Гоголь є, але його ми почали вважати своїм. Російської класики якраз немає. Це трохи неправильно, бо російська література є одною з важливих напрямків світової літератури. Я б казав, що її теж треба перекладати українською мовою – того ж Толстого чи поетів Срібного століття – Брюсова, Єсеніна.

– Усі ці всі нові книги для бібліотек – українською мовою?

Директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник. Фото: Микола Тис/ZIK
Директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник. Фото: Микола Тис/ZIK

– Сто відсотків того, що потрапило до нас до Львова, українською мовою. Ми самі вибирали за тим переліком, який подало Міністерство та Інститут книги. Однак ми рідко що не вибрали з того списку, бо вважаємо, що будь-яка нова книга має потрапити до бібліотек. І тут особливість полягає в тому, що будь-якого з цих видань ми маємо 300-400 чи 500 штук. А у Львівській області 1300 бібліотек. Таким чином, кожна книжка потрапить у кожну п’яту бібліотеку, а не в кожну. Тобто ми повинні думати, куди послати «Як створити Всесвіт», а куди – Сільвію Плат.

Як це буде вирішуватись? Є якісь запити від бібліотек, що кому потрібно?

– Основна категорія бібліотек Львівської області – це є сільська бібліотека. До неї ходять як діти, так і дорослі та пенсіонери. Тобто в селі живуть всі категорії користувачів, і для них цікавою буде будь-яка нова книги. Хоча я припускаю, що «Листи Лесі Українки» краще було б дати у Миколаїв, Городок, Стрий, Жидачів, а не давати, наприклад, у Тухлю. Туди дати «Як створити Всесвіт», щоб найменші діти могли долучатися до читання і ставати читачами поступово.

Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK
Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK

Але це велика проблема відібрати, які книжки до якої бібліотеки мають потрапити. Наша бібліотека є головною у сфері публічних бібліотек Львівської області, і всі райони і об’єднані громади приїжджають до Львова і беруть книги для своєї мережі.

Уже почали розбирати їх по районах?

– Ні, ми чекаємо команди від нашого департаменту культури. 13 березня буде зустріч голови облдержадміністрації Олега Синютки з бібліотекарями області, і від того моменту книжки будуть вже надходити в райони. Як це має відбуватися – складно пояснити, бо, скажімо, на ту саму турківську мережу чи на Сколе попаде 8-10 тисяч книжок. Як вони мають їх забрати – мені це важко уявити, потрібен буде великий транспорт.

Молодь і майбутнє паперової книги

Існує думка, що зараз, в епоху Інтернету і смартфонів, люди все менше читають і, тим більше, ходять до бібліотек? Чи помічаєте ви це?

– У нашому відділі, де є виключно нова література, ми бачимо, навпаки, збільшення кількості відвідувачів. Загалом у всьому світі є, звичайно, тенденція до зменшення кількості читачів паперових книг. Молодь читає менше – вона надає перевагу електронним носіям, Інтернету замість художньої літератури, замість енциклопедії відкриває Вікіпедію або читає електронні книги на читалках.

Для молодого покоління читання справді змінилося. Однак я вважаю, що кожен, хто читає – незалежно від того, чи це електронна книга, чи паперова – він все одно читає. Тобто він змінює себе, пізнає щось нове, збагачується, незалежно від форми, як це відбувається.

Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK
Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK

Хоча я, звичайно, віддаю перевагу паперовій книжці. Коли ти береш в руки нове видання, вперше його розгортаєш, ще сторінки розділяєш, чуєш запах цієї друкарської фарби, паперу… Книга має свій шарм.

Тобто ви вірите в майбутнє друкованої книги і в те, що вона нікуди не зникне?

– Можу навести такий приклад. От є флешка, це носій інформації, на якому можуть бути тексти, музика, зображення – будь-що. Однак зовсім недавно ніхто не знав такого поняття, як флешка. Тоді були дискети, потім були диски, потім флешки, потім накопичувачі. І тепер коли я пробую кудись вставити свою дискету 20-річної давності, я не маю куди її вставити, ця інформація пропала. Так само буде з флешками. Мине ще років десять і замість них з’явиться якийсь кристал чи булавка, чи ще якась нова технологія. А книга залишиться книгою. Ми і зараз можемо читати Біблію Гутенберга, видану в ХV столітті. Вона не змінилась – як була читабельною тоді, так і зараз є. І вона дає людині оте відчуття автентичності.

Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK
Нові книги у коридорах Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Фото: Микола Тис/ZIK

І до бібліотек люди теж будуть приходити, бо не у всіх є зараз 200-300 грн на кожну нову книжку. А ми намагаємося відслідковувати новинки і поповнювати ними наші фонди.

– Українське книговидання в останні роки, можна сказати, переживає певний ренесанс. Чи відчуваєте його ви як бібліотекарі?

– Ми це відчули своєю спиною, коли тягали ці книжки (сміється, – ред.). І ми бачили ці свіжі книжки, ці палітурки, дуже якісну поліграфію. Дитяча книжка взагалі надзвичайно барвиста, переважно з ламінованими обкладинками. Тобто, по-перше, тривка, а по-друге, приваблює око дитини і заохочує до читання.

І за змістом у нас видаються теж дуже цікаві книги. Коли подивитись на цю поличку (показує на полицю з книгами про АТО, – ред.), ми побачимо, що українські письменники дуже уважно стежать за всім, що відбувається в Україні, і мають різні форми осмислення дійсності.

Директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник. Фото: Микола Тис/ZIK
Директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник. Фото: Микола Тис/ZIK

Художня література народжується нова та цікава. Я, наприклад, з великим інтересом читав «Трощу» Шкляра про УПА. Здавалось би – де Шкляр, де УПА, а книга дуже гарна і жива. Тобто література живе і розвивається, з’являється багато різної літератури на будь-який смак.

Розмовляла Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-03-24 15:20 :03