Новини » Політика 5 березня, 2019, 11:57 блоги
Чи властива нам тривала одностайність, з якою виганяли януковоща?
Оксана Думанська
письменниця, перекладач

Не байдужий одобрямс, коли голосують «за», аби швидше вийти на перекур чи чкурнути додому, а та одностайність, з якою виганяли януковоща? І не тоді, коли він похапцем, ніби передчуваючи, що згодом ця затія провалиться, підписував папери про новий термін перебування московського флоту в наших водах (а це зачіпало наші інтереси з часів правління Кравчука), а коли не підписав папери про наміри тулитися до Європи, що для багатьох українців мало важило.

Це у нас, певно, зуби дракона посіяно здавна, а вони проростають, коли хтось підпушує й поливає землю. Згадайте хоча б, як одні сіяли просо, а інші його витоптували; як подружжя не могло дійти згоди: гречка чи ячмінь; як чоловік казав, що трава скошена, а жінка – що стрижена…

Навіть спостерігаючи, як наші пішоходи переходять по «зебрі», можна дійти висновку, що нам зорганізуватися важко: обов’язково хтось кинеться навскоси і вскочить у гурт, який іде з протилежного боку. А як ми сідаємо-висідаємо з транспорту? Ще виходять, а особливо прудкі заскакують в першу-ліпшу щілину.

Отак і тепер, з наближенням останнього дня місяця наша одностайність рознесена вітром. Хто б міг подумати, що після викриття стількох більшовицьких злочинів, знайдуться апологети новобільшовизму: розкуркулити олігархів, все віддати народу і збудувати світле майбутнє. Еге, вже таке було. Розкуркулили і забрали. Собі. А кому не вистачило – того розстріляли. А хто пручався – того знищили. І нащадки знищених ведуться на такі заклики.

Ми культивуємо у собі інфантильність гаслами, що хтось прийде й наведе лад. А самі не вдатні? Вже ж дали волю місцевим громадам – і що? Одні згуртувалися і облаштовують собі життя на гроші, які тепер не мають випрошувати, тобто самі наводять лад, а інші й пальцем не поворухнули, бо «воно мені треба?». Але щодня нарікають на владу – як на місцеву, так і на столичну: вони там всі накралися, їх треба розганяти, нам важко живеться…

Торочити про зубожіння чи не найлегше, бо хто, як не ми, полюбляємо скаржитися на нестачі? Гідна зарплатня і гідна пенсія – це просто гасло, за яке хапаються в першу чергу. Але ж гідну зарплатню треба заслужити гідною працею, а гідна пенсія не може бути в людини, яка працювала замолоду на кількох роботах, а оформлена була на одній, або мала низьку зарплатню, бо зранку йшла прибирати, а цілими днями торгувала шкарпетками на базарі. До слова, от зараз, коли частина України під загарбником, пенсії виплачують вчасно. І багато оголошень із запрошеннями на роботу, де зарплатня починається із восьми тисяч.

Багатьох непокоїть, що частина виборців готова голосувати не свідомо, а всупереч. Це як придбати квиток і піти пішки. Чи економити гроші, бігаючи не за тролейбусом, а за таксі. Такі експерименти кожен може запроваджувати в межах своєї компетенції – наприклад, у родині. Але експериментувати з тим, що має вплив на життя всієї держави, на життя наших дітей, онуків та правнуків, – це вже затятися безглуздо… Як та жінка, що, навіть тонучи у ставку, переконувала чоловіка рухами пальців: трава стрижена.

Розумію, що одностайність – це порив, а порив не триває довго. Та все ж хочеться сподіватися на відновлення одностайності, бо путінщина мріє задушити нас у «братніх» обіймах.

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Читайте більше новин на тему: Вибори-2019

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-08-24 17:18 :52