Українки, які живуть в Сирії, просять повернути Посольство України в Дамаск

Ілюстративне фото: Getty Images\Global Images Ukraine

Громадянки України, які мешкають в Сирії, просять повернути Посольство України в столицю Сирії Дамаск. Вони заявляють, що після того, як у 2016 році Посольство переїхали до Лівану, вони мають труднощі з оформленням документів і отриманням довідок.

Про це йдеться у зверненні, яке українки адресували Президенту України, Прем’єру і членам уряду.

ІА ZIK публікує текст звернення у повному обсязі:

Звертаємось до усіх з проханням про допомогу! Ми, громадянки України, які мешкають в Сирії. В Сирії нас проживає більше як 1200 громадян України, в основному це жінки і діти!!! Посольства України в Сирії немає. Воно переїхало до Лівану у Бейрут у 2016 році. Нам з дітьми дуже важко їхати до Посольства в Ліван, оскільки для нас це дорого і тяжко. Тільки з Дамаcку до Посольства в Бейрут їхати майже 5 годин! І це якщо на кордоні немає великих черг. У інших громадянок з дітьми, які проживають в інших великих містах Сирії, взагалі поїздки займають більше як 8 годин. І це лише в одну сторону! Скажіть, будь ласка, як це можна витримати?

У нас всіх виникає багато консульських питань з оформлення паспортів, завірення документів, громадянства для наших дітей, оформлення довідок та інших. В Сирії для того, щоб оформити дозвіл на проживання, необхідно мати паспорт з терміном дії не менше року. А якщо невчасно переоформити дозвіл на проживання, то необхідно платити штраф або можна потрапити в тюрму. У нас в родинах важке фінансове становище, у нас немає достатньо коштів для таких дальніх поїздок до Посольства в Ліван. Добре, що консули з Лівану до нас іноді приїжджали, і то не часто, але нам цього не достатньо, оскільки у нас у всіх виникає багато юридичних питань,які потребують роз’яснення та вирішення тут і зараз.

В Посольстві України залишився працювати тільки пан Рабі Аль Смаді, який дуже допомагає громадянам нашої країни: отримувати довідки, зареєструвати шлюб, оформити документи і, навіть, допомогав нашим співвітчизницям, які на той час опинилися за ґратами. Але, на жаль, є питання, які знаходяться не в компетенції пана Рабі, і це дуже ускладнює наше перебування в Сирії.

В Сирії у багатьох громадянок не залишилося в Україні родичів, друзів, навіть знайомих. У багатьох в Україні навіть майна ніякого вже немає. Багато хто з нас в Сирії проживає більше 15-20 років, наші діти, які є громадянами України, в Сирії ходять в школи, навчаються в університеті. У багатьох українських жінок залишилося майно в захопленій терористами Донецькій і Луганській області. Туди навіть страшно їхати, щоб подивитися, що сталося з тим майном, оскільки знайомі, які там проживають, розказують, що там дуже небезпечно. Таким чином багатьом жінкам просто нікуди повертатися в Україну.

Але ми сподіваємося, що Україна поверне всі ці захоплені Росією території. Ми любимо Україну і дуже переживаємо. Ми розуміємо, що ми далеко від Батьківщини, але ми сподівались, що Посольство повернеться до Дамаску, і Україна буде ближчою до нас. Але нас ніхто не чує і ніхто не хоче нам допомагати. Ми вже два роки неодноразово звертались до Посольства України в Ліван і із закликами повернути Посольство в Дамаск, але вони ніколи нічого не знають, а тільки кажуть, що такі рішення приймає Міністерство закордонних справ. Ми вже рік тому офіційно писали звернення до Міністерства закордонних справ, але отримали лише формальну, нікому не зрозумілу, відповідь. Куди нам ще звертатися, щоб нас почули? Куди нам ще звертатися, щоб повернути Посольство в Дамаск?

Ми намагаємося слідкувати за українськими та міжнародними новинами. Ми знаємо, що на засіданнях в ООН Сирія виступає проти України. Ми всі розуміємо, що на Сирію має великий вплив Росія. Але ми – лише звичайні жінки, які не винуваті, що так ситуація складається у світі. Ми не винуваті, що в Сирії була громадянська війна. Ми не винуваті, що в Сирії було багато терористичних організацій, як ІДІЛ. Ми не винуваті, що у нас в Україні не залишилося родичів. Ми не винуваті, що не можемо повернутись в Україну, бо повертатися нам просто ні до кого і нікуди. Ми лише хочемо, щоб нам жити було трохи легше, і щоб підтримка дипломатів була постійною, а не раз у півроку, коли вони приїжджали. До речі, ми вже рік нікого не бачили. Саме тому і звертаємось до усіх, хто може нам з цим допомогти, і благаємо повернути дипломатів до Дамаску.

Нам в Посольстві в Лівані три роки говорять, що все залежить від безпекової ситуації в Сирії. А як же ж тоді міжнародні організації працюють в Дамаску? А як же ж тоді інші Посольства інших країн працюють в Дамаску?А таких іноземних Посольств близько 30! Навіть є європейські країни, такі як Чехія, Болгарія та Румунія. Україна – це європейська країна, яка хоче бути членом Європейського Союзу. То скажіть нам, будь ласка, чи будь-яка інша європейська країна кинула б так більше 1200 жінок та дітей? Невже у світі є ще країна, де проживає 1200 українських жінок і дітей, і де немає українського Посольства, або хоча консульства?

Звертаємось до всіх вас, закликаємо всіх вас, благаємо почути нас і повернути Посольство, або хоча консульство до Дамаску. 

Громадянки України:

  • Кобзева Надія
  • Нікішина Катерина
  • Алмажиян Ірина
  • Зозуля Оксана
  • Алулу Наталія
  • Шулик Тетяна
  • Ноімі Дінара
  • Баккур Олена
  • Чалапко Лілія
  • Стасенко Івана
  • Гиршанович Анастасія
  • Аль-Шарані Мастафа
  • Цимбал Ірина
  • Дубицька Тетяна
  • Корпусова Галина
  • Чернова Ірина
  • Орлова Ольга
  • Альтанжи Ольга
  • Чернова Олена
  • Геутенко Наталія
  • Солдаткіна Світлана
  • Сидорова Наталія
  • Сидор Анжела
  • Волошко Оксана
  • Захра Сюзанна
  • Голота Ольга
  • Краснопольська Олександра
  • Мироненко Олена
  • Толстолужська Ганна
  • Тарраф Галина
  • Ебрахім Алла
  • Петриняк Галина
  • Дрібаті Наталія
  • Цоток-Алеві Алла
  • Терехова Юлія
  • Аль Хамед Людмила
  • Алмарі Ганна
  • Аль-Халєд Валентина
  • Діб Марія
  • Мансур Ірина
  • Дарбулі Наталія
  • Кравчук Людмила
Loading...