Новини » Політика 1 березня, 2019, 16:07
«Стежками війни»: Чи може Україна самостійно виробляти безпілотники, не гірші, ніж турецькі
ZIK
ZIK

Війна на Донбасі стала унікальним полігоном для випробування безпілотників, які можуть навчитися працювати навіть під час протидії з боку сучасних систем ППО. У зв’язку із цим Україні слід вкладати кошти у власне виробництво. Утім сьогодні ми витрачаємо мільйони на іноземну техніку, нехтуючи своїм потенціалом.

Про це йдеться у програмі військових розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK.

Які безпілотники є на озброєнні української армії

Зараз в України є Ту-143 «Рейс». Це радянський розвідувальний безпілотний літальний апарат із турбореактивним двигуном. Він призначений для ведення тактичної розвідки в прифронтовій смузі на глибині 60-70 кілометрів, шляхом фотографування та відеознімання. Його маса — 1230 кілограм, практична дальність дії — 180 кілометрів, час польоту — 13 хвилин, максимальна висота  — тисяча метрів.

Існує ще один комплекс оперативно-тактичної розвідки ВР-2 «Стриж» із важчим апаратом ТУ-141. Це багаторазовий радянський оперативно-тактичний розвідувальний безпілотник. Призначали його для ведення розвідки на глибину до 400 кілометрів від лінії фронту.

Ці безпілотні апарати використовувала українська армія від початку бойових дій на Донбасі. Проте застарілі технології не дали змоги вести розвідку оперативно.

«Треба приблизно дві години для того, щоб отримати інформацію від цього безпілотника. Адже він записує усе на плівку, а для її проявлення потрібен час. Така методика дуже застаріла», – каже директор інформаційно-консалтингової компанії «Defense Express» Сергій Згурець.

Чи виготовляє Україна сучасні безпілотники?

Одними з перших свої розробки у царині українських безпілотних літальних апаратів показав Національний авіаційний університет. Там вигадали оперативно-тактичний «Небесний патруль».

«Апарат складається з двох частин. Максимальне навантаження для нього – 70 кілограмів. Якщо ми зменшимо до двадцяти, то він зможе перебувати в повітрі вісімнадцять годин. Дальність апарату – до двох тисяч кілометрів», – каже проректор з наукової роботи НАУ Володимир Харченко.

«Небесний патруль» може мати кілька модифікацій: бути і ударним, і переносити ракети «Корсар». Проте в НАУ кажуть, що у Міноборони не поспішають замовляти такі апарати.

«Перші зразки постачалися на війну лише за кошт волонтерів», – коментує проректор з наукової роботи НАУ Володимир Харченко.

І поки Україна роздумує щодо необхідності саме таких апаратів, арабські та країни Азії вже ними зацікавилися.

«Ми хочемо оснастити нашу армію сучасним озброєнням. Переваги полягають в аеродинамічних показниках, у тривалості польоту і ціні. Адже ми можемо продавати продукцію майже по собівартості», – каже проректор з наукової роботи НАУ Володимир Харченко.

«Небесний патруль», каже Володимир Харченко, має якісну систему захисту каналів керування та передавання даних, що дуже важливо за умов війни. Дрон тепер на сертифікації, проте найтяжче – достукатися до держави.

Як виглядає український відповідник турецького «Bayraktar»

Близький до турецького «Bayraktar», безпілотник державного підприємства «Антонов» – «Горлиця». Він також ударний, не такий габаритний і дещо швидший. Орієнтовна вартість усього комплексу складає п’ятнадцять мільйонів доларів.

«Горлицю» спроектували навмисно для потреб військовиків. Ба більше, виробники кажуть, що цей дрон геть не чутливий до російських засобів глушення зв'язку. Та от тільки й досі «Горлиця» не долетіла у військо.

«Зараз «Антонов» зіштовхнувся з технологічними проблемами, які суттєво вплинули на темпи створення безпілотника «Горлиця». Якщо ми навіть визначимо фінансування, то раніше, як через п’ять років не отримаємо цей комплекс», – підкреслює директор інформаційно-консалтингової компанії «Defense Express» Сергій Згурець.

Утім Україна має розвивати власне виробництво і вкладати в нього гроші, каже ветеран російсько-української війни Артем Болюх.

«Це має бути розвідувальний, тактично-ударний, точковий комплекс. Нема сенсу розвивати окремо лише один напрямок. Загалом, безпілотники змінюють бачення і ведення війни», – каже ветеран Артем Болюх.

Якій українській фірмі пощастило продати ЗСУ безпілотники

Фахівці фірми «Skyeton» працювали понад три роки, аби розробити тактичний безпілотний комплекс, який вже цьогоріч надійде до ЗСУ.

«Літак ми спроектували з нуля. Він має хороші аеродинамічні характеристики, високу крейсерську швидкість, в середньому розганяється до 120 кілометрів на годину», – каже директор компанії «Skyeton» Микола Топтун.

Наприкінці минулого року компанія таки підписала контракт із Міноборони. Для цього комплекс проходив спеціальні випробування на полігоні двома етапами.

«Літак можна використовувати у будь-яких умовах. Для його посадки достатньо майданчика площею три на три метри. Також вистачає п’яти хвилин, аби його розібрати і зібрати», – говорить Микола Топтун.

Як керувати саме цими безпілотниками, військовиків навчатимуть інструктори «Skyeton». Для цього вже підібрали майданчик – харківський авіаційний навчальний заклад. Наразі ж на виробництві виконують замовлення від Міноборони – тут робота кипить.

«У нас така математика: 400 людей за одну годину можуть скласти літак, або ж одна людина за чотириста годин. Зазвичай, в нашій компанії працює команда. Зараз ми дійшли до того, що за місяць виготовляємо два літаки. Це дозволило нам випускати значно дешевші за іноземні аналоги апарати», – запевняє Микола Топтун.

Аби підписати контракт з державою на постачання свого комплексу, команда «Skyeton» довго працювала, вкладаючи власні гроші. Проте, аби вивести обороноздатність на інший рівень, а надто за умов війни, Україна має допомагати своїм розробникам.

Нагадаємо, раніше у «Стежками війни» розповіли про лейтенанта ЗСУ Валерію Сікал, яка не захотіла більш терпіти сексуальні домагання полковника Віктора Іваніва. 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-03-24 15:34 :28