Новини » Світ 26 лютого, 2019, 15:12
Німеччина тестує межі своєї демократії
Прихильники ультраправої партії Альтернатива для Німеччини під час маршу у Берліні, травень 2014 року. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Прихильники ультраправої партії Альтернатива для Німеччини під час маршу у Берліні, травень 2014 року. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Після Другої світової війни німецькі інституції взяли на себе зобов’язання боротися з екстремістами. Однак ультраправа партія Альтернатива для Німеччини може бути найбільшим їхнім викликом.

Коли голова внутрішньої розвідки Німеччини минулого місяця заявив про те, що його відомство почне стежити за Альтернативою для Німеччини, найбільшою ультраправою партією країни, він вважав, що лише виконує свій демократичний обов’язок. Проте, видання The Atlantic має дещо інший погляд на це питання й пропонує його у своїй статті.

Заяву Томаса Халденванга привітали ті, хто сприймає Альтернативу для Німеччини, як екстремістську партію. Однак вона обурила лідерів партії, які відтоді вжили відповідних юридичних дій проти того, що вони назвали політично мотивованим кроком.

Проте, якщо розглядати це питання більш глибоко, то Альтернатива для Німеччини тестує німецьку демократію, її переваги та межі унікального захисту, який країна запровадила, щоб запобігти поверненню до нацистського минулого. Які системи раннього попередження можуть та повинні бути використані урядовими установами? І у той час, як партія прагне неформально розширити межі прийнятної політичної мови, у який спосіб держава повинна окреслити правову межу між тим, що дозволено і що ні, особливо коли мова йде про партію, яка представлена у парламенті?

Насправді, це демонструє нам те, як важко у демократії чітко визначити межі дозволеного, та порушує питання про те, якою мірою відкрите суспільство може захистити себе від своїх ворогів.

Історія Німеччини добре відображена у її політичній системі: після Другої світової війни її конституція та інститути були розроблені з метою запобігання виникненню іншого нацистського режиму, написало видання The Atlantic.

Як пояснив виданню The Atlantic Штеффен Кайліц професор політології Інституту дослідження тоталітаризму Ханни Арендт, основна ідея німецької політичної системи полягає у тому, що у рамках демократії мають бути певні межі, які унеможливлять прихід до влади антидемократичних сил.

За німецькою конституцією, екстремістські групи можуть не лише піддаватися контролю, але й бути заборонені. Німецьке право визнає злочином заперечення Голокосту та використання нацистської символіки. Обмеження мови ворожнечі, які за німецьким законодавством можуть варіювати від розпалювання насильства до певних заяв щодо релігії або релігійних організацій, тут набагато суворіші, ніж у багатьох інших західних країнах. Звісно, німецькі інституції далекі від досконалості: попередник Халденванга був звільнений минулої осені після того, як восени минулого року поставив під сумнів автентичність відео з ультраправих демонстрацій у Хемніці, і агентство було розкритиковане за те, що не помічає ультраправий екстремізм. Проте, ці інституції існують з метою захисту німецької демократії, і такі обмеження на заперечення Голокосту або нацистську символіку існують не просто так.

Альтернатива для Німеччини є, мабуть, найбільшим тестом для меж, які існують у Німеччині, та які були запроваджені з огляду на її непросту історію. Хоча ця партія навряд чи є першим ультраправим рухом, що виник після Другої світової війни у Німеччині, вона є найбільш успішною: 5 млн людей підтримали Альтернативу для Німеччини на федеральних виборах 2017 року, вона здобула 90 місць у німецькому Бундестазі. У жовтні 2018 року партія була представлена у 16 законодавчих органів німецьких земель.

Хоча законодавці і бути обрані демократичним шляхом, партія дала Федеральній службі захисту конституції Німеччини багато підстав для стеження за нею. Деякі з найбільш помітних її політиків змусили пригадати темне минуле країни, зазначає видання The Atlantic.

Коли йдеться про риторику партії щодо біженців та мігрантів, лідери Альтернативи для Німеччини часом порушують закони мови ненависті онлайн. І заворушення у Хемніці, у яких брали участь прихильники партії та радикальні ультраправі групи, продемонстрували, наскільки швидко риторика щодо біженців може перетворитися у насильство.

Звичайно, не всі члени партії Альтернатива для Німеччини підтримують такі погляди: партія, зрештою, спочатку була заснована, як опозиція до євро; вона перейняла негативне ставлення до біженців лише після міграційної хвилі у 2015 та 2016 роках. Проте, той факт, що керівництво партії допускає таку риторику та навіть заохочує її, є частково причиною того, що Федеральна служба захисту конституції зацікавилася нею.

Це, у поєднанні зі зв’язками деяких членів партії з іншими екстремістськими групами, що піддавалися моніторингу (такими, як, наприклад, Молодіжна альтернатива, через її зв’язки з ультраправою екстремістською групою Generation Identity), створює враження, що партія допускає, якщо не захищає, екстремістські погляди.

Існують також неформальні способи, за допомогою яких традиційні партії борються з неприйнятною риторикою партії або її окремих членів. Наприклад, коли Альтернатива для Німеччини вперше висунула Альбрехта Глейзера на посаду віце-президента Бундестагу в кінці 2017 року, члени інших партій відмовилися проголосувати за його кандидатуру через його неоднозначні коментарі щодо ісламу. Або ж, коли мова йде про участь у певних дискусіях або завданнях комітетів, законодавці відхиляють кандидатів від партії, позиція яких неоднозначна.

З іншого ж боку, такі партії та дискусії потрібні для того, щоб зберегти демократію та підтримати її життєздатність.

Підготувала Оксана Вергелес, для ІА ZIK

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-25 19:27 :28