Новини » Суспільство 24 лютого, 2019, 11:11
Таємниці історії: Меч із Сокаля
Фото автора
Фото автора

Це трохи дивна історія, яка знову ж таки приводить нас до роду Гербуртів, який хоч і залишив яскраві сліди в Галичині та Поділлі, однак все ще недосить відомий шанувальникам нашої історії.

Воїни, будівничі, інтелектуали, справжні патріоти, Гербурти як рід вигасли у 1645 році, тому не було кому зберігати їх пам’ять. Фридерик Гербурт загинув у Сокальській битві влітку 1519 року у віці 49 років, залишивши по собі п’ятеро дітей. З нього почалася експансія давнього лицарського роду на Поділля. Фридерик був власником Олеського замку, два роки володів замком у Меджибожі й причетний до побудови замку в Підкамені, на який отримав дозвіл.

<nbsp;>

Всі ці замки дотривали до нашого часу, є місцем прощі для туристів, але не дотривала пам’ять про цього славного воїна та будівничого. Єдине, що пожвавлює цікавість до цієї постаті – меч, який експонується у Львівському арсеналі разом з рештками кольчуги. Ви можете будь-коли прийти і побачити той меч, але немає доказів, що це саме меч Фридерика Гербурта. Кольчуга, меч і частина скелету були знайдені в намулі Західного Бугу ще у 1954 році. Я консультувалася з музейниками.

Всі три знахідки можуть бути й не пов’язані між собою, як і останки коня. Не знайдено ні шолома, ні металевих обладунків, отже, невідомого лицаря з загону Гербурта могли роздягти мертвого через кілька днів після смерті, коли вже неможливо було зняти кольчугу, і тіло вкинути у річку, а меч він міг впустити в момент смерті, коли переходив через Буг, адже татари спалили всі мости. Навряд чи тіло належало самому Гербурту, скоріше, його поховали в родинній усипальниці у Фельштині, або в іншому місці. Це вирішувала вдова Анна з Олеська, звідти й прізвище Олесницькі.

Але зараз будьте уважні. Починається найцікавіше. Один з найбільших польських поетів доби бароко, про якого нема й слова на українських ресурсах, хоча він все життя прожив у Галичині, Миколай Семп-Сажинський через кілька десятиліть після загибелі Фридруша, як називали сучасники Гербурта, пише вірш про його героїчну смерть, куди входить монолог самого героя, який загинув, намагаючись вивести загін з оточення, кинувся на допомогу, хоч сам був у відносній безпеці, перебуваючи в укріпленому таборі. Вірш – про обов’язок і відповідальність.

Миколай Семп-Сажинський (1550-1581) прожив дуже коротке життя. Народився він у Зимній Воді біля Львова, здобув прекрасну освіту в університетах Лейпціга та Віттенберга, подорожував по Італії, один час зацікавився протестантизмом, але згодом повернувся у лоно римо-католицької церкви. Його вірші було видано через 20 років після смерті: зробив це його брат. Але відкрили його як блискучого поета лише у 19 столітті. Єдиний свій вірш на батальну тему Семп-Сажинський присвятив саме Фридрушу Гербурту, який загинув у не надто відомій битві, що була з самого початку приречена на поразку.

<nbsp;>

То була спільна битва поляків та українців проти татарської орди. Сім тисяч проти вісімнадцяти. У ній брали участь Костянтин Острозький, великий коронний гетьман Миколай Фірлей, князі Корецькі, цвіт військової еліти, яка прагнула покінчити з набігами кримчаків, що саме повертались з награбованим. Битва спершу відбувалася на руїнах спаленого татарами Сокалю, куди татари заманили кінноту. Місто згодом перенесли. Досвідчений полководець Костянтин Острозький волів зачекати з початком бою, щоб вибрати зручніше місце, дочекатись підмоги, можливо, Фридерик Гербурт залишився при ньому, але частина польського війська не послухалася й зазнала поразки. Щоб врятувати і так невелике військо, вивести його з оточення, довелося дати бій на березі Бугу, куди й попадало багато лицарів.

Поет описує, як Буг змінив свій колір від крові, як гори трупів лежать на берегах, як Гербурт проривається до своїх і гине. Вірш закінчується побажанням такої швидкої й героїчної смерті кожній достойній людині. Нам це не збагнути. Можливо, молодий поет писав цей вірш на порозі смерті, чи віддав данину патріотичній риториці. На той час не могло вже бути живих учасників битви, у якій полягло 1700 лицарів. Звідки він знав про перебіг битви? З родинних переказів, книг? Чи, можливо, він був знайомий із кимось із Гербуртів? Адже в тій битві загинув і син коронного гетьмана, і три князі Корецькі. Чому саме Гербурт?

Сподіваюсь, колись відкриється ця таємниця нашої спільної з поляками історії. Таємниця, якій півтисячі років. А сам вірш можете знайти за посиланням. У Сокалі, до речі, збираються вшановувати героїв битви, уроки якої значно важливіші, ніж факт поразки. Приїжджайте туди 2 серпня. Герої не зазнають поразок, не потрібно смутку.

Галина Пагутяк,
для IA ZIK

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-20 09:38 :57