Прощавай, Інститутська, або Кінець пам’яті
Сергій Костеж
мандрівник, історик
Вулиця Інститутська в Києві. Фото автора
Вулиця Інститутська в Києві. Фото автора

П’ять років минуло з дня розстрілу Небесної сотні. Це багато чи мало? У більшості громадян все життя поділилося на «домайданний» та «післямайданний» періоди.

Хтось повністю його змінив. Хтось його втратив.

Буде правильним сказати, що останні п’ять років виявилися найбільш насиченими в нашому житті. Вони значно більш наповнені подіями, аніж будь-який інший проміжок української історії. Порівняти з ними можна хіба що події 1917-1920 років або період Другої світової війни, або ж 1988-1992, коли на хвилі Перебудови та на тлі Чорнобильської катастрофи відбулось відродження державності та набуття незалежності.

Поза сумнівом, внесок Небесної сотні в скарбницю української історії – неоціненний. Загиблі показали своїм прикладом, що за Україну, яка б вона не була корумпована, неефективна, нешаноблива до своїх власних громадян, готова навіть їх вбивати – можна і треба помирати. Хоча б тому, щоб її, таку, змінити.

Пам’ять про ГОТОВНІСТЬ українців помирати, щоб змінити країну задля свого життя та життя своїх дітей – надзвичайно сильна. Форма комеморації, тобто, приєднання до пам’яті, і відтворення пам’яті, також була сильною – це була сама вулиця Інститутська, що своїм підйомом до Банкової, яким вперто піднімалися вгору ті, кого нещадно розстрілювали силовики Януковича – символізувала впертість українців та їхню готовність йти до кінця – заради змін на краще.

І регулярне проходження цією вулицею завжди наштовхувало на ці ж аналогії – вперед і догори!

Фантастично, та дотепер на вулиці збереглося майже все таким, яким і було в день розстрілу – бруківка, дерева, під якими гинули і в яких застрягли кулі вбивць – все, як було того дня. Навіть монументи тут всі мали тимчасовий характер – пластини та гранітні плити з портретами загиблих, шматки щитів та палиць періоду Майдану – все доволі іржаве, просте та дуже натуральне. Це зберігало той дух, який лишився на цьому місці з 2014 року.

Вулиця стала сама собі пам’ятником страшній події, яка повернула українську історію.

Можливо, саме тому ще в 2015 році було оголошено конкурс на реконструкцію вулиці та меморіалізацію місця розстрілу людей. Головну мету, яку, очевидно, переслідував конкурс – зміна вулиці, зміна її ландшафту, а заразом – зміна акцентів у пам’яті про подію.

Переміг, ще тоді, італійський проект з реконструкції. Відповідно до нього, вулиця має бути перебудована у сквер, бруківка – частково замінена і перекладена, старі дерева – спиляні і висаджені нові – червоні клени, що символізуватимуть жертовність Небесної сотні.

<nbsp;>

Проект виглядає красиво, по-європейські, але водночас, у ньому вже не видно тієї боротьби і руху вперед і вгору, атмосферу бою, який так зберігала стара Інститутська.

Вулиця Інститутська в Києві. Фото автора
Вулиця Інститутська в Києві. Фото автора

Це – мирний пам’ятник, який щось сповіщатиме про трагедію, і оплакуватиме її. Та не передаватиме духу, та, головне, ЗМІСТУ даної боротьби.

Нарешті, через три з половиною роки після утвердження проекту, його почали втілювати. Пару тижнів тому Інститутську обнесли парканом, і скоро тут почнуться будівельні роботи.

Вулиця Інститутська в Києві. Фото автора
Вулиця Інститутська в Києві. Фото автора
Вулиця Інститутська в Києві. Фото автора
Вулиця Інститутська в Києві. Фото автора

Тому, будь ласка, відвідайте цю вулицю. Покладіть квіти. Пом’яніть не жертв, а борців. Тих, хто змінив країну. Тих, хто загинув за її краще майбутнє, а не за перспективи вічного вибору між поганим та ще гіршими… Закарбуйте у пам’яті не тільки стару вулицю, але і дух боротьби, який лишиться тільки у Вашому серці та архівних фото-відео.

Тому що, дуже можливо, вже через рік, цього місця – більше не буде. Не буде бруківки, де проливалася кров. Її викопають і вивезуть, а може, якийсь особливо винахідливий, викупить цей страшний і символічний товар. Більшість дерев, біля яких гинули і за якими ховалися майданівці, будуть зрізані.

Пам’ять про той день, з одним з головних учасників подій – вулицею Інститутською – буде стерто.

Буде створено нову пам’ять. Про трагедію і з червоними кленами.

Без вулиці.

Без бруківки.

Без боротьби.

Встигніть доторкнутися до історії, поки що це можливо.

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-18 16:16 :48