Речі напам’ять як емоційний мотлох

Кажу Юрієві Калиняку: «Залиш фронтові черевики напам’ять»...

Один із напрямків захаращення власного помешкання – речі напам’ять. Ну, от береш в руки річ, яка вже давно тобі не служить, але пов’язана з якимись важливими для тебе подіями і думаєш: «залишу напам’ять».

Сам з собою ведеш раціональний діалог: «Ну, на яку пам’ять? Ти дуже часто розглядаєш речі залишені напам’ять 10-20 років тому?». І тут же собі чесно відповідаєш: «Ну, не розглядаю. Але раптом в глибокій старості у мене виникне потреба ностальгувати. От і матиму ілюстрації до спогадів».

Це називається емоційний мотлох, емоційні якорі і ще там якось.

  1. До глибокої старості ще треба дожити.
  2. Відсутня потреба ностальгувати – це все таки більш-менш стійка риса характеру. Навряд чи вона проявиться в старості.
  3. Усі події зберігаються в моїй пам’яті. Поки я буду в світлому розумі – я і так пам’ятатиму важливе. А якщо впаду в маразм, то річ в руках мені не поверне чітких спогадів.

І як каже Юра: можна на старість бути в такому стані, що не тямитимеш, що то черевики, вже не кажучи про події, пов’язані з ними.

Так що, поменше речових пам’ятників минулому в особистому просторі.

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-18 17:41 :06