Новини » Суспільство 18 лютого, 2019, 17:15
Пасіонарність таланту
<nbsp;>

У Львівській музичній академії відбувся вечір пам’яті народного артиста України Ігоря Кушплера (1949–2012).

«Ми зібралися заради того, щоби поговорити про колегу, друга, співака, педагога, митця і просто гарну, прекрасну, сердечну людину, – розпочала вечір мистецтвознавець, автор монографії «Ігор Кушплер: пасіонарність таланту» Мирослава Жишкович.

Мирослава Жишкович
Мирослава Жишкович

А далі присутні (і це – колеги, учні, прихильники таланту співака, соліста Львівського театру опери і балету, професора кафедри сольного співу Львівської музичної академії) мали можливість насолодитися трьома гуцульськими піснями авторства Миколи Колесси у виконанні Ігоря Кушплера…

Уклін вам за талант, Маестро!

«Мені спала на думку метафора, яка, видається, найкраще характеризує атмосферу і взагалі весь дух нашої зустрічі, – світло далекої зорі, – зазначила колега Ігоря Кушплера, професор Львівської музичної академії, автор вступної статті до монографії Любов Кияновська. – Зоря надзвичайно далеко – десь у небі, за мільйони кілометрів, але ми споглядаємо на її світло. Для нас дуже важливо, що це світло нас осяває і прикрашає наше буття, надає йому якогось особливого, духовного, сенсу. Творчість Ігоря Федоровича – це є, власне, зараз отаке світло далекої зорі. І те, що ми маємо книжку, в якій ті відблиски зібрані і розкриті, – зовсім не випадково. Книжка унікальна за процесом написання, тому що на початках планувалася як монографія і навіть як діалоги з головним героєм. Я дуже хотіла у тих діалогах відобразити його бачення оперного мистецтва, національної музики, музичної вокальної педагогіки… Ми мали обговорити дуже багато питань. У мене в комп’ютері залишилося інтерв’ю з ним і ті матеріали, які готувалися більше десяти років. А потім я зрозуміла для себе одну дуже відповідальну справу: книжку про людину такого пасіонарного таланту повинна писати співачка, повинна писати людина, яка дійсно глибоко занурена в цю особливу стихію. Якраз тоді Мирослава Андріївна Жишкович захистила дисертацію про львівську вокальну школу, чиїм наступником і дуже гідним спадкоємцем став, власне, Ігор Федорович. І так виник наступний крок: автором книги про видатного співака має бути людина, яка живе у сфері вокалу».

Любов Кияновська
Любов Кияновська

Любов Кияновська говорила про те, що Ігор Федорович справді був пасіонарною людиною, що таланти Кушплера мали надзвичайно широкий спектр, які однаково добре себе почували в усіх видах і формах діяльності та життєтворчості Ігоря Федоровича. Він не боявся іти вперед, не боявся змінювати себе і світ довкола себе, служив справі, а не посаді, служив мистецтву, а не собі в мистецтві. «Неповторний, яскравий оперний співак, артист від Бога. Неповторним, досконалим був і в камерному репертуарі. Був прекрасним естрадним співаком. Був блискучим педагогом, який виховав цілу плеяду світових зірок. Був дуже обдарованим композитором з чудовим відчуттям вокалу. Пісня була його стихією, і таланту було так багато, що він повинен був «вихлюпнутися» і в ту, композиторську, сферу. І мав ще один рідкісний для артиста талант – прекрасного сім’янина. Такого пасіонарного чоловіка і батька потрібно ще пошукати! Ба більше, він навіть своїх студентів сприймав як власних дітей. Це талант емпатії до близьких і до оточення. Також мав великий організаційний талант, який особливо розкрився в останні роки. Він мав серце, силу, енергію і відвагу до всього, чого торкався».

Мирослава Жишкович зазначила, що з радістю взялася за написання книжки: «Для мене це була абсолютно зручна і зрозуміла тема для роботи». Згадала також про співпрацю з Ігорем Федоровичем, а особливо – навесні 2007 року, коли пан Кушплер ініціював проведення першої міжнародної конференції з проблем вокального мистецтва, і видання першої кафедральної наукової збірки «Вокальне мистецтво: історія і сучасність», упорядником якої, була, власне Мирослава Жишкович. Розповіла автор монографії і про видання часопису «Солоспів», відкриття кафедрального сайту, проведення другої міжнародної конференції (з камерного виконавства), видання ще однієї наукової збірки та багато інших справ, які з ініціативи Ігоря Федоровича відбувалися на кафедрі сольного співу ЛМА.

<nbsp;>

Перша частина монографії, присвячена творчому становленню Кушплера, готувалася за життя професора. Після загибелі Ігоря Федоровича процес написання призупинився. Відновився 2016-го – підготовкою розділу про педагогічну роботу Маестро: «Я дозволила собі систематизувати методи Ігоря Федоровича, розкрити їх сутність. Вважаю, що маю на це право, оскільки на кафедрі сольного співу працюю вже 40 років. Звичайно ж, у своїй праці опиралася на наукові статті (Любові Кияновської та Лідії Ніколаєвої), рецензії, спогади (Василя Дудара, Юрія Луціва, Федора Стригуна…). Також скористалася спогадами вихованців Ігоря Федоровича – і це не просто сплеск емоцій вихованців й учнів його численних… Насправді цінність цих спогадів полягає у тому, що вони виразно змальовують психологічний портрет митця та доволі точно передають опис творчого методу викладання співу – методу, що увібрав різноманітні та надзвичайно результативні навчально-виховні прийоми. Але найбільш дієві з них це – власним прикладом натхненного, невтомного шукача на мистецькій ниві запалити пломінь творчого горіння у душах своїх вихованців».

Мирослава Жишкович говорила й про те, що підсумовують основний матеріал книжки ще три спогади: Мирослава Скорика, Любові Кияновської та Володимира Сивохопа. Насамкінець додала, що щаслива у такий спосіб (написанням монографії) продовжити пам’ять про людину, митця, співака, педагога, друга, який умів запалити, умів вести за собою, був дуже цікавою, неординарною особистістю.

Зоряна Кушплер
Зоряна Кушплер

Подякувала пані Жишкович донькам Ігоря Кушплера – Зоряні та Олені, які фінансово підтримали проект. Також дружині Ігоря Федоровича – Аді Іванівні, котра надала ілюстративний матеріал для книжки (а це – понад сто світлин), які є дуже гарним доповненням до творчого портрету Ігоря Федоровича.

Монографія «Ігор Кушплер: пасіонарність таланту. Творча постать митця в контексті розвитку західноукраїнської вокальної культури» адресована музикантам-фахівцям, викладачам і студентам вищих навчальних музичних закладів, в також усім, хто цікавиться історією вокального мистецтва та освіти Львова. Всі причетні до створення книжки переконані, що видання знайде вдячного читача.

На вечорі пам’яті пролунало дуже багато гарних слів на адресу Ігоря Кушплера. Зокрема, від педагога, диригента, професора Львівської музичної академії народного артиста України Юрія Олексійовича Луціва, котрий зазначив, що з Ігорем Федоровичем його пов’язують майже 40 років спільної праці і дружби, назвав Кушплера музикантом-художником, творцем, згадав прекрасне виконання паном Ігорем складної баритональної партії в ораторії французького композитора Мар’яна Кузана «Неофіти» та партії Гурмана в «Украденому щасті» Юлія Мейтуса і додав, що таких образів у співака – десятки.

Юрій Луців
Юрій Луців

А ще були виступи лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка, професора Львівської музичної академії композитора Віктора Камінського, народного артиста України, співака і педагога Івана Дерди і не тільки…

«Відбувся надзвичайно теплий вечір спогадів та презентація книги про мого батька Ігоря Кушплера – з дорогими моєму серцю людьми! – говорить солістка Віденської опери Зоряна Кушплер. – Дякую усім і кожному за щирі емоції, добрі слова та світлу пам’ять про нього! А особлива подяка Мирославі Жишкович та Любові Кияновській – за титанічну працю!».

Події з присвятою Ігорю Кушплеру тривають. Завтра у Львівській філармонії пройде концерт, у першому відділі якого звучатимуть твори Маестро (солістам акомпануватиме лауреат міжнародних конкурсів Олена Кушплер, донька Ігоря Федоровича і сестра Зоряни Ігорівни), а в другому відділі виконуватимуться арії і дуети з опер світової класики у супроводі оркестру Оперної студії Львівської музичної академії під батутою Юрія Бервецького.

Довідка

Ігор Кушплер народився 1 січня 1949 року в селі Покрівці, що на Жидачівщині. Творчий шлях розпочав 16-річним – в ансамблі «Верховина». Після закінчення вокального та диригентського факультетів Львівської консерваторії працював в обласній філармонії. Понад тридцять років – соліст, провідний соліст Львівського театру опери і балету. Неодноразово брав участь в оперних фестивалях в Україні, Польщі, Росії, Угорщині, Іспанії, здійснив низку концертних турне в містах Великої Британії, Аргентини, Бразилії, Канади, США. У репертуарі баритона Кушплера – «Трубадур» Дж. Верді (Граф ді Луна), «Ріголетто» Дж. Верді (Ріголетто), «Украдене щастя» Ю. Мейтуса (Михайло Гурман), «Бал-маскарад» Дж. Верді (Ренато), «Травіата» Дж. Верді (Жорж Жермон, батько Альфреда), «Мойсей» М. Скорика (Поет), «Летюча миша» Й. Штрауса (Князь Орловський) та ін. Професор кафедри сольного співу Львівської державної музичної академії ім. Миколи Лисенка. Проводив майстер-курси в Німеччині і Польщі. Ігоря Кушплера запрошували як члена журі на конкурси вокального мистецтва, в тому числі – міжнародні. Загинув у ДТП на території Польщі, повертаючись із майстер-класу, 23 квітня 2012 року.

Тетяна Козирєва,
для ІА ZIK

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-03-24 04:58 :44