Новини » Суспільство 17 лютого, 2019, 19:35
У майстерню великого скульптора, «шістдесятниці» Теодозії Бриж митці ходили, як до церкви
Теодозія Бриж
Теодозія Бриж

Ця дивовижна жінка зуміла у сірі, радянські часи творити мистецтво світового рівня. У її доробку понад 200 скульптур, 26 пам’ятників, після її смерті встановлено ще шість. В Олеському замку у запасниках зберігаються 28 її робіт, дві – у Національному музеї ім. Андрея Шептицького і у Львівському музеї історії релігії. Цього року 18 лютого Теодозії Бриж, – друзі називали її Фаною, – мало б виповнитися 90 років. Багато тих, кого вона знала і з ким дружила, вже відійшли у вічність. Залишились спогади про її майстерню у центрі Львова, де зародився рух «шістдесятників» і творилася українська культура. Леся Безніско тепер є хранителькою пам’яті про видатну скульпторку Теодозію Бриж та її чоловіка Євгена Безніска – художника, лауреата Шевченківської премії.

У майстерні Теодозії Бриж на вул. Мартовича, 5, де вона працювала понад 40 років, тепер музей, що так і називається Меморіальний музей-майстерня Теодозії Бриж, який запрошує згадати про велику українську мисткиню у день її народження.

Щось незбагненне і глибоке містила у собі ця жінка, і це притягувало до неї усіх талановитих і творчих людей цієї епохи. Відомо, що у майстерню до Фани Бриж приходили майбутні політики, поети, письменники, музиканти, актори, журналісти – брати Горині, В’ячеслав Чорновіл, Ірина Вільде, Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Миколайчук, Микола Вінграновський, Іван Дзюба, Роман Лубківський, Микола Петренко, подружжя Стригунів та багато інших. Тут народжувалися скульптури, картини, вірші, поеми, – багато творчих ідей і проектів. Поет Микола Петренко у цій майстерні написав пісню «Намалюй мені ніч». Багато віршів було присвячено Теодозії Бриж, зокрема, Іван Драч написав такий:

Балада творчості


Сприймати світ всерйоз – твоя тяжка повинність
І лущити зерно з цупких його одеж,
Тож знову руш в заміс, в тягучу погодинність,
У святі самоти за пульсом глини стеж.

Таж з глини – вся земля, таж з глини – вся людина,
Невже її, плитку, перемісити всю?
Хай в корчах корчиться тверда лобата глина
З усіх жарких ярів, з усіх бридких усюд.

Занурюй кулаки в її ядучу душу,
Їй поперек ламай, прасуй її хребта,
Хай чує твій екстаз, твою захланність дужу,
Твій моцартівський дим хай смалить самота.

Знай ситу міру зла й добра веселий голод,
Спізнай усе, як є, і хай сопе юрма...
То ж тільки глина є – ще все на світі голо,
То ж тільки глина є – людини ще нема...
 

Тепер у музеї залишились її скульптури, які зберігають дух і неповторну енергетику творця. Їхньою хранителькою є Леся Безніско – друга дружина Євгена Безніска. За горнятком кави вона розповідає про життя і творчість подружжя митців Теодозії Бриж та Євгена Безніска, які були яскравими «шістдесятниками», без яких навряд чи ця епоха була б такою, як ми її знаємо.

Леся Безніско у музеї Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
Леся Безніско у музеї Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK

Ніхто не знав про участь Теодозії в УПА

Теодозія Бриж народилася на Рівненщині – Дубровицький район, село Бережниця. Хрещене ім’я у неї було Феодосія, тому й друзі називали її Фана. Її батька окупаційна німецька влада призначила старостою у селі, але він підпільно ще був надгосподарником УПА і долучив доньку до цієї роботи. Так Теодозія у свої 12 -13 років була зв’язковою УПА на прізвисько «Маруся». Коли у 1944 році прийшла радянська влада, батька відправили на 15 років у табори, а Теодозію і маму хтось видав, їх арештували в криївці і кинули в Сарненську тюрму, де лютував тиф. Знесилених хворобою, їх на возах разом з іншими покійниками вивезли і викинули у яму в лісі. Могилу одразу не закопали і це врятувало Теодозію та її маму – ледь живих їх побачив чоловік, який проїжджав повз, забрав додому на хутір. Мама була вагітна і у 1945 році народила ще одну дівчинку – Аллу. Старша сестра Теодозії Зоя жила на Закарпатті.

Після одужання Теодозія здала екстерном екзамени, закінчила у 1948 році Сарненську середню школу і поїхала до Львова вступати в інститут, як казали тоді в селі, «Тодося поїхала горшки ліпити». Чому вона обрала скульптуру – не відомо, конкурс при вступі був високий. Львівський скульптор Іван Сивера взяв її на свій курс. Про її участь в УПА ніхто не знав, окрім чоловіка.

«У неї було щось таке, що людям хотілося йти до неї, як на сповідь»

Теодозія була мовчазною, заглиблена у свою творчість, вона знала ціну слова. «У неї було щось таке, що людям хотілося йти до неї, як на сповідь», – казав її чоловік Євген Безніско.

На дипломну роботу вона взяла постать Данила Галицького. Зараз скульптура перебуває у Львівському історичному музеї. Цю роботу було відзначено на відмінно, і Теодозія після закінчення інституту стала кандидатом у спілку художників. Це давало можливість виставляти свої роботи на оцінку комісії. У 1956 році Теодозія захистила кандидатський стаж, стала членом спілки художників і отримала майстерню в центрі Львова.

голова Данила Галицького з липи
голова Данила Галицького з липи

Прийти до майстерні скульптора вважалося за честь. Теодозія дуже відчувала людей, могла тихенько підійти до людини і сказати: «Не приходьте сюди більше». У її майстерні зародився рух «шістдесятників», Іван Драч святкував тут своє одруження, Богдан Ступка разом із друзями – 50-ліття.

Євген Безніско познайомився з Теодозією у 1958 році, коли вступав у Львівський в інститут прикладного мистецтва, завдяки портрету художника Михайла Добронравова, який зобразив Теодозію Бриж як молодого скульптора.  Виставка картин якраз тривала у період, коли Безніско приїхав вступати в інститут на монументальний факультет. Оглядаючи виставку, він зупинився біля портрета Теодозії – дуже йому сподобалася жінка і манера художника. Через кілька днів, коли здавав екзамен і вийшов покурити, то побачив, що по сходах піднімається його знайома художниця Гера Левицька з подругою, а коли вони підійшли ближче, одразу упізнав у подрузі молоду скульпторку з портрета. Це було кохання з першого погляду. Теодозія Бриж була старша від Євгена Безніска на дев’ять років і це багато хто сприймав неоднозначно. На день народження Теодозії 18 лютого 1959 року вони одружилися, прожили у шлюбі 41 рік.

Портрет Теодозії Бриж художника М. Добронравова
Портрет Теодозії Бриж художника М. Добронравова

Скульптор Теодозія Бриж та її чоловік художник Євген Безніско разом створили багато мистецьких проектів. Зокрема, меморіальний комплекс Січових стрільців на горі Маківка, пам’ятник на могилі князя Святослава у м. Сколе, меморіальну каплицю жертвам НКВС у Золочівському замку, пам’ятник Данилові Галицькому та Васильку Романовичу, споруджений у Володимирі-Волинському.

Євген допомагав Фані у роботі – зробити каркас, закріпити його, поставити риштування, замісити глину. Бетонні композиції потребували багато фізичної праці. Фана економила на теплі, працювала майже в холодній майстерні. Це все їхні спільні роботи, але Фана є їхнім автором, це її задуми.

Їх у неї було багато, але гарно оплачувані роботи, які приходили як замовлення на скульптурну фабрику, до Теодозії не доходили, бо львівські скульптори-чоловіки не давали їй заробити.

Єдину роботу Теодозії, яка була висунута на Шевченківську премію, – Меморіальний комплекс пам’яті жертв фашизму у Володимирі-Волинському (співавторами були скульптор Євген Дзиндра і архітектор Ярослав Назаркевич), комісія підтримала, але в останній момент змінила рішення і присудила Шевченківську премію Олені Кульчицькій – незадовго перед її смертю. Нагороди обминали сім’ю Євгена Безніска і Теодозії Бриж. Євген Безніско отримав звання «Заслужений художник» у 1987 році, а Теодозія – аж у 1997 році, за два роки до смерті. Подружжя пережило трагедію – у 1978 році помер їхній молодший син Максим у віці 17 років. Старший син Ярема зараз працює реставратором у музеї ім. Михайла Грушевського.

«Де ви бачили такі очі в Мавки?»

Теодозія дуже скрупульозно підходила до створення історичних постатей – вивчала епоху, оточення, діяльність цієї людини включно з одягом, який тоді носили, бо не можна ж було одягнути середньовічного князя в будь-що. Її друзі згадували, що вона розмовляла з героями, образ яких хотіла втілити, намагалася відчути їхню сутність, як тільки це вдавалося – починала працювати, коли не виходило – відступала. У її доробку – ціла плеяда історичних постатей: князі Святослав та Ярослав Мудрий, Данило Галицький, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, княгиня Ольга, Анна Ярославна, Йосип Сліпий, Мстислав, розп’яття Христа, яке зараз у каплиці Золочівського замку, біблійні Ісая і Єремія та інші. Теодозія знала, що у Львові мусить бути пам’ятник сина Данила Галицького. Погруддя Тараса Шевченка скульптор подарувала рідному селу Бережниця.

  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK
    Музей Теодозії Бриж. Фото: Микола Тис/ZIK

 

В кожній роботі Теодозії прихована якась таємниця, історія, переживання, біль. Їй вдалося вловити тонкість Стефаниківського болю у роботі «Дорога» (за мотивами новели Василя Стефаника про емігрантів з України). Теодозія створила три серії скульптур з міфологічними персонажами за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки: Мавка, Той, що в скалі сидить, Потерчата, Русалка, Той, що греблі рве, Марище, Куць. Одна з серій перебуває у музеї Лесі Українки в Києві. В експозиції історичного музею у Львові є дві композиції: «Потерчата» і «Мавка». Теодозію якось запитав один чиновник: «Де ви бачили такі очі в Мавки?», вона відповіла: «А де ви бачили інакші?». За словами Євгена Безніска, ці її скульптури варті окремо виданої книжки.

Теодозія створила неповторні паркові скульптури, які вирізнялися у радянський час, зробила мисткиня і багато портретів – піаністки Марини Крих, письменниці Ірини Вільде (Дарини Дмитрівни Полотнюк), мистецтвознавців Володимира Овсійчука, Бориса Возницького та інших. Варто згадати також створену нею серію меморіальної пластики, яка встановлена на Личаківському кладовищі у Львові. Там привертає увагу незвичний пам’ятник Леопольду Левицькому – два крила, що символізують дві букви «Л», Орфей на могилі оперної співачки Соломії Крушельницької, на пам’ятнику історику Івану Крип’якевичу скульпторка зобразила воїна з опущеним щитом, а на синовій могилі – юнака, що заснув під крилом лелеки. Теодозія Бриж теж є автором надгробного пам’ятника Богданові-Ігорю Антоничу на Янівському цвинтарі.

90-ті роки були важкими для митців, вони були покинуті напризволяще. Теодозії Бриж і Євгенові Безніску пропонували викладацьку роботу, але обоє відмовились, бо вважали, що без матеріальної бази, «на пальцях», не можна пояснювати студентам, що вони від них хочуть. У Теодозії загострилася хвороба – інфекційний поліартрит. Вона померла 4 липня 1999 року і похована поруч з сином.

За два місяці після її смерті встановили у Дрогобичі пам’ятник Юрію Дрогобичу, над яким скульпторка працювала багато років. Згодом – меморіальний комплекс Січових стрільців на горі Маківка і аж у 2012 році пам’ятник на могилі князя Святослава у м Сколе, – так, як задумувала Теодозія.

  • Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK
    Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK
  • Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK
    Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK
  • Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK
    Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK
  • Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK
    Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK
  • Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK
    Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK
  • Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK
    Альбом Теодозії Бриж «Скульптура - Графіка». Фото: ZIK

 

У 2014 році Євген Безніско разом із дружиною Лесею, яка стала для нього опорою після смерті Теодозії, видали альбом, у якому зібрана мистецька спадщина скульпторки. В ньому містяться архівні фотоматеріали, скульптурні роботи, зокрема, графічні, які раніше не експонувалися. Щоправда, тираж альбому невеликий і у музеї Теодозії Бриж зберігся лише один примірник. Творчість подружжя Безніско-Бриж заслуговує на екранізацію, вона є унікальною, справжньою і такою, яка вартує більшої уваги і більшої популяризації, бо це гордість української нації.

Галина Палажій,
IA ZIK

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-16 07:28 :37