Новини » Суспільство 17 лютого, 2019, 10:07
Таємниця сірих чапель Соколіва: у пошуках скарбів
Фото Галини Пагутяк
Фото Галини Пагутяк

Цього разу ми нікуди не поїдемо, хіба що до центру Львова. Тому що зима, і не відомо де ті сірі чаплі, що не дають мені спокою.

Може, зимують в Криму або на Закарпатті. Будемо їх шукати навесні в зоні їх ймовірного перебування – на Стрийщині. А зараз вирушимо до Природничого музею Володимира Дідушицького, чий родич Станіслав Дідушицький був останнім власником маєтку в місті Соколів.

Ні міста, ні маєтку вже не існує. Їх спалили під час Другої світової війни. Зараз там вигладжена бульдозерами рівнина, помережана потічками і ставками. А колись біля самого маєтку була резервація сірих чапель. Аж триста гнізд, уявіть собі. Господарям, які у 20-30 роках минулого століття мали велике рибне господарство, доводилось підгодовувати все це галасливе товариство. Воно створювало незручності, але тоді люди і птахи ще могли співіснувати мирно. Правда, чаплі не бузьки, хоч гніздуються на високих деревах.

Фото Галини Пагутяк
Фото Галини Пагутяк

Музей має до цього безпосередній стосунок, адже тут є велика книгозбірня і верхні полиці бібліотеки-кабінету заставлені футлярами зі статтями на теми ботаніки, палеонтології, зоології, які засновник музею збирав ціле життя. Як поводитися з сірими чаплями, як берегти рідкісні види рослин – там є також. 90 відсотків скарбів музею наразі недоступні для широкого огляду, але є прегарна експозиція, присвячена фауні нашого краю, дрібноті й не зовсім дрібноті, навіть акваріум з нашими рідними рибками. То справді скарб, який потребує догляду, і шкода, що меценати у нас в Україні перевелися.

А на другому поверсі – палеонтологічні знахідки, для яких готують експозицію. Зі скелетом мамонта, до речі. Оскільки мамонт важить добряче, а будинок старий, то стелю, що над кабінетом, підпирає чавунний стовп у вигляді дерева, обвитого ліанами. Поставив його ще Володимир Дідушицький і такого ви точно ніде не побачите.

Фото Галини Пагутяк
Фото Галини Пагутяк

Оскільки пан Володимир на старість пересувався в інвалідному кріслі, то для нього створили унікальний ліфт, чи не найстаріший в Україні, який працював без електрики. Наразі ним не користуються, бо то великий раритет, і кабіна заслонена, але видно все інше. Дідушицькі були чи не єдині магнати в Галичині, які дбали про довкілля.

Але повернемось до наших сірих чапель, які мусять бути десь там, у межиріччі Свічі та Сукілю. Не могли вони зникнути геть зовсім. Ще наприкінці XIX ст. власник маєтку в Соколіві Станіслав Матковський оточив колонію сірих чапель турботою і передав її наступному власнику. Колись тут був справжній рай для водного птаства. Цікаво було б дізнатись, що з того лишилось. Риби стало менше, дерева вирубали, а пам’ять у птахів довга. Шлях до пізнання багатств природи починається з музею, який несе високу місію виховувати в людей шанобливе ставлення до всього живого. Як колись останній гуманіст ХХ століття Альберт Швейцер окреслив місце людини у Всесвіті: « Я – життя серед інших життів, які теж хочуть жити». Повторюйте ці слова кожен день і сірі чаплі будуть yt виживати, а жити в Україні.

Соколіва немає на карті, але між Подорожнім та Малими Дідушичами є ще місця, на яких природа відновлює поступово сили, де все ще мусить знайтися харч для сірих чапель. Може, вони колись заново колонізують ці терени.

Галина Пагутяк,
для IA ZIK

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-03-24 05:16 :34