Дозвіл на старість: Коли тварини йдуть «на пенсію»
Анна Чистякова
блогер, журналістка

Мій друг написав мені: «Знайшов цікаву статтю про тварин з ферм, що дожили до старості, але там деякі фотографії сумні, тож кину тобі одну – свинку». «Кидай всі!», – наполягла я. І отримала бажане.

Стаття була з The Guardian про проект американського фотографа Іси Лешко (Isa Leshko). На світлинах я побачила стареньких і потріпаних життям тварини, що, на перший погляд, могли викликати сум чи жаль. Але якщо задуматися – вони всього-на-всього зістарилися, тоді як більшість з їхніх побратимів відправилися на бійні ще молодими. Тож я радше відчувала радість за цих живих істот, яким дали прожити повноцінне і довге життя.

До того ж, ми звикли бачити типові зображення корів, курей, свиней – де вони є молодими тваринами. А що ми побачимо, якщо їм дозволять постаріти?

Про це нам і вирішила розповісти американка Іса Лешко у своїй праці. Вона зазнимкувала портрети тварин, яким вдалося дожити «до пенсії» та переповіла історію життя кожного зі своїх героїв. Реалізовувати свою ідею Іса почала ще у 2008 році. За її словами, для неї це був спосіб протистояти своїм власним страхам старіння і смерті. До слова, ця робота теж трансформувала її. Будучи вже вегетаріанкою, вона стала веганом після зустрічі з 19-річним биком Валентино, якого врятували ще телям з молочної ферми. «Що більше я зустрічала тварин з подібними історіями, то важливіше мені ставало, що я виступаю від імені тих, кому не пощастило врятуватися», – розповідає фотограф.

Цьогоріч Іса Лешко зібрала усі свої фотографії у книзі «Дозволено старіти: портрети літніх тварин з фермерських заповідників». Усі герої її світлин переважно були врятовані з ферм або бійні, за допомогою влади через жорстоке поводження з ними. Тож доживають вони свого віку у спеціальних заповідниках, яких зараз є кілька на території США.

Коли проект тільки стартував, менеджери мисткині не були впевнені, що її роботи хтось купуватиме, адже вони були занадто сумними. Тоді Іса розмістила в Інтернеті фільм про свою працю. Після чого до неї почала надходити величезна кількість листів, у яких були історії про старіння не лише домашніх улюбленців, а й близьких людей. За її словами, на виставці люди підходили до неї зі сльозами на очах.

Звичайно, ми всі сумуємо й шкодуємо стареньких чи померлих домашніх тварин – таких як кішка, собака або канарка. Адже вони, проживши з нами життя, часто стають повноцінними членами родини. А от свійських тварин люди часто сприймають лише як товар. Тож, Іса Лешко має надію, що прочитавши її книгу, люди побачать у фермерських тваринах повноцінних живих істот із власними почуттями, емоціям та життям. І я на це сподіваюся теж.

Подивитися роботи мисткині можна на її сайті або у статті. Фотографії насправді гарні і дуже творчі. А світлина зі свинкою – моя улюблена .

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-16 07:38 :18