Новини » Економіка 15 лютого, 2019, 9:11
Електроенергія не настільки змінює життя бідних, як вважалося раніше
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Приєднання до електроенергії найбідніших верств населення може бути не найкращим пріоритетом для уряду, у якого обмаль грошей.

Майже через 140 років після того, як Томас Едісон почав продавати лампи розжарювання, 1 млрд людей у всьому світі досі не мають доступу до електроенергії, повідомляє Міжнародне енергетичне агентство. Майже 2/3 з них живе у Африці, переважно у сільській місцевості. ООН вважає, що усі вони повинні мати доступ до електроенергії, та постановила досягнути цього до 2030 року. На жаль, це навряд чи станеться. І останні економічні дослідження показують, що поспішати освітити світ є поганою ідеєю.

На жаль, це навряд чи станеться. І останні економічні дослідження свідчать про те, що поспішати освітити світ є поганою ідеєю. Про це аналізує у статті видання Economist.

Традиційний спосіб проведення електроенергії до мас призводить до створення нових електростанцій та ліній електропередач. Він і досі популярний. У минулому році уряд Індії заявив, що він під’єднав кожне село до електромережі, хоча це й не означає, що кожна сім’я має електроенергію. М’янма та Сенегал планують зробити те саме.

Проте, протягом останніх кількох років уряди та гуманітарні організації зосередилися більше на сонячній енергії. Вони побудували або проспонсорували будівництво «міні-енергосистем», які можуть забезпечити електроенергією село або школу. Частіше вони надавали податкові пільги та субсидії фірмам, які продають невеликі комплекти сонячних батарей. У Бангладеші кількість домашніх сонячних електростанцій збільшилася з 16 000 у 2003 році до 4,1 млн наприкінці 2017 року. Очікується, що ця частка зменшиться після того, як ще більше будинків буде підключено до електромережі. «Національна програма електрифікації Ефіопії» передбачає підключення 35% населення до малих сонячних систем до 2025 року. Очікується, що ця частка скоротиться після того, як все більше будинків буде підключено до електромережі.

Домашні сонячні електростанції забезпечують набагато менше енергії, ніж електромережі, проте їх встановлення коштує набагато дешевше. Більш просунуті системи часто стягують плату лише у разі їхнього використання. Кожні декілька місяців домогосподарству пропонується сплатити черговий платіж, що може бути здійснено за допомогою мобільного телефону. Компанія потім надсилає код, який користувач вводить у батарею. Це активізує систему освітлення.

Руанда намагається запровадити усе це зразу. Уряд вже заявив про те, що 31% домогосподарств підключено до електромережі, порівняно з менш ніж 10% у 2009 році. Ще 11% мають сонячну енергію. За підтримкою іноземних гуманітарних організацій, офіційні особи зараз намагаються під’єднати кожну сім’ю до мережі або сонячної енергії до 2025 року. Це зробити реально. Руанда – маленька та густонаселена країна, уряд якої достатньо компетентний. Проте, прогнозована вартість цього проекту величезна. Додайте міні-електросітки, лінії електропередач, нові електростанції та кредитні лінії для продавців домашніх сонячних систем, то енергетичний план Руанди сягне $3,1 млрд. Весь її бюджет на цей рік становить $2,8 млрд.

Більшість людей, які живуть у віддалених місцевостях, бажають мати електричне світло та енергію, проте не можуть собі цього дозволити, навіть з допомогою скромних субсидій. Для того, щоб зарядити телефон, вони можуть заплатити сусіду або магазину. Одне дослідження Руанди, опубліковане минулого року Майклом Гріммом з Університету Пассау, Німеччина, виявило, що люди, в середньому, готові заплатити від 38% до 55% від роздрібної ціни сонячних установок. Набори дослідників коштували від $13 до $182 залежно від рівня потужності та якості.

Навіть маленькі містечка у Руанді мають магазини, що продають домашні сонячні системи, розраховані не лише на бідних фермерів. Місцеві продавці bboxx та Mobisol, двох компаній-лідерів ринку, повідомляють про те, що багато їхніх клієнтів є міщанами середнього класу, які вже підключені до електромереж. Деякі купують комплекти для своїх батьків у селах. Інші розчарувалися мережею та хочуть мати резервне джерело енергії.

Підключення до електромережі набагато дорожче. Як правило, воно коштує щонайменше $1000 у сільській місцевості. Науковці з Каліфорнійського університету Берклі, США, дослідили готовність кенійських селян платити за підключення до мережі. Вони запропонували велику субсидію, яка привела до зниження ціни до $171. Лише 24% зацікавилося цим.

Якщо електрика та світло справді трансформували життя людей, то може є сенс запровадити великі субсидії на сонячні системи та під’єднання до мережі. Це може принести певні переваги, про які люди й не уявляють. Або ж, вони знають про ці переваги, проте не можуть дозволити собі такі витрати. Проте, існує мало підтверджень цього. Ще одне дослідження, проведене паном Гріммом та його колегами, виявило, що руандці, яким давали сонячні лампи, освітлювали свої домогосподарства більше часу. Вони спалювали менше гасу, а їхні діти навчалися трохи більше, особливо у нічний час. Проте, життя дорослих практично не змінилася. Сонячні лампи, здається, не рятують людей від бідності.

Як і не рятує від неї підключення до мережі. Детальне вивчення сільської місцевості Танзанії, де американська корпорація Millennium Challenge Corporation побудувала лінії електропередач та субсидувала під’єднання до них, виявило, що це мало незначний вплив на добробут дорослих. Пропозиція дешевих під’єднань скоротила частку людей, які живуть менше ніж на $2 на день, з 93% до 90%. Життя дітей змінилося, проте, можливо, не в кращу сторону. Ті, хто під’єднався до електромереж, стали дивитися телебачення півтори години на день, а працювати навіть менше, ніж раніше.

В іншому дослідженні, Бангладешу, було виявлено, що перевагами електромережі користуються, в основному, домогосподарства. Хусейн Самад та Фан Чжан зі Світового банку оцінюють, що під’єднання до електромереж збільшують витрати людей на 11%. Люди нижчого достатку отримують вигоду від цього у розмірі 4%.

Підключення до електромережі часто «ловить» комунальне підприємство – та, зрештою, уряд – на гачок. Багато нових домогосподарств мало або взагалі не платять за свою електроенергію, або тому, що енергетична компанія має прогресивний тариф, люди відмовляються платити, або тому, що вони незаконно проводять лінії електропередачі. Останнє дослідження Біхару, що на півночі Індії, проведене International Growth Centre, показує, що лише 10% людей побоюються, що їх можуть покарати за несплату рахунків або за незаконне під’єднання.

Звичайно, економічні дослідження можуть і не враховувати певну користь від електрифікації. Робін Бардгесс з International Growth Centre стверджує, що, можливо, короткострокові дослідження домогосподарств не зовсім коректні, адже електрифікація може принести довгострокову користь підприємствам. Окрім того, країни, врешті-решт, повинні приєднати своїх громадян до електроенергії. Проте, витрачати дефіцитні кошти на це зараз, розраховуючи на великі вигоди, навряд чи розумно.

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-05-25 19:54 :37