Йога-єдріт! Йога-семінар, або Що я мусив пережити
Влад Якушев
лейтенант, екс-начальник прес-служби
14-ї окремої механізованої бригади ОК «Захід»

Як і все на світі, ця історія починається з жінки. Запропонувала мені дружина поїхати на вихідні у Карпати, бо там буде якийсь Йога-ретрит. Запам’ятати цю назви я не міг, то ж записав собі на папірець, кілька разів перечитав, і вона не видалась мені загрозливою.

«Поїду…, – подумав я. – Карпати то є добре, а йоги – люди мирні, близькі до нірвани. Посідаємо собі, склавши ноги, понюхаємо ароматичних паличок та й підемо шашлик готувати. А потім шашличок, під слив’янку чи ще якусь настоянку… М-м-м».

Одним словом, дав я згоду.

На місці від’їзду зібралась невелика приємна компанія. Дорога проминула швидко, готельчик був дуже приємний, то ж засинав я з приємним очікуванням завтрашнього ранку.

От тут то все і почалося. Виявляється, що ранок йогів починається з практики. Це так називається. На ту практику довелося лізти сходами чорт знає куди на гору, де, власне, вони і збиралися «йожитись».

Там усі постелили свої килимки – і почалися тортури!

Забігаючи наперед скажу, що йоги до біса сильні люди, які гнуться у найбільш несподіваних місцях, навіть там, де порядному галичанину гнутись взагалі не випадає.

Про сидіння під мантри довелося забути. Єдиною мантрою була думка: «Бодай би я краще вмер». Уявіть собі, що вас поставили у «собаку мордою вверх», а потім у «собаку мордою вниз». То, я вам скажу, ніяка собака не витримає. Стоїш, руки та ноги двигтять, а тут ще тренерка, чи як у них там – гуру, каже: «Розкрийте ваш таз!»

Я собі думаю: я зараз як свій таз розкрию, то ви мені його потім всією громадою закривати будете.

Що то було – то не до вповідання. Єдине, що в мене виходило, то тая поза, яку ми завжди з кумом відробляємо, коли він курить, а я каву п’ю. То коли сидиш навпочіпки. Це я робив чи не найкраще за всіх, чим заслужено пишаюся.

Якось добув я то заняття і залишився живим, але тут на мене чекав наступний удар! Виявляється, йоги переважно вегетаріанці, і їжа мала бути відповідною. Я думав, що то таке, бо у Карпатах, певне, про вегетаріанців знають небагато і всю вегетаріанську їжу будуть готувати на смальці.

Не так сталося, як гадалося. Виявилося, що господарі нашої садиби достатньо просвітлені, щоб у салат замість телячого язика насипати зернят із гарбуза. І зараз я вас доб’ю – ніхто не п’є. Ніц, ані-ані!

От так я провів два дні. Без горілки та шашлику, споглядаючи на світ із беззмістовно-розпусної пози, в яку мене поставила гуру.

То, я вам скажу, було випробування! Єдріт-колотіт! Наприкінці цих двох днів без м’яса я почав неоднозначно поглядати на своїх вегетаріанських колег. Стримувало лише виховання у стійкій християнській традиції та думки, що м’ясо в них, мабуть, страшенно жорстке.

Я все це бачив на власні очі і все це пережив. І, знаєте, якось з’ясувалося, що у Карпатах без м’яса та горілки жити можна. І таз, урешті-решт, закрився.

Взагалі, кажуть, що страждання облагороджують. То, може, я навіть ще раз поїду.

Харі-рама та суріна маскар вам, православні!

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

Повний або частковий передрук тексту без згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-16 23:12 :39