Йога-єдріт! Йога-семінар, або Що я мусив пережити
Влад Якушев
журналіст, письменник, екс-начальник прес-служби 14-ї окремої механізованої бригади ОК «Захід»

Як і все на світі, ця історія починається з жінки. Запропонувала мені дружина поїхати на вихідні у Карпати, бо там буде якийсь Йога-ретрит. Запам’ятати цю назви я не міг, то ж записав собі на папірець, кілька разів перечитав, і вона не видалась мені загрозливою.

«Поїду…, – подумав я. – Карпати то є добре, а йоги – люди мирні, близькі до нірвани. Посідаємо собі, склавши ноги, понюхаємо ароматичних паличок та й підемо шашлик готувати. А потім шашличок, під слив’янку чи ще якусь настоянку… М-м-м».

Одним словом, дав я згоду.

На місці від’їзду зібралась невелика приємна компанія. Дорога проминула швидко, готельчик був дуже приємний, то ж засинав я з приємним очікуванням завтрашнього ранку.

От тут то все і почалося. Виявляється, що ранок йогів починається з практики. Це так називається. На ту практику довелося лізти сходами чорт знає куди на гору, де, власне, вони і збиралися «йожитись».

Там усі постелили свої килимки – і почалися тортури!

Забігаючи наперед скажу, що йоги до біса сильні люди, які гнуться у найбільш несподіваних місцях, навіть там, де порядному галичанину гнутись взагалі не випадає.

Про сидіння під мантри довелося забути. Єдиною мантрою була думка: «Бодай би я краще вмер». Уявіть собі, що вас поставили у «собаку мордою вверх», а потім у «собаку мордою вниз». То, я вам скажу, ніяка собака не витримає. Стоїш, руки та ноги двигтять, а тут ще тренерка, чи як у них там – гуру, каже: «Розкрийте ваш таз!»

Я собі думаю: я зараз як свій таз розкрию, то ви мені його потім всією громадою закривати будете.

Що то було – то не до вповідання. Єдине, що в мене виходило, то тая поза, яку ми завжди з кумом відробляємо, коли він курить, а я каву п’ю. То коли сидиш навпочіпки. Це я робив чи не найкраще за всіх, чим заслужено пишаюся.

Якось добув я то заняття і залишився живим, але тут на мене чекав наступний удар! Виявляється, йоги переважно вегетаріанці, і їжа мала бути відповідною. Я думав, що то таке, бо у Карпатах, певне, про вегетаріанців знають небагато і всю вегетаріанську їжу будуть готувати на смальці.

Не так сталося, як гадалося. Виявилося, що господарі нашої садиби достатньо просвітлені, щоб у салат замість телячого язика насипати зернят із гарбуза. І зараз я вас доб’ю – ніхто не п’є. Ніц, ані-ані!

От так я провів два дні. Без горілки та шашлику, споглядаючи на світ із беззмістовно-розпусної пози, в яку мене поставила гуру.

То, я вам скажу, було випробування! Єдріт-колотіт! Наприкінці цих двох днів без м’яса я почав неоднозначно поглядати на своїх вегетаріанських колег. Стримувало лише виховання у стійкій християнській традиції та думки, що м’ясо в них, мабуть, страшенно жорстке.

Я все це бачив на власні очі і все це пережив. І, знаєте, якось з’ясувалося, що у Карпатах без м’яса та горілки жити можна. І таз, урешті-решт, закрився.

Взагалі, кажуть, що страждання облагороджують. То, може, я навіть ще раз поїду.

Харі-рама та суріна маскар вам, православні!


Реклама

Якщо ви хочете провести семінар, або конференцію, потрібно подумати про каву брейк. Для цього,до вашої уваги оренда кавомашини київ. Наші ціни вас приємно здивують.

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-19 07:11 :20