На добре здоров’я. Якщо терпнуть руки
Тетяна Козирєва
Журналіст, у сфері особливих зацікавлень якої – медицина
Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел

Кілька попередніх блогів присвятила сезонним, зимовим, проблемам. То час згадати про «вічне», тобто про те, що не залежить від пори року.

Сьогодні намагатимусь розповісти про парестезію, і це затерпання рук, яке є одним із розладів чутливості, що характеризується начебто нічим не мотивованими, спонтанними відчуттями поколювання, повзання мурах, припікання. Ну, здавалося би, рук не відлежав, тривало у незручній позі не спав, нічого важкого не ніс і навіть не тримав... То чого?

Затерпання є ознакою достатньо великої кількості захворювань, серед яких, зокрема, захворювання головного і спинного мозку, периферійної нервової системи (радикуліти, нейропатії, полінейропатії, синдром Гієна-Барре), цукровий діабет (діабетична полінейропатія), оклюзійні захворювання судин (хвороба Рейно, атеросклероз), пухлинні процеси (паранеопластичні полінейропатії).

Спричинити оніміння кінцівок може також сильний стрес, позаяк призводить до різкого спазму судин дистальних відділів кінцівок.

Дискомфортні відчуття можуть виникати не тільки у ділянці кисті – також у передпліччі та лікті. Водночас знижується рівень чутливості затерплої кінцівки. Доволі часто людина має холодні руки. Трапляється, навіть відчуває біль, через який неможливо повноцінно «користуватися» кінцівкою.

Маєте вряди-годи отаку симптоматику? І не берете до уваги? Можливо, це й правильний підхід до справи, бо найчастіша причина парестезії – це короткотермінове перетискання пучка нервів і судин з’єднувальними тканинами або м’язами. Отже, якщо рука терпне на кілька чи декілька секунд і після зміни положення кінцівки або легенького, але енергійного розтирання-розминання минає, то особливих причин перейматися справді нема. Це, як мовиться, з розряду «з ким не бува?».

Але!

Якщо затерпання дошкуляють часто, тривають довго і не знімаються щойно згаданими зміною положення руки і самомасажем, то варто-таки піти до фахівця. Говорю передовсім про невролога. Не прогадаєте, якщо звернетеся до терапевта та кардіолога. Чи судинного хірурга.

Далі – про «корінь зла».

Спровокувати парестезію можуть нейроциркуляторна дистонія, остеохондроз або кила шийного відділу хребта. Також – кистьовий тунельний синдром, хвороба Рейно, брак вітаміну В12. А ще – порушення кровообігу при інсульті, транзиторній ішемічній атаці, інфаркті, ішемічній хворобі серця. У переліку – цукровий діабет, гіпертонія, атеросклероз, хронічне недокрів’я, ревматоїдний артрит, плексити, розсіяний склероз, епілепсія і пухлини головного мозку.

Зверніть увагу: я спеціально розділила (через крапки) список захворювань, що можуть спричинити парестезію, на кілька речень, щоби читалося і сприймалося неквапно. Сподіваюся, що, ознайомившись із цим списком, відчуєте важливість проблеми і підете до лікаря по консультацію й обстеження.

А тепер трохи деталей. Отже…

Затерпання рук може бути наслідком остеохондрозу шийного відділу хребта, позаяк спинномозкові корінці зазначеної ділянки беруть участь у формуванні плечового сплетіння, котре дає початок всім нервам верхніх кінцівок. Затерпання може посилюватися після фізичних навантажень і знижуватися по мірі декомпресії корінців і спинальних нервів (наприклад, під час занять плаванням). Зміцненню м’язів сприяє лікувальна фізкультура.

Лікарі говорять, що затерпання може бути симптомом цукрового діабету обох типів.

Полінейропатія, а це – множинне ураження периферійних нервів, що маніфестує периферійними парезами (частковими паралічами), порушеннями чутливості, трофічними і вегето-судинними розладами здебільшого у дистальних відділах кінцівок, може бути й алкогольного походження.

Причиною затерпання є й атеросклероз, позаяк це захворювання, пов’язане, як відомо, з порушенням ліпідного (жирового) обміну в організмі з утворенням холестеринових бляшок, які, досягнувши певних розмірів, ймовірно, порушуватимуть кровообіг в артерії. Вважається, що перші ознаки парестезії, а це – поколювання, виникають за 70-відсоткового звуження кровоносної судини.

При тунельному синдромі відбувається звуження просвіту зап’ясткового каналу, через який проходить серединний нерв. Як наслідок, спочатку – періодичне затерпання, а згодом – і напади болю при тривалому одноманітному навантаженні кисті.

Тромбоз верхніх кінцівок – патологія, при якій відбувається закупорка артерій тромбами і тривале затерпання всієї кінцівки. І тут точно не обійтися без лікування, причому – серйозного, зазвичай, хірургічного.

А щоби вдатися до лікування, доктор, звісно ж, призначить обстеження. І це може бути рентгенографія шийного відділу хребта, доплерографія судин кінцівок, гілок дуг аорти, магнітно-резонансна та комп’ютерна томографії, ехокардіографія, електроенцефалографія, електронейроміографія. Можливо, доведеться пройти кілька циклів обстеження.

Після встановлення причини затерпання, лікар складе план лікування. Наприклад, якщо затерпання стається унаслідок погіршення місцевого кровообігу, вам будуть призначені судинні препарати і масаж. Також, напевно, доктор порадить спеціальні вправи, що поліпшуватимуть циркуляцію крові. Можливі у переліку «рятувальних» процедур голкорефлексо- та фізіотерапія, лазер, магнітотерапія, ультразвук. То вже на розсуд вашого доктора. Як і медикаментозні засоби, серед яких точно будуть вітаміни А та групи В. Глибше щодо таблетованих та ін’єкційних препаратів «не копатиму», бо я ж не лікар.

Але вже говорю, що ніколи не буде зайвою (і з метою профілактики – в тім числі) легенька гімнастика для рук у вигляді обертання кистей у різні боки. Простіше простого!

Незайвим буде й контрастне обливання (чи душ). Лінуєтеся чи боїтеся застудитися? То робіть собі контрастні ванночки для кистей – теж помічне.

А заразом трохи поміркуйте про спосіб життя. Зокрема, на предмет піднімання і носіння важкого та вживання алкоголю. Також, за можливості, подбайте про зручність спального місця загалом (я про ортопедичний матрац) і про зручність подушки зокрема.

Ну от, якось так. Сама час від часу маю затерпання рук. До лікаря, щоправда, останнім часом не зверталася. Зле, звичайно…

А от щодо іншого… Масаж двічі на рік роблю. То святе! А ще кожного ранку обливаюся холодною водою, і триває ця епопея довгенько – понад 30 років. (Принагідно всім раджу пристраститися до отакої, трохи екстремальної, звички, бо рятує у багатьох випадках – не тільки у разі парестезії).

То будьте мені здорові!

Автор дякує за сприяння у створенні матеріалу неврологу, кандидату медичних наук, доценту Львівського медичного університету Наталії Боженко..

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

Повний або частковий передрук тексту без згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-16 23:59 :42