Новини » Світ 9 лютого, 2019, 9:18
Доля Венесуели в руках Трампа
Протести проти чинного президента Ніколаса Мадуро у Каракасі, Венесуела. Фото: EPA-EFE/ALBERTO VALDES
Протести проти чинного президента Ніколаса Мадуро у Каракасі, Венесуела. Фото: EPA-EFE/ALBERTO VALDES

Якщо втручання президента відкрило можливість для зміни влади, його тверда позиція ризикує перешкодити її втіленню.

Двом сторонам політичного конфлікту у Венесуелі важко домовитися практично щодо всього. Проте, чітко можна сказати одне: усе залежить від Дональда Трампа. Про це аналізує стаття у видання The Atlantic.

Криза у Венесуелі не є чимось новим. Президент країни Ніколас Мадуро та його прибічники несуть за неї основну відповідальність: вони погано керували країною, знищували її демократичні інституції, фальшували вибори, отримували користь від масштабної корупції, та жорстоко репресували протестувальників. Як наслідок, хоча Венесуела й має найбільші у світі запаси нафти, її економіка перебуває у вільному падінні.

Країна стикається з бідністю, недоїданням та хворобами, які не так давно були ліквідовані. Щонайменше 3 мільйони її громадян втекли до Колумбії та інших країн. Обидві сторони брали участь у різних раундах переговорів, проте політична ситуація зайшла у глухий кут. Уряд позбавив Національну асамблею, яка складається переважно з опозиції, будь-якої влади; більшість опозиції бойкотувала президентські вибори та відмовилася визнати новообраного президента.

Додаймо до цього адміністрацію Трамп. Співпрацюючи з провідними опозиційниками та підтримуючи народні заворушення, вона виробила чітку стратегію: визнала голову Національної асамблеї Хуана Гуайдо легітимним президентом; надала йому міжнародну підтримку, а також доступ до іноземних нафтових доходів та активів; запровадила санкції проти нафтового сектору Венесуели; та зробила усе можливе, щоб дати військовим та іншим ключовим особам Венесуели зрозуміти, що, підтримуючи Мадуро, вони можуть втратити усе, або ж здобути багато чого, перейшовши на бік Гуайдо. Ставка була на те, що військові та політична еліта Венесуели підуть проти Мадуро, коли він більше не зможе фінансувати їх.

На відміну від більшості гамбітів президента Трампа, цей не був результатом сумнівних твітів. Судячи зі швидкості, з якою інші уряди прослідували прикладу США, це рішення було добре скоординованим та спланованим. Все, що потрібно тепер – це довести справу до кінця.

Однак, у Каракасі майбутнє виглядає дещо більш невизначеним. Ті, хто підтримують Гуайдо святкують те, що вони вважають «ідеальним штормом». Опозиція виглядає більш згуртованою, ніж будь-коли, та користується безпрецедентною міжнародною та регіональною підтримкою. Венесуела переживає економічну кризу небувалих масштабів, у якій переважна більшість венесуельців звинувачують Мадуро. Лідер опозиції користується великою популярністю. І у президента немає жодного виходу, адже ситуація лише погіршується.

Проте, якщо копнути глибше, то навіть політики, що підтримують Гуайдо, визнають, що вони не впевнені у тому, що все це закінчиться у мирний спосіб. Вони не вірять у те, що Мадуро так просто здасться. Вони не вірять у те, що військова еліта, яка контролює легальний та нелегальний бізнес, поступиться. Вони усе частіше замислюються про можливе військове втручання США, вважаючи, що це може спонукати Мадуро до втечі, а також призвести до насильства та хаосу у країні. Зараз, вони користуються успіхом. Проте, вони визнають те, що навряд усе наближається до розв’язки.

Ті, хто підтримує Мадуро, хоч і занепокоєні масштабами народного гніву та єдністю міжнародної спільноти, проте, вважають, що їм слід лише вичекати, коли пройде цей шторм. Вони вважають, що якщо Мадуро все ще перебуватиме при владі через два-три місяці, опозиція втратить свою силу, а світ буде шукати шляхів, як зупинити проблему біженців, а не перейматися зміною режиму.

Також вони сподіваються на те, що політичний успіх Гуайдо мине. Його президентство не лише буде позбавлене реальної влади, проте, на його плечі ляжуть політичні наслідки санкцій. Незважаючи на те, що сьогодні громадськість захоплюється лідером опозиції, завтра вона розчарується у ньому та звинувачуватиме у тому, що запроваджені економічні санкції, погіршують їхня життя.

Дехто з тих, хто підтримує Гуайдо розуміють, що у даний час Мадуро та його союзникам пропонується боротися чи підкоритися, і вони, швидше за все, вибирають перше, і, для того, щоб знайти мирне рішення треба, як мінімум, піти на компроміс.

Деякі прихильники Мадуро помічають недоліки нинішнього керівництва та підтримують проведення дострокових виборів, проте, у тому лише випадку, якщо американські санкції будуть зняті та їм не нав’язуватимуть Гуайдо. Також вони добре знають, що не можуть озвучити своїх поглядів публічно, бо одразу ж будуть засуджені та дискредитовані своїми союзниками. Це ситуація, яка вимагає зовнішнього втручання.

Розглянемо втручання адміністрації Трампа. Коли репортери видання The Atlantic розмовляли з одним з найбільш прагматичних опозиційних парламентаріїв, він висловив наступну думку: «Непохитна підтримка Трампа – це дар, який може завдати нам шкоди». Він мав на увазі те, що президент США відіграв вирішальну роль у зміні політичної динаміки країни. У Національній асамблеї можна побачити Гуайдо, який вільно розгулює серед натовпу журналістів та колег. Те, що він може це робити не побоюючись арешту, є прямим наслідком підтримки США та непрямої загрози того, що, якщо щось трапиться з ним, то трапиться і з урядом.

Натомість, в той час, як тверда позиція Вашингтона відкрила двері для змін, її негнучка позиція загрожує закрити їх. Опозиціонеру було б важко відійти від того, що говорить Трамп, і якщо Трамп каже, що не може бути жодних переговорів і жодного компромісу, то це буде висхідної точкою, від якої судитимуть членів опозиції. Він стурбований тим, що, підбадьорена підтримкою США, опозиція намагатиметься стрибнути вище голови та пропустить можливість досягти зрушень у переговорному процесі.

У разі відсутності простору для маневру, можливий наступний сценарій: Мадуро і надалі перебуватиме при владі, військові відмовляться перейти на сторону опозиції, виникне насильницька ескалація конфлікту, та Венесуела зануриться у хаос. Американцю легко казати венесуельцям, щоб вони трималися рішуче та непохитно. Проте, саме венесуельці зіткнуться з наслідками цього.

Звичайно, немає жодних гарантій того, що компроміс може бути знайдений, навіть у тому випадку, якщо Сполучені Штати пом’якшать свою позицію. Режим освоїв мистецтво ведення переговорів задля ведення переговорів, витрачання часу заради виживання. Навіть, зважаючи на прагматичні сторони обох сторін, прогалини залишаються занадто великими. Важко зрозуміти, чи їхні компромісні пропозиції є справжніми або просто призначеними для відволікання уваги занадто наполегливих аутсайдерів. Найкращим тестом стане те, як невелика група країн, деякі з яких підтримують опозицію, а деякі – режим Мадуро, справляться з ним.

Поки що, у Каракасі, такі ідеї здаються дещо відірваними від реальності. Наразі, венесуельці задаються питанням про те, що робитимуть військові: захищатимуть Мадуро або ж відвернуться від нього. Наразі, уся увага прикута до Трампа. Депутат від опозиції висловився наступним чином: «Усе в руках Трампа. Або ж він посилить тиск. Або ж дасть нам простір для переговорів. Або ж, якщо через декілька місяців, він не зможе подолати Мадуро, він втратить інтерес чи вдасться до військової інтервенції. Так, це все в руках Трампа. І нехай Господь допоможе нам».

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Повний або частковий передрук тексту без згоди редакції ІА ZIK заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-17 00:15 :17