Новини » Політика 8 лютого, 2019, 15:11
Проект «Стіна»: символ безпеки чи популізму? Розслідування «Стежками війни»
ZIK
ZIK

З початком війни проект «Стіна» мав відгородити Україну від Росії. Старт робіт мав обійтися у вісім мільярдів гривень. Але після виборів і перших виділених мільйонів все принишкло аж до першого корупційного скандалу.

Про це йдеться у програмі військових розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK.

Якою мала б бути «Стіна»?

Відповідно до технічних характеристик, «стіна» має складатися: із рову – шириною чотири метри, валу – висотою у майже два метри, контрольно-слідової смуги – шириною до шести м., рокадної дороги з гравійним покриттям – також шість метрів, паркану – заввишки два м., спостережні вишки – кожні 20 кілометрів.

Орієнтовна вартість облаштування одного кілометру кордону становить два з половиною мільйони гривень. «Європейським валом» – це ще одна назва проекту, мали обнести чотири області.

У липні 2018 року завершили облаштовувати ділянку лише на Харківщині. Це майже 270 кілометрів із необхідних 2300. На саме ж будівництво знадобилося майже чотири роки, а також чимало грошей.

Початкова сума «Європейського валу» складала вісім мільярдів гривень. У 2014-му на будівництво інженерно-технічних споруд із бюджету виділили сто мільйонів гривень. У 2015-му – п’ятсот мільйонів гривень. У 2016 та 2017 роках – по двісті мільйонів гривень. У 2018-му – п’ятсот мільйонів. На 2019-й виділили ще чотириста мільйонів. Окрім того, ще п’ятсот мільйонів гривень надійшли від різних міжнародних програм.

Втім із будівництвом пов’язано чимало гучних корупційних справ. Тож куди поділися мільйони? І коли на кордоні з Росією з’явиться обіцяний вал?

Кремль також ставить свої стіни

Є російські стіни на адміністративній межі з Кримом. Також на Луганщині, де селище Мілове, після розпаду Радянського союзу, поділили навпіл дві країни. А у серпні минулого року росіяни встановили тут паркан – 1500 метрів колючого дроту. Його звели за два тижні на центральній вулиці Дружби.

«Бувало, що росіяни викрадали наших громадян, мовляв, ті були в РФ. Завдяки цьому кордону можна обмежити незаконні дії», – переконаний голова Міловської РДА Артур Король.

Однак не всі місцеві раді такому відгородженню між Україною та Росією.

«Дивитись на паркан дуже складно. Він морально пригнічує нас», – коментує місцева мешканка пані Віра.

«Це все ідіотизм. Що змінює паркан? Простий популізм! Мовляв, ми відділилися», – додає місцевий житель пан Олексій.

Чоловік – підприємець, який у 2014 році виїхав з окупованого Луганська, а у селище Мілове приїжджає до родичів. Він розповідає, що багато людей знаходять обхідні шляхи і їздять в Україну через територію Росії.

Які шляхи шукає Кремль, щоб добратися до Києва?

Політолог Віктор Таран вважає, що російська агресія може наступити з трьох напрямків, зокрема, з білоруського.

«На території Білорусі вже сконцентровані військові підрозділи. Ми їх умовно називаємо «поліською групою». Нараховує вона приблизно 35 тисяч військових, танки і бронетехніку. Ще дві групи сконцентровані на дузі між Черніговом, Сумами та Харковом. Це угрупування має 80 тисяч службовців, понад дві тисячі бронетехніки, артилерію, авіацію», – каже Віктор Таран.

За його словами, ці групи військових мають дві задачі. Одна хоче захопити Київ, інша атакувати Харків.

«Сьогодні увесь військовий машинно-будівний, танковий, артилерійський потенціал країни сконцентрований в Харкові. Якщо ми його втратимо – настане колапс», – переконаний Віктор Таран.

Про приховану загрозу свідчать і останні навчання в Білорусі – «Захід-2017», де заявлених учасників було усього тринадцять тисяч.

«Аеророзвідка довела, що насправді у навчаннях брало участь сто тисяч людей. Вони відпрацьовували розгортання сил в кількох напрямках», – говорить Віктор Таран.

Та поки Україна готується до виборів, а Білорусь намагається говорити про суверенітет – Росія розміщує свої військові об’єкти на її ж території.

«Три стратегічні вузли дозволяють здійснювати оперативне командування військово-морськими силами, які є в Тихому океані, в Норвезькому морі, в Атлантичному океані, частково в Індійському. Та найголовніший вузол дозволяє вирахувати час і місце пуску тактичних ракет країнами НАТО», – наголошує Віктор Таран.

Куди поділися мільйони і хто заробив на «стіні»?

Про будівництво «стіни» у 2014 році говорили ледь не на кожному куті. Мовляв, реалізуємо проект і російські танки не проїдуть. Але після виборів і виділених мільйонів все затихло, аж до першого скандалу.

«Коли ми приїхали на будівництво – жахнулися. Раніше нам показали прекрасну презентацію, яка вразила Кабмін. Ми вважали, що у нас буде суперфортифікаційний об’єкт! Побачене – шокувало. У деяких можновладців огорожа навколо маєтків набагато краща», – каже нардеп Олена Сотник.

Вона одна з перших підняла питання про будівництво стіни, відвідавши Харківщину вже у 2016-му.

«Тоді Кабмін, а особливо прем’єр-міністр, почали змінювати риторику і акценти. Казали, що це вже не фортифікаційна споруда, а захист від контрабандистів», – пригадує нардеп Олена Сотник.

Ще у жовтні 2014-го облаштували декілька кілометрів кордону на Чернігівщині і на Харківщині. Там зробили і вал, і рів, і рокадні дороги й почепили камери. Туди з журналістами і приїжджав Арсеній Яценюк начебто перевірити, як будують «Європейський вал».

«Найбільша проблема у тому, що документи засекречені, зокрема, й ті, які стосуються економічної частини», – каже нардеп Олена Сотник.

В НАБУ пояснили, що приховують за грифом «державна таємниця»

«Посадовці Держприкордон служби необґрунтовано отримали гриф секретності для деяких документів. Зокрема й тих, що стосуються цих державних закупівель. У такий спосіб вони на свій розсуд набрали генеральних підрядників. Через них, за версією слідства, розкрадали державні кошти», – наголошує заступник керівника другого підрозділу детективів НАБУ Олександр Комаров.

Прикриваючись війною, на так званій «стіні»  були і ті, хто заробляли. Так, із відкритих джерел відомо про декілька компаній. Серед них харківська «Скорпіон-РП», власниками яких є Володимир та Павло Левченки (їх пов’язують із «Опоблоком»), «Construction Group International», яка раніше належала сину екс-прокура Харківської області й Автономної Республіки Крим Василя Синчука.

Серед субпідрядників харківської «Construction Group International» – житомирське підприємство «РЦ Шляхобудівництва». Ще один харківський підрядник – «Будцентр Вітязь». Його власник – Агаверді Аділов, син якого довгий час був пов'язаний з «Опоблоком». Створена спеціально під проект «Стіна» у 2015-му компанія «Каунт-груп». Ще одна харківська фірма – МК «Австоспецтрой», теж зареєстрована у 2015-му. І це далеко не весь перелік.

«Вісьмом особам оголошена підозра про вчинення кримінального порушення. Серед підозрюваних троє співробітників Держприкордон служби, двоє керівників приватних підприємств, один – колишній керівник державного підприємства та двоє пособників», – розповідає заступник керівника другого підрозділу детективів НАБУ Олександр Комаров.

Із восьми підозрюваних, семеро отримали запобіжний захід – тримання під вартою. Та після сплати застави – всі вони на свободі.

«Ці військовослужбовці знову виконують свої обов’язки. Досудове слідство не заважає їм працювати. До того ж немає доказів їхньої причетності до корупційних схем», – говорить прес-секретар ДПСУ Олег Слободян.

В НАБУ повідомили про нецільове використання більш, як 13 мільйонів

Кошти посадовці Держприкрдонслужби витратили на власні проекти. Зокрема, за ці кошти відремонтували адміністративне приміщення Харківської окремої авіаційної ескадрильї, а також приміщення клубу Східного регіону ДПСУ.

Борислав Береза ще у 2016-му з трибуни Верховної ради закликав знайти і покарати винних у розтраті державних коштів, на які мали збудувати укріплення.

«Ми хотіли почути, хто саме несе відповідальність, якими були суми грошей, хто що підписав. Та досі відповіді немає. Також я не бачу бажання з боку правоохоронців цим займатися», – зазначає нардеп Борислав Береза.

Підозрюваним інкримінують розтрату державних коштів у великих розмірах, службові підробки, нецільове використання, а також фіктивне підприємництво.

«Сторона захисту ознайомлюється із матеріалами кримінального провадження. Як тільки це закінчиться, ухвалимо рішення щодо спрямування цього провадження до суду», – запевняє заступник керівника другого підрозділу детективів НАБУ Олександр Комаров.

Що ж таки вдалося побудувати за 4 роки?

Нагадаємо, що на будівництво так званого «Європейського валу» вже виділили один мільярд 500 мільйонів гривень. І це лише з бюджету.

«Протитранспортні рови зроблено на 45 відсотків, паркан – на тридцять. В цілому, процент реалізації проекту відповідає витраченим коштам», – зазначає прес-секретар ДПСУ Олег Слободян.

Фактично, за чотири року звели трохи більше чверті від обіцяного. Сам термін здачі перенесли на 2021 рік. Хоча, як показує практика, це може бути теж не остаточна дата.

«Проект «Стіна» завершився провалом. Адже збудувати її на всій території, про яку говорили – неможливо. Найголовніше, не було концепції щодо призначення стіни», – каже політолог Віктор Таран

То ж як захищений кордон на інших стратегічних відтинках?

На Волині простягається кордон із Білоруссю. На більшості території, лінія пролягає вздовж річок, а також через ліси та поля. Втім, попри вдале географічне розташування, тут також є загрозливі напрямки.

«Тут є паркан з колючого дроту, меліоративний канал тощо. Для охорони кордону ми висилаємо прикордонні наряди. Також працюють службові тварини», – розповідає начальник відділу прикордонної служби «Самара» Ігор Жмида.

Правда, паркан не такий, як на Харківщині. Та й про камери спостереження і рокадні дороги тут залишається хіба мріяти. Проте, прикордонники вправно виконують свою роботу.

«Торік ми зафіксували сім порушень. Також знайшли безгосподарчу зброю, набої. Її передали правоохоронним органам», – каже начальник відділу прикордонної служби «Самара» Ігор Жмида.

Встановлювати хоч якісь загороджувальні елементи тут почали у 2015-му, коли за демаркацію, тобто позначення кордону, взялися білоруси.

«Рішення демаркаційних комісій щодо основних ділянок ухвалювалися у 1994-1996 роках. Демаркацією кордону займається не Державна прикордонна служба. Ми в рамках законодавства  забезпечуємо тільки режим і охорону груп. Згідно законодавства, це завдання Держгеокадастру», – підкреслює прес-секретар ДПСУ Олег Слободян.

Декілька років тому примусова демаркація підняла на протести десятки волинян.

«Біля села Ветли була частина української території, де місцеві випасали худобу. Землю передали Білорусі. Це викликало дискусії щодо водних об’єктів», – пригадує нардеп Ігор Гузь.

Питання конфіскованих земель намагалися вирішити шляхом компенсацій, але ситуація не зрушила з місця. Однак нардеп вважає, що є речі важливіші за саму демаркацію кордону.

«У нас із Білоруссю нема чіткого кордону. Тому є можливість агресії РФ з цієї сторони. Просто тисячі кілометрів нічим не прикриті», – наголошує нардеп Ігор Гузь.

«Росія повільно анексує частини території Білорусі», – додає нардеп Борислав Береза.

Загальна протяжність українського кордону становить 6992,982 кілометри. Довжина кордону з Росією – 2295,04 кілометрів. З Білоруссю – 1084,2. Тобто, у разі повного поглинання Росією Білорусі, довжина кордону з ворогом становитиме – 3379,24 кілометрів.

У Держприкордон службі погоджуються – укріплювати треба, але «стіни» там не передбачено.

«Необхідність посилювати цей напрям. На тих ділянках, де загрози найбільш актуальні, ми будуємо інженерні споруди», – запевняє прес-секретар ДПСУ Олег Слободян.

Прикордонники впевнені, що навіть попри це та недофінансування, Україна має шанс укріпити свої кордони.

«На столі ВРУ лежить законопроект про землі оборони. У ньому йдеться про необхідність зведення інженерних споруд оборонного призначення. Всі цивілізовані країни відгороджуються від Росії. Тому цей законопроект має бути пріоритетним для державних інтересів», – додає Олег Слободян.

Нагадаємо, раніше «Стежками війни» розповіли про контрабанду на межі із окупованими територіями.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-19 03:25 :34