Антисуржик. Чому ми так легко вбираємо чужі шузи?
Оксана Думанська
письменниця, перекладач

Перше видання «Антисуржика» професора ЛНУ ім. Івана Франка Олександри Сербенської колись стало своєрідним посібником як для школярів і вчителів, так і для студентів – особливо гуманітарних спеціальностей. Ми звіряли свою мову й мовлення «за Сербенською», а телепрограма «Як много важить слово…» усіляко тому сприяла. Так що вже в 90-і впроваджувалося гасло «Геть від Москви» через очищення мови від росіянізмів, кальок та спотворень української лексики.

А що ж зараз? З одного боку, в мові відбиваються ті взаємозв’язки, які властиві сучасному відкритому суспільству, тому українська поповнюється іншомовними словами, особливо термінами. Проте терміни – то мова галузі, і цей процес доцільний, а що ж у нас відбувається у сфері спілкування на різних рівнях? Занглійщення замість зросійщення.

Ні, я не стоятиму із решетом і ситом, щоб зупиняти в такий спосіб проникнення чужомовний слів, лишень (не вперше!) повторю тезу Бориса Антоненка-Давидовича про те, що слово рідної мови нам легко зрозуміти, в ньому збережений знайомий зміст, а слово позичене той зміст приховує.

Можу передбачити обурення й зневагу молодих українців, які вдатні щебетати англійською мало не з пелюшок: хіба важко зрозуміти слово «шопінг», коли навколо відкрилося стільки шопів? Неважко. З булімією, булінгом і боулінгом складніше. Навіщо знущання зі слабшого ми називаємо булінгом? Чи не тому, що знущання – слово емоційно марковане, воно вже викликає співчуття до того, з кого знущаються?

Збирають дітей на заняття із літературної творчості – і називають це літературним воркшопом. Навіщо? Щоб виглядало по-вченому?

От хтось назвав крамничку дитячого взуття «Шузики» – не «Черевички» і не «Чобітки», як традиційно це було ще не так давно, а українізував іншомовне слово. Воно мило звучить, і гарно оформлена вітрина, яка підтверджує, що тут продається, і в усвідомленні міжнародності англійської мови хочеться погодитися з приватним підприємцем, бо ж не «Постоликами» називати, але водночас щось шкребе всередині: чому ми так легко вбираємо чужі шузи?

І наостанок. Що означає слово «месидж»? Повідомлення, правда ж? І коли новинарі пишуть про основний месидж президента, то як це українською? Основне повідомлення? Але основне повідомлення – це стрижнева думка виступу чи звернення, стрижневі слова, стрижневий заклик, щоб не надуживати слово «основний» з асоціацією до слова «інстинкт».

З того всього випливає, що настав час нового «Антисуржика», який би виховав у нас цілком природне застереження: є українське слово на позначення конкретного чи абстрактного – уживай його, немає – позичай в іншої мови.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-23 21:34 :09