Новини » Суспільство 4 лютого, 2019, 13:42
Івана Багряного, якого знали у всьому світі, проклинав рідний син, – дослідник
ZIK
ZIK

Письменник Іван Багряний на власній шкурі відчув, що таке «рай» Радянського Союзу – жорстокість ГУЛАГУ та ціла каральна система, що викорінювала інакомислячих. Тому, працюючи головою допомогового комітету в Австрії, видавав довідки землякам із Наддніпрянщини, які допомагали їм уникнути примусового повернення в СРСР.

Про це йдеться у фільмі «Іван Багряний» проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK.

Радянсько-німецька війна заскочила письменника Івана Багряного в рідній Охтирці на Сумщині. Під час битви за Харків місто захопила Червона армія і Багряного призивають до війська.

«Ешелон із новобранцями потрапив під німецькі бомби, всі розбіглися і він повернувся додому. Далі йому намагалися пришити дезертирство. Його арештовували, возили на допити, навіть імітували розстріли. Йому вдалося втекти з-під варти. Вже коли німецькі війська здійснили контрнаступ і знову захопили Сумщину, він повернувся додому», – розповідає науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху

Та письменник чудово розумів: нового арешту йому не уникнути, тож залишивши сім’ю, він вирушив на захід країни.

«Йому було небезпечно залишатись під радянською владою – до війни був репресований, співпрацював з місцевою газетою, що з радянської точки зору можна було розцінювати, як зраду. Його звинувачували в дезертирстві, він розумів, що далі його арештують розстріляють, а родину можуть депортувати. Тому довелось прийняти таке болісне рішення, залишити дружину і двох дітей в Охтирці, а самому піти на Захід», – наголошує Ігор Бігун.

Рятував «своїх» від СРСР

До Львова Багряний прибував як біженець, та вступив у місцеву спілку письменників. Однак, насправді, він працював у службі пропаганди ОУН – писав патріотичні статті, малював агітаційні карикатури й плакати. Згодом його попередили, що перебуває у розшуку німецьких спецслужб, тож, за допомогою націоналістичного підпілля, письменник два тижні переховувався на конспіративній квартирі. Саме там за два тижні Багряний написав пригодницький роман «Тигролови», в якому описав своє заслання на Далекому Сході. 

Один примірник друкованої версії «Тигроловів» Багряний відіслав у журнал «Вечірня година», а сам поринув у підпільну роботу та брав участь у створенні Української головної визвольної ради. Та вже невдовзі, разом із УГВР, перебирається на Захід. Тоді ж дорогою він втратив рукопис «Тигроловів».

Дістався до Австрії, де в цей час перебував Степан Бандера, саме за його рекомендацією письменника обрали головою допомогового комітету.

«За домовленістю між західними союзниками і СРСР, репатріації підлягали лише ті, хто станом на 1 вересня 1939 року були громадянами Союзу. Натомість вихідці із Західної України, яка перебувала в складі Польщі, репатріації не підлягали. Тому Багряний, як голова того комітету, видавав довідки біженцям, начебто вони походили із Західної України, щоб уникнути примусової репатріації», – розповів Бігун.

Перший переклад Орвела

На початку осені 1945 року Іван Багряний нелегально перебрався до Німеччини і розірвав відносини з націоналістами. Там письменник заснував власну політичну силу – Українську революційно-демократичну партію, яка об’єднувала саме представників еміграції з УРСР. Члени цієї партії більше орієнтувались на спадщину УНР.

Відтак самостійний політик та головний редактор газети «Українські вісті» Іван Багряний опиняється між двох вогнів. Адже стає противником як радянських комуністів і прорадянських лівих, так і націоналістів.

В еміграції Іван Багряний перекладав українською та друкував заборонені в СРСР твори. Так, саме він став ініціатором перекладу відомої сатири-утопії «Колгосп тварин» Орвела, який є першим виданням твору іноземною мовою.

 «Тигролови» та «Сад Гетсиманський» стають всесвітньовідомими

До того ж, Багряний не полишає писати і власні твори. Із пам’яті письменник відновлює втрачений рукопис роману «Тигролови». Згодом цей твір отримав всесвітню славу. Його переклали англійською, німецькою, голландською мовами. Прижиттєвий наклад роману лише англійською – понад мільйон примірників.

В еміграції Багряний написав іще один твір, який згодом також отримав всесвітню популярність –– «Сад Гетсиманський». За 23 роки до виходу «Архіпелагу Гулаг» Олександра Солженіцина, український письменник першим змалювавє систему більшовицького терору, яку відчув на собі.

Згодом уже відомий письменник став головою виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента органу. Він відвідав США, де розповів у конгресі про злочини комунізму. Втім, якщо в СРСР його називають націоналістом, то в еміграції вважали радянським агентом і провокатором.  

«Він був переконаний, що Україна визволиться, але, передусім, за рахунок внутрішніх сил. Він казав, що майбутнє України – ті, хто сьогодні в комсомолі, в партії, в профспілках в Україні. Тобто, серед тих людей, що живуть в системі комуністичного світу, є патріоти, які, рано чи пізно, пробудяться, організуються і створять Незалежну Україну. Це не дуже сприймалося емігрантським середовищем», – зауважує доктор філологічних наук Микола Жулинський.

Син виступив з прокльонами

Водночас, у Радянському Союзі не мала спокою родина Багряного. Попри те, що син Борис мав прізвище матері та добре навчався, його не допускали до вступних іспитів. До 10-річчя виходу памфлету «Чому я не хочу повертатись до СРСР?» радянська влада зробила письменнику і «особливий сюрприз».

«У Москву спеціальним рейсом привезли сина Багряного, Бориса Зосимова, який виступив по радіо із звинуваченням на батька, навіть з прокльонами. Багряний відповів словами гоголівських героїв. Мовляв, якщо ти – Остап, ми знайдемо спільну мову, якщо ж Андрій, то нічого про це говорити», – наголошує доктор філологічних наук Валерій Корнійчук.

Та виступ сина в радіоефірі ще більше добив важкохворого Івана Багряного. До набутого у тюрмі туберкульозу додається діабет та серцева хвороба. Втім, навіть прикутий до ліжка письменник продовжує працювати. А у 1963 році українська діаспора США та Канади навіть висунула Івана Багряного на здобуття Нобелівської премії.

«На думку багатьох експертів і фахівців, була висока ймовірність отримати цю нагороду», – наголошує літературознавець та публіцист Сергій Козак.

Однак підірване у сталінських катівнях здоров’я позбавляє письменника шансів отримати престижну нагороду – Іван Багряний помирає у віці 57 років. У той час, коли весь світ знає та читає його твори, в Україні така можливість з’являється майже через 30 років після смерті письменника.

«До сьогодні Багряний залишається найбільш перекладеним письменником на інші мови світу. Йдеться насамперед про переклади «Саду Гетсиманського» і «Тигроловів» у 50-60 роки», – підкреслює Козак.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-19 08:29 :47