Новини » Політика 1 лютого, 2019, 14:33
Контрабанда чи спосіб вижити. Як українські продукти з’являються на полицях магазинів в ОРДЛО. Розслідування
ZIK
ZIK

Хоч Україна не веде торгівлю з окупованими територіями, та щоразу контрабандисти знаходять обхідні шляхи. То хто заробляє на межі інтересів? Та чому українські продукти популярні на полицях магазинів окупованих міст?

Про це йдеться у програмі військових розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK.

У районі проведення Операції об’єднаних сил працюють п’ять пунктів в’їзду-виїзду. В Донецькій області це Майорське, Мар’їнка, Новотроїцьке та Гнутове. В Луганській області функціонує лише один КПВВ – Станиця Луганська. Там пропускають тільки пішоходів.

«Ми часто фіксуємо порушення. Люди намагаються перетнути кордон з недійсними або підробленими документами. Самостійно вклеюють вікові фотокартки, підроблюють печатки в паспортах і позначки міграційної служби», – зазначає помічник начальника Краматорського прикордонного загону Ігор Заруднєв.

Додають проблем прикордонникам і бойовики. Окрім того, що обстрілюють, то ще й ускладнюють роботу провокаціями. Наприклад, спеціально затримують велику кількість людей на своїй території до самого вечора, а тоді, під кінець робочого дня, починають їх пропускати. Тому доводиться продовжувати час роботи КПВВ і працювати у темряві.

«Ввечері, вночі дуже небезпечно працювати, бо можна потрапити під обстріл. Ми стараємося забезпечити усім безпеку, адже є люди, які подорожують з дітьми. Тому відповідальність зростає», – коментує Ігор Заруднєв.

Людей, які регулярно перетинають КПВВ, ці загрози вже не особливо лякають. Кажуть, що і виходу нема, і, зрештою, звикли до ситуації.

«Я пересікаю кордон, щоб отримати пенсію», – каже жителька окупованої Горлівки пані Людмила.

«Двічі на тиждень перетинаю кордон, щоби відвідати родичів», – говорить мешканка прифронтової зони пані Лідія.

На КПП своєї черги чекають і водії. Кажуть, що в середньому мусять стояти приблизно дві години.

«Українські прикордонники лояльніші і більш організовані, аніж ті, що зі сторони Горлівки», – коментує житель прифронтової зони Сергій.

Як у псевдореспубліки потрапляють контрабандні українські товари?

Про це добре відомо добровольцю на позивний Директор. Спочатку він служив у десантних військах, згодом пішов у добробат. На передовій чоловік був шокований. Адже дехто із військового керівництва більше думав не про захист країни, а про те, як наповнити свої кишені.

«Контрабанда процвітає. Через кордон йде не одна-дві пачки сигарет, а вщент набиті цигарками машини. Також возять гроші, мінімум двісті тисяч гривень», – каже доброволець на позивний Директор.

І додає, що із контрабандистами не панькається, хоча спершу намагався говорити.

«Якось їхало дві фури: одна п’ятнадцятитонна, інша – восьми. Перша перевозила контрабанду харчових продуктів, друга – медичних. Ми не домовлялися з ними. Просто розстріляли машини і спалили. Водії не постраждали», – розповідає доброволець на позивний Директор.

Також каже, що часто палиці у колеса встромляють інші військові, які теж мають вигоду із контрабанди.

«Є нечесні командири, які займаються дурнею. Як от, наприклад, Сікоза», – зазначає Директор.

На цей закид у підтримці контрабанди відреагував вищезгаданий командир батальйону Віктор Сікоза.

«Якщо хтось має сумніви щодо мене, я можу на детекторі брехні підтвердити свою порядність. Мене ніхто ніколи не підкупляв. А Директор, мабуть, відчуває свою ущербність. Колись він хотів працювати в моєму підрозділі, а я йому відмовив», – наголошує командир батальйону морської піхоти 36-ї бригади Віктор Сікоза.

Комбат запевняє, що навіть уявлення немає, якими шляхами контрабанда потрапляє в псевдореспубліки.

«Я ніколи не вникав у питання контрабанди, це завдання інших служб», – коментує командир батальйону Віктор Сікоза.

На відміну від Сікози, деякі деталі контрабанди відомі добровольцю Директору.

«Рух задав колишній комендант Пожидаєв. Все, що відбувалося в районі Маріуполя, пов’язано з ним», – каже Директор.

За словами добровольця, цей чоловік міг бути причетний до курування контрабандою і мародерства.

«Контррозвідка перевірила його і звільнила з посади. За деякими фактами його біографії порушили кримінальну справу», – говорить Директор.

Він продовжує: не лише військовослужбовці причетні до контрабанди.

«Місцеві, які живуть у прифронтовій зоні, добре розбираються у темі контрабанди. Тут є колишні працівники правоохоронних органів, МВС, СБУ. Екс-воєнні мають зв’язки з Донецьком, Луганськом. Вони вміють домовлятися щодо стабільної контрабанди», – наголошує Директор.

Чому в Україні до контрабанди нікому немає діла?

Заступник міністра з тимчасово окупованих територій Георгій Тука визнає: розглядати зараз КПВВ як шлях контрабанди – нема сенсу.

«Є незначні порушення під час перетину. Наприклад, людина замість дозволених 30 кілограмів вантажу перевезе сто», – пояснює Георгій Тука.

Такі нелегальні перевезення – це крапля в морі. Великі партії товарів, каже, відправляють за іншою схемою. Контрабандисти використовують ще й так званий «перерваний транзит».

Суть схеми в тому, що бізнесмен укладає завідомо фіктивний акт продажу із покупцем в Казахстані, Узбекистані або іншій сусідній до РФ країні. Коли автомобіль із товаром заїжджає на територію Росії, надходить інформація від покупця, що він скасовує угоду. Товар, звісно, назад в Україну не повертається. Його відправляють у так звані «ДНР/ЛНР».

Військовий експерт Олександр Білецький додає: продукти харчування – це далеко не єдине, чим торгують з ворогом і на чому заробляють бізнесмени, до того ж не лише українські.

«Як кажуть наші колеги на Заході: «В України дуже дивна війна». Тому що багато речей відбувається у дивний спосіб. Якщо у нас половина внутрішньо енергетичного комплексу належить громадянам РФ, бізнес і банківська сфера працюють, то чому не може продаватися товар на окупованій території?», – звертає увагу Олександр Білецький.

Він підозрює, що той, хто мав би боротися із контрабандою, примудряється на цьому заробляти.

«Контрабанда – це немаленькі обсяги товару. На серйозному рівні вона може бути тільки там, де є мотиви і домовленості», – пояснює Олександр Білецький.

Що про контрабанду думають люди, які живуть в окупації?

Сергій Гармаш народився в Єнакієвому. Тепер там орудують сепаратисти, а йому шлях додому закритий. Тому чоловік осів у Києві і працює головним редактором сайту «Остров».

«Настрої в окупованих містах – негативні, до того ж у стосунку до всіх. Люди дуже закриті, багато донощиків. Вони є навіть серед сусідів», – розповідає голова Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу, головний редактор сайту «Остров» Сергій Гармаш.

Знає журналіст і про те, що у Донецьку та Луганську продають українські продукти.

«Зазвичай російські і білоруські товари поганої якості. Українські на полицях магазинів є, однак вони дуже дорогі. Донецьк перетворився на районний центр вісімдесятих. Всі їдуть за покупками в інші міста», – каже Сергій Гармаш.

Хто хоче дешевше, їде до підконтрольних Києву міст. Але такі люди ризикують втратити товар ще на блокпостах сепаратистів.

«Прикордонник витрушує усе, що ви везете. Ковбасу чи сало відбирають. Там виник свій мікросвіт. Люди не бачать великого негативу в цьому. Багато хто переконує себе у тому, що так жити – нормально», – зазначає Сергій Гармаш.

А ось досі офіційно не звільнений з посади міського голови окупованого Олександрівська, що на Луганщині, Микола Греков не такий лояльний до тих земляків, які лишились жити в окупації.

«Після виборів «ЛНР» і «ДНР», я вважаю, що по ту сторону – військові злочинці, яких треба позбавити українського громадянства, прав і звань», – переконаний Микола Греков.

Він не сумнівається, що в Олександрівську, як і в інших окупованих містах, люди підтримують той режим, який створили бойовики.

«Мене не цікавить ситуація. Сьогодні в Олександрівську керує син священика. Він спільник сепаратистів, так само як і його батько. Водночас звичайні юди, які проживають біля лінії розмежування, працюють неначе раби», – наголошує Микола Греков.

Ймовірно, люди призвичаїлися до окупаційного режиму

Георгій Тука переконаний, що люди по той бік блокпостів потрохи оговтались від шоку перших років війни і зараз почуваються відносно безпечно.

«Люди вже не відчувають такої небезпеки, як у 2014-2015 роках», – вважає заступник міністра з тимчасово окупованих територій Георгій Тука.

Ймовірно, тому деякі із них шукають шляхи заробітку через контрабанду.

«Ми знаходили вирубану дорогу в сторону Горлівки. З’ясувалося, що не все так просто. Тими шляхами, через поле, автомобілі виїжджали прямісінько в окуповане місто», – розповідає доброволець Директор.

Він додає: через лінію розмежування проходить і алкоголь, і наркотики. Втім, поки є заробітки на крові, Директор каже, що здаватися не збирається. Він далі обіцяє виводити контрабандистів на чисту воду.

«За останні роки назбиралося дуже багато фактів. Їх ми помаленьку віддаватимемо в ГПУ, АП. Я прийшов на війну, щоби захищати країну, а не «барижити», заробляти «бабло»», – додає доброволець Директор.

Нагадаємо, що раніше у програмі «Стежками війни» журналісти провели розслідування щодо оборонного підприємства «Маяк», яке чиновники довели до мільйонних збитків.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-19 09:25 :38