Новини » Львів 1 лютого, 2019, 12:01 блоги
Готуємося до 70-річчя світлої пам’яті Ігоря Кушплера
Тетяна Козирєва
Журналіст, у сфері особливих зацікавлень якої – медицина
Ігор Кушплер
Ігор Кушплер

Вечір із присвятою народному артисту України, баритону, солісту Львівської національної опери, професору кафедри сольного співу Львівської музичної академії Ігорю Федоровичу Кушплеру (1949 – 2012) проходитиме 19 лютого у концертній залі ім. Станіслава Людкевича Львівської філармонії. Початок о 19.00.

Про це ЗІКу розповіла донька майстра вокалу, музиканта, митця і вчителя – володарка чудового мецо-сопрано Зоряна Кушплер, котра живе і працює у Відні і є вже понад 12 років солісткою Віденської опери.

<nbsp;>

«Запрошувала взяти участь у концерті випускників Ігоря Федоровича, які вже давно співають в оперних театрах, у філармоніях. Тобто людей, котрі у професії досягли певного рівня, – говорить Зоряна Кушплер. – На превеликий жаль, цього разу до нас не зміг приєднатися Андрій Шкурган (випускник Ігоря Федоровича Кушплера, запрошений соліст Варшавської та Битумської опер – Т.К.). Маю надію, що це ще відбудеться… І маю велику радість з того, що вже точно братимуть участь у вечорі запрошена солістка театру «Реаль» (Мадрид) та Римської опери Софія Соловей, яка живе і працює в Італії, і сім солістів Львівської національної опери – Людмила Осташ, Анна Носова, Тетяна Вахновська, Віталій Загорбенський, Андрій Бенюк, Ігор Міхневич та народний артист України, соліст Чернівецької філармонії Іван Дерда». 

Зоряна Кушплер зазначає, що ніяких спонсорів і меценатів концерту нема: «Це шана артистів моєму батькові і викладачеві Ігорю Кушплеру». 

В першому відділі звучатимуть твори Ігоря Кушплера. Солістам акомпануватиме лауреат міжнародних конкурсів Олена Кушплер, донька Ігоря Федоровича і сестра Зоряни Ігорівни. В другому відділі виконуватимуться арії і дуети з опер світової класики у супроводі оркестру Оперної студії Львівської музичної академії під батутою Юрія Бервецького.

«Надзвичайно дякую ректору Музичної академії Ігореві Михайловичу Пилатюку, який радо згодився допомогти нам, – говорить Зоряна Кушплер. – Також велика шана і подяку генеральному директору Львівської філармонії Володимирові Степановичу Сивохопу за те, що миттєво погодився на проведення концерту і доклав усі зусилля до організації. Звичайно ж, чудовому оркестру оперної студії при Львівській музичній академії під батутою мого багаторічного друга та колеги, заслуженого артиста України Юрія Бервецького».

Також Зорянa Кушплер розповіла про урочисту академію та презентацію книги про Ігоря Федоровича, котра відбудеться у Великому залі музичної академії 18 лютого о 18.00. «Автор книги – мистецтвознавець Мирослава Жишкович. І разом з моєю мамою вони видають цю книгу у видавництві «Сполом», – говорить пані Зоряна.

<nbsp;>

Пригадалося інтерв’ю з Ігор Кушплером, котре готувала до 60-річчя Майстра у 2009 році, в якому він розповів: «Я народився в селі Покрівці, що на кордоні Жидачівського і Стрийського районів. Це поблизу села Хомовичі, де народився Філарет Колесса. У нас в родині нема професійних музикантів. Любили співати всі, а особливо батько, але ніхто ніколи не ставив перед собою завдання стати професійним співаком. Я свою долю вирішив змалку. Пригадую, мені дуже подобалося слухати церковний хор. Малим часто вилазив у церкві на сходи і слухав, слухав, слухав… Здається, мене вела доля… Батьки хотіли мене залишити біля себе. Але я проявив настирливість і характер. Мало не пішов з дому. І батькам нічого не залишалося, як знайти мені транспорт, аби я завіз документи на навчання до Самбора, у культосвітнє училище. Там уже на першому курсі мене охрестили Робертіно Лоретті і залучили до всіх можливих і неможливих гуртків та ансамблів. Тоді ж, 1964-го року, вперше виступив на Львівському телебаченні – за «Самбірських лісорубів». І з того часу почалося моє професійне сходження. Працював в ансамблі «Верховина», співав в армії. Потім вчився у Дрогобицькому педінституті. У Львові у консерваторії вчився співу у класі професора Павла Петровича Кармалюка. А знайомий мені ще з Дрогобича Іван Попович заохотив до навчання на диригентському факультеті. Вчився спочатку у Миколи Філаретовича Колесси, згодом – у Юрія Олексійовича Луціва. 1973-го до Львова приїхав Ігор Васильович Лацанич, людина надзвичайно творча, з новим підходом до репертуару. Саме з ним я вперше вийшов на сцену львівського Оперного – в «Євгенії Онєгіні» Чайковського. Згодом – у «Донжуані» Моцарта. І саме Лацанич запросив мене до Оперного…

Можливостей було багато. Запрошували на роботу до Києва – солістом Будинку звукозапису. Навіть житлом забезпечували. Пропонували роботу і у Київській національній опері. Починаючи з 1980 року, я багато гастролював й за кордоном – у США та Канаді, де, звичайно, мав можливість залишитися. Але мене ніколи ці можливості не приваблювали. Не те, що я не люблю матеріального… Просто є речі, які надзвичайно складно полишити. Тобто, якби мені була пропозиція працювати, припустимо, в «Ла Скала» або іншому солідному театрі, можливо, я б зробив такий крок, бо це творчий зріст і гарна перспектива. Натомість просто залишитися… 

Тут я мав усе. Крім того, дуже рано почав викладати у консерваторії – з 1983 року. І це також втримало у Львові. Я щасливий, що зберіг сім’ю і дав можливість реалізуватися дітям, котрі тепер успішно працюють у Німеччині та Австрії».

Концерт до 70-ліття Ігоря Кушплера – це присвята, вдячність і світла пам’ять – з нотами печалі й туги. 

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-03-25 18:23 :57