Новини » Події 24 січня, 2019, 9:59 блоги
Зниклу дівчину шукали понад 100 людей: історія, яка стане повчальною

Її шукали понад 100 людей: волонтери-кінологи, поліція, нацгвардія... прочісували ліс, цвинтар... а скільки вболівало і переживало – не підрахувати. Тисячі? Десятки тисяч? А 19-річна дівчина Василина в той час була у подруги, яка живе зовсім поруч, по сусідству. Пили каву чи чай, теревенили про хлопців, про моду, про погоду, а може просто мовчали...

Того дня о 20:00 дівчина пішла на щоденну вечірню пробіжку і не повернулася додому. Телефон розрядився і залишила його вдома. Під час пробіжки зустріла подругу і пішла до неї. Сіли дивитися кіно, захопилися і до ночі так просиділи. Вже вночі Василина написала з телефону подруги смс мамі про те, що залишиться ночувати. Але смс не дійшла до адресата. Оскільки цілу ніч дивилися кіно, то, відповідно, спали довго. І аж коли прокинулися, то дівчина в інтернеті побачила, що її шукають. І вже тоді (15:30) вийшла на зв’язок з родичами. Усі полегшено зітхнули, бо версії розглядали і найстрашніші. Вбивство, ДТП і всяке інше, про що ми дивимося в трилерах і хоррорах.

Збіг обставин буває. От такий дивний, коли все одне до одного, і не будь хоч однієї обставини, то і не було б цілої драми. Але в цій історії мені щось не в’яжеться. Я маю право сумніватися.

Питання не в тому, що марно шукали. І добре, що марно. Але мені здається, що коли, не дай Боже, станеться схожа ситуація – того ентузіазму і волі до пошуку в багатьох вже не буде. Ні, шукати, звісно, будуть. Але шукати ж можна по-різному. Внутрішній скепсис знизить ефективність пошуку. А людина може справді бути у біді.

Ми не маємо права засуджувати дівчину. То її сімейні стосунки і її рідних. То не наша справа.

Але так сталося, що її вчинки стали причиною дій, переживань, напруги багатьох людей. А отже, частково стали і нашою справою.

Активні пошуки тривали менше двох годин. Тобто люди не встигли замерзнути чи виснажитися. Хіба емоційно. Але! Дівчина повнолітня. 19 років. Все таки треба якось свої вчинки співвідносити з іншими, з ближніми. З родичами, якщо ти живеш з ними, а отже, від них залежиш, треба рахуватися. Їхній спокій і почуття треба поважати. Ну яка смс серед ночі?! Хто, поважаючи маму, писатиме вночі з чужого телефону, що ночує десь там? Якщо з телефону подруги можна було написати вночі смс, то чому не можна було подзвонити звечора? Значить, номер мами знає напам’ять. Як можна іти на пробіжку в темну пору доби вздовж брюховицького лісу без телефону? І нащо? Його ж можна підзарядити за 10 хвилин. Хіба що часу не було підзаряджати, бо з кимось мала зустрітися...Ну, як варіант. Чому коли дівчина прокинулася, розуміючи, що мама там сивіє, не подзвонила і не заспокоїла? А мама хіба не обдзвонювала подружок? Та подруга ж живе по сусідству. Навіть обійти сусідів можна.

Ну, багато питань. Задати їх самій Василині ми не мали можливості бо, зі слів родича, вона не хотіла спілкуватися з журналістами бо їй соромно... Ні то ні. Має право. І на свою версію має право. А я – маю право не вірити.

Сподіваюся, ця історія для когось стане повчальною.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-24 04:47 :06