Дівчата зрізають коси
Влад Якушев
журналіст, письменник, екс-начальник прес-служби 14-ї окремої механізованої бригади ОК «Захід»
Презентація книги Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси» у Львові
Презентація книги Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси» у Львові

Це відбувається вже п’ятий рік. Вони обрізають волосся не через зміну моди, а тому, що на війні за довгим волоссям немає коли доглядати, щоб не заважало носити каску…

Війна – не тільки чоловіча справа. Це тому, що війна однаково жорстока і до чоловіків, і до жінок. Кулі не розрізняють статі, віку, соціального положення. От така от гендерна політика у війни. Повне рівноправ’я перед обличчям смерті.

А ще куля, випущена жінкою, так само вбивча для ворога. То ж жінки на рівні із чоловіками беруть зброю і йдуть захищати свою країну. Про таких жінок книга Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси».

У Львові книга була презентована у рамках благодійного фестивалю на підтримку ветеранів АТО, які отримали важкі поранення в українсько-російській війні та обмежені в пересуванні.

Метою організаторів фестивалю було зібрати кошти для організації походу в гори ветеранів АТО різних груп інвалідності та консультації діючим військовим і ветеранам щодо розвитку власної справи, популяризація започаткування власного бізнесу серед ветеранів.

Окрім благодійного ярмарку, різноманітних майстер-класів та показу фільму «Позивний «Бандерас», пройшла і презентація книги воєнкора Євгенії Подобної, в якій зібрані спогади 25 жінок, які у 2014-2018 роках брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів.

На презентації були присутні дві героїні книги: Юлія Філіпович із позивним Vega, яка воювала у складі бойового підрозділу «Правого сектора», та Ольга Сімонова з 24-ї механізованої бригади імені Данила Галицького.

Виявилось, що юна тендітна Vega була гранатометником. У неї лагідна посмішка і маленькі руки, не створені для того, щоб тримати важкий протитанковий гранатомет. Але ворогам ці маленькі руки несли смерть.

Ворог прийшов під залпи артилерії, вибухи та постріли і розбудив всім цим шумом воїна, який дрімав в Юліній підсвідомості. Юля стала Вегою, а маленькі руки почали роздавати загарбникам смерть.

Презентація книги Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси» у Львові
Презентація книги Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси» у Львові

«Жінкам на війні важко, тому, що для того, щоб бути із чоловіками на рівні, треба робити більше, ніж вони», – казала Юля під час презентації.

Я дивився на неї і думав, що було б непогано зібрати чоловіків, всіх, хто сховався чи відкосив, запросити на це зібрання Юлю, яка опинилась на війні у 19 років, і хай вони дивляться їй в очі. Мені здається, що ніхто з них не витримав би цього погляду.

Нехай би вони подивились на неї, а потім йшли собі по домівках і спробували із цією ганьбою жити далі. Великі та сильні, які сховались за спиною дев’ятнадцятирічної дівчинки.

Інша героїня книги – Оля Сімонова – приїхала воювати за Україну, полишивши Росію.

«Мені було соромно за те, що моя країна робить із вами. Знаходячись там я розуміла, що нічого не зможу змінити, а робити вигляд, що нічого не відбувається, не мала сили. Тож одного дня покинула все, приїхала до України та пішла на фронт».

Зараз Ольга служить у 24-й бригаді і не збирається залишати військову службу до самої перемоги.

«Ніякого мирного вирішення конфлікту бути не може. Нам, всім тим, хто на фронті, політичні компроміси не потрібні. Нам потрібна перемога», – каже Оля.

Я попросив Олю поставити на книжці свій автограф і вона написала українською. Вона змогла її вивчити, на відміну від багатьох громадян України, які заявляють: «Я не могу выучить этот язык. И зачем? Вы же меня понимаете?»

Олю я можу зрозуміти, а от таких «українців» – ні.

Скромна Женя Подобна мало говорила, більше слухаючи своїх героїнь. Вона не тримала у руках зброю, але із самого початку війни працювала на Сході журналістом, побувавши на всіх найнебезпечніших ділянках фронту.

Я пам’ятаю її перший обстріл. Це було у Мар’їнці, якраз коли там стояла бригада, в якій я служив. Пам’ятаю снайперську кулю, яка влучила в ящик з-під патронів у сантиметрі над головою Жені, накидавши скалок їй за комір.

Мені здалося, що зараз вона хвилювалась більше, ніж тоді.

Женя теж не носила коси.

Презентація книги Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси» у Львові
Презентація книги Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси» у Львові

Вона зробила для перемоги не менше, ніж її героїні, але не помістила у книгу розповідь про себе. Тільки одна фотографія у самому кінці книги й ім’я Євгенія Подобна на обкладинці.

P.S. Книга побачила світ завдяки проекту Українського інституту національної пам’яті «Усна історія АТО».

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-21 19:27 :47