На добре здоров’я. Паркінсона: хвороба як… хобі
Тетяна Козирєва
Журналіст, у сфері особливих зацікавлень якої – медицина

Світової слави художник Сальвадор Далі, легендарний боксер Мохаммед Алі, Папа Римський Іван Павло II – цих знаних у світі людей не обійшла одна й та сама біда – хвороба Паркінсона. Застигла у кріслі фігура, дрижання рук і голови, неможливість самотужки змінити позу – такою стає хвора людина.

Хворобу Паркінсона вважають у медицині залежною від віку. Згідно зі статистикою, зі ста людей, яким понад шістдесят, хворіє один, а серед старших шістдесяти п’яти – сімдесяти років таких хворих 2-3 відсотки.

Вперше захворювання, яке спочатку називали «дрижальний параліч», описав понад 200 років тому, 1817-го, англійський лікар і хімік Джеймс Паркінсон. Звідси у подальшому й назва цього захворювання центральної нервової системи – «паркінсонізм».

Дуже часто першою зовнішньою ознакою недуги стає дрижання рук – тремор. А сама людина та її близькі при тім зауважують, що сповільнюється її хода, з’являються проблеми у спілкуванні – хворий довго обмірковує почуте, мляво реагує. З часом у нього змінюється почерк, повільніше кліпають очі, лице стає як маска, мовлення – тихим і монотонним.

Про захворювання розпитую невролога, керівника Центру екстрапірамідних захворювань, кандидата медичних наук Людмилу Федоришин.
 

– Отож, хвороба Паркінсона – це хвороба рухових розладів. У звязку з чим такі розлади виникають?

– Поштовхом для розвитку недуги є те, що в мозку людини не продукуються нейромедіатори, які відповідають за рух, – йдеться про дофамін. І саме брак дофаміну призводить до скутості рухів, утруднення ходи, обмеженості рухової активності і, відповідно, втрати якості життя. Слід зазначити, що перші симптоми завжди виникають однобічно. Важливо, що розвиток сповільнення та ригідності в руці чи нозі може супроводжуватись болем, що часто діагностують та лікують як захворювання хребта.

– Сальвадор Далі, Іван Павло II і Мохаммед Алі – люди абсолютно різного способу життя. І захворіли на Паркінсона, маючи за плечима різну кількість прожитих років. То що ж, власне, провокує захворювання? Дозволю собі припустити, що Алі дістав хворобу через те, що був боксером, відповідно – постійно травмував голову. З другого боку, ані Далі, ані Папа не мали таких травм...

– Чинники – різні. Але остаточно це питання досі не з’ясоване. Паркінсонічний синдром може бути обумовлений інфекційними захворюваннями. Зокрема, достеменно відомо, що спричинює синдром паркінсонізму вірусний енцефаліт (запалення головного мозку. – Т.К.). Без сумніву, докладають рук до з’яви захворювання й травми голови, й судинні розлади (на тлі тривалої гіпертонічної хвороби), й різноманітні токсичні впливи (йдеться про наркотичні, медикаментозні середники). Але все ж найосновнішим чинником є вік, генетичні передумови та вплив навколишнього середовища (наприклад, несприятлива екологічна ситуація, стреси). У підкіркових ділянках у стовбурі головного мозку є так звана чорна субстанція, де продукується дофамін. Згідно з науковими дослідженнями, виснаження функції чорної субстанції починається набагато раніше, і тільки, коли залишається 20% дофамін-продукуючих клітин, проявляються клінічні ознаки самої хвороби. Доклінічними симптомами часто виступають зниження нюху, депресія, порушення сну і, не дивуйтеся, закрепи.

– Хвороба Паркінсона, напевно, як і всі інші захворювання, має різні ступені важкості?

– За загальноприйнятою шкалою, є 5 ступенів важкості перебігу захворювання. Перший – це початкові прояви з однобічним ураженням, коли хворий ще повністю себе обслуговує. Другий – коли ці ознаки вже більш виражені. Третій – коли ураження переходить на обидва боки. Четвертий і п’ятий ступені – коли хворі не можуть ані рухатися, ані ходити. А особливо це стосується тих, що не лікувалися.

– Позаяк хвороба Паркінсона – це є ураження головного мозку, чи можемо говорити, що такі люди страждають на недоумкуватість?

– У деяких хворих на пізніх стадіях може розвиватися так зване підкіркове нейрокогнітивне зниження. Позаяк має місце брадикінезия (обмежена рухова активність), хворий потребує меншої розумової активності. Тобто розумові здібності є цілком збережені, просто вони так само, як і рухи, сповільнюються: людина довше думає, довше говорить, довше концентрує увагу, довше подумки формулює і вголос складає відповідь. Це є брадифренія – сповільнене мислення.

– Хто більше наражений на Паркінсона – чоловіки чи жінки?

– Частіше хворіють чоловіки, співвідношення 3:2.

– Хвороба невиліковна?

– Так, і її можна порівняти, припустимо, з цукровим діабетом – у тому сенсі, що медикаменти відіграють замісну роль, збільшують кількість речовини, яка виробляється організмом в недостатній кількості. При хворобі Паркінсона це препарати леводопи, дія яких скерована на забезпечення якості життя.

Вважається, що розпочинати лікування слід одразу при появі перших симптомів.

– Маючи таку хворобу, з якої її стадії людина може розраховувати на інвалідність?

– З третьої. Але хвороба Паркінсона «вигідна» тим, що у разі вчасного діагностування, відповідно – призначення препаратів, які містять леводопу (наприклад, левоком, наком, мадопар), що є прекурсором дофаміну, людина, маючи третю стадію хвороби, може перейти на другу, тобто почувати себе ліпше. Були випадки, коли до нас привозили хворих, що майже не рухалися, а після курсу лікування навіть поверталися до праці. Взагалі щодо хвороби Паркінсона у цілому світі є така тенденція: хворі мають постійно собою займатися – приймати медикаменти, робити лікувальну фізкультуру, жити активним насиченим життям і сприймати захворювання як хобі.

– Але ж це, напевно, стосується лише ранніх стадій?

– Так, ранніх стадій і лікованих.

– До якого лікаря має звертатися по консультацію людина, зауваживши скутість чи тремор?

– Передовсім, до невролога. Потім такі пацієнти приходять до нас у відділення, і ми призначаємо низку обстежень, аби виключити супутню патологію, яка може обумовлювати скутість чи тремор, і визначити, що це є саме хвороба Паркінсона.

– Чи є якесь спеціальне обстеження – саме на хворобу Паркінсона?

– Як такого – нема. Хвороба Паркінсона, як правило, не дає якихось змін на комп’ютерній томографії, магнітно-ядерному резонансі, інших додаткових методах обстеження. Одначе кожного пацієнта на хворобу Паркінсона треба обстежувати повністю, тобто проводити і комп’ютерну томографію, і магнітно-ядерний резонанс, бо саме за результатами таких обстежень можна заперечити інші захворювання, які дають синдром паркінсонізму. До прикладу, судинні зміни, нормотензійну гідроцефалію (водянку головного мозку. – Т.К.). І, виходячи із цього, йде цілком інакше і лікування, і спостереження за хворим.

– Чи є якісь профілактичні заходи (наприклад, в сенсі провадження здорового способу життя), які б могли бодай частково застерегти від хвороби Паркінсона?

– І здоровим способом життя, і профілактикою, і лікуванням гіпертонічної хвороби можна частково попередити судинний паркінсонізм, але порятуватися від самої хвороби Паркінсона – навряд чи. Взагалі існує думка, що люди, в яких розвивається паркінсонізм, за характером відрізняються від інших.

– Навіть так? Чим?

– Вони є більш педантичні, відповідальні, дуже обов’язкові. Але це тільки припущення.

– Лікування – завжди стаціонарне, чи можна відбутися амбулаторним?

– Треба, щоби хворі від самого початку зверталися до стаціонару, аби пройти повний курс обстеження, встановити чіткий діагноз і виключити іншу патологію, яка може зумовлювати такий стан, і тільки у стаціонарних умовах треба добирати дозу медпрепаратів. Лікування – доволі складне. Не можна призначати однакові схеми терапії всім пацієнтам поспіль – кожен вимагає індивідуального підходу, індивідуальної дози.

– Чи потребує наявність хвороби Паркінсона обовязкової, припустимо, раз чи двічі на рік, шпиталізації? Щоби, скажімо, пройти додаткове обстеження чи підкоригувати дозу препарату?

– Ні, це не є обов’язково. Якщо діагноз встановлено, то через певні проміжки часу достатньо просто приходити на огляд – раз на три місяці, раз на півроку, щоб підкоректувати схему лікування. Таких пацієнтів лікар має вести по життю, тобто спостерігати – передовсім, для того, щоб визначити на певний момент, згідно зі станом здоров’я, дозу препарату.

– Чи є чинники, які провокують загострення хвороби?

– Тільки зменшення дози препарату або відмова від лікування. До речі, пацієнти на хворобу Паркінсона мають право на безкоштовне отримання протипаркінсонічних ліків.

– Чи радите родичам, як поводитися з такими хворими?

– Так.

– Якого плану ці поради?

– Все залежить від того, в якій стадії є хвороба. Якщо хворий достатньо фізично міцний, говоримо тільки про моральну підтримку. Також наголошуємо на тому, що він повинен займатися фізкультурою, не впадати у депресивні стани, щоб не «входити» у хворобу. Якщо фізичний стан хворого важчий, даємо більш конкретні поради. Варто пам’ятати, що контроль за захворюванням не зводиться лише до медикаментозної терапії – значно поліпшують стан пацієнтів фізична активність, танці, психотерапія, трудотерапія, навчання навичкам мовлення і психологічні методи. Йдеться також про низку пристосувань для дуже важких хворих, які можна зробити вдома, щоби полегшити існування того хворого. Самому ж пацієнтові вкрай необхідно розповісти про його хворобу, прогнози і суть лікування. Як і при астмі, діабеті, іншому хронічному захворюванні, лікар і пацієнт повинні діяти спільно, за активної участі останнього в прийнятті рішень щодо лікування. Хвороба Паркінсона супроводжується порушеннями сну, депресією, затримкою сечі, закрепами, болями, розладами автономної нервової системи і сексуальними відхиленнями. Все це піддається медикаментозній корекції. Просто треба набратися терпцю, не квапити пацієнта і дати йому можливість детально описати все, що турбує. Ми на базі Львівської обласної клінічної лікарні створили Центр екстрапірамідних захворювань, де лікуємо не тільки хворих із хворобою Паркінсона, а й пацієнтів, що мають різні рухові екстрапірамідні порушення – насильницькі рухи, дистонії, дискінезії, тремори. Хворих є дуже багато, але фактично лікування вони не дістають. А ця патологія піддається корекції.

Живіть довго і, звісно ж, будьте мені здорові!

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-14 16:21 :48