Новини » Суспільство 19 січня, 2019, 10:07
Марко Р. Стех: Композитора Максима Березовського називали «українським Моцартом»
Максим Березовський
Максим Березовський

Про те, якою маловідомою і повною неочікуваних білих плям є для нас історія життя і творчості Максима Березовського, одного із засновників класичної традиції в українській музиці, яскраво свідчить сенсаційне відкриття останніх років – віднайдення партитури його 11-ої симфонії. А також згадки про існування 13-ої симфонії.

Це несподіване відкриття проливає зовсім нове світло не тільки на масштаби і характер творчих досягнень Березовського, – адже виявляється, що цей композитор, відомий нам майже виключно своїми величними хоровими композиціями і одною сонатою для скрипки і чембалло, скомпонував, як виглядає, одинадцять симфоній, про існування яких ми навіть не здогадувалися. Це відкриття змінює також наші уявлення про загальний процес розвитку музики в Україні і Російській Імперії ХVІІІ століття. Адже до того часу першим симфонічним твором в Російській Імперії вважалася «Концертна симфонія» іншого видатного українця Дмитра Бортнянського, написана наприкінці 1780-х років, десять років після передчасної трагічної смерті Березовського.

Отож, коли і де написав Березовський свої симфонічні твори? Ще в Італії: у Болоньї чи Ліворно? Чи вже після повернення до Петербурга, коли відсунений від двірських посад, Березовський опинився в обставинах настільки важких, що вони привели до самогубства? Мабуть таки в Італії, хоча й про його творчість отого останнього Петербурзького періоду ми теж не знаємо майже нічого.

<nbsp;>

Загалом, наші знання про життєву історію Березовського скупі і фрагментарні. Більшість авторів біографічних довідок вважає, що він народився 1745 року в тодішній столиці козацького Гетьманату Глухові. Та це не підтверджені дані. Найімовірніше він народився трохи раніше, а про рід його ми не знаємо нічого достовірного.

Можемо сказати, що вчився він співу в знаменитій Глухівській школі, заснованій у 1730-х роках, першій музичній школі в Російській імперії, з якої підбиралися найталановитіші кадри для царських придворних капел. Пізніше він навчався також і в Київській Академії. Березовський, мабуть, належав також до Глухівської музичної капели гетьмана Кирила Розумовського, з якої найкращі музиканти також їхали працювати в Петербург. Тому не дивно, що музичне життя імперської столиці творили і формували, окрім імпортованих з Італії композиторів і музикантів, насамперед співаки і композитори з України.

Пам'ятник Максиму Березовському у Глухові
Пам'ятник Максиму Березовському у Глухові

Першим вихованцем Глухівської школи співу, що здобув широку славу, козак Марко Полторацький, який став першим не італійським оперовим солістом в Петербурзі. Згодом він став капельмейстером придворного хору і був учителем Березовського, Бортнянського і багатьох інших співаків з України. Надзвичайно талановитий Максим Березовський скоро пішов слідами, а то і перевершив цього вчителя. У віці 14 років він здобув успіх як соліст у виставах двох італійських опер, де знову він був єдиним слов’янином серед виконавців.

 

Працюючи в капелі оперного театру майбутнього царя Петра ІІІ, Березовський здобув славу видатного співака і композитора. Зокрема, його хорові композиції, такі як славетний концерт «Не отвержи мене», здобули захоплені оцінки музикознавців. Якоб фон Штелін, пишучи про музику Російської імперії і особливо наголошуючи популярність хорових творів українських композиторів, писав про Березовського як про творця обдарованого «великим талантом, чудовим смаком і високим мистецтвом композиції».

Але оцей час ранніх 1760-х років був уже періодом випробувань для Березовського. В організованому Катериною перевороті вбили її чоловіка царя Петра ІІІ, який, між іншими, був щедрим покровителем музики і музикантів. Нова цариця Катерина не приховувала своєї нелюбові до музики і була відома схильністю принижувати її творців і виконавців.

У нових обставинах Березовський опинився в особливо скрутному становищі, отож, за допомогою професора італійця Бальдассаре Галюппі, він переїхав до Італії. Насамперед до Болоньї, до славетної музичної академії падре Джованні Баттіста Мартіні, де навчався, між іншими, разом із Моцартом. Після шести років навчання і творчої праці Березовський здобув чи не найпрестижніше звання в музичному світі Європи того часу: академіка-композитора Болонської академії.

Це 1771 рік, і перед Березовським, здавалося б, відкривалися великі перспективи. Ми знаємо, що це був час великої творчої активності. На жаль, більшість скомпонованих тоді творів не дійшла до нас. У 1772 р. він пише у Пізі свою сонату для скрипки. У 1773 у Ліворно з великим успіхом відбувається прем’єра його опери «Демофонт». З цього твору збереглися лише чотири фраґменти, які однак свідчать про блискучий композиторський талант Березовського. Насамперед на основі високої майстерності оцих фрагментів у стилі європейського класицизму Березовського згодом нарекли «українським Моцартом».

<nbsp;>

1775 року, окрилений успіхами і повний надій на майбутнє, Березовський повернувся до Петербургу, але там чекали на нього гіркі розчарування. Витіснений придворною клікою царських «фаворитів», великий композитор і академік Болонської академії змусив піти працювати в придворній капелі без конкретної посади та виглядів на майбутнє. У бідності і без надій на зміну його статусу, ображений і принижений, а гордовитий за вдачею Березовський впав у глибоку депресію, а згодом і важко захворів. 1777 року під час нападу лихоманки він покінчив життя самогубством. Йому було ледве за тридцять років.

Так, до нас дійшли лише фрагменти його творчої спадщини. Відкриття невідомої 11-ої симфонії це свідчення того, як багато його творів залишаються невідомими, зокрема, інструментальних композицій написаних в Болонській академії, яких мусило бути чимало. А водночас це відкриття викликає надію, що в майбутньому дослідники зможуть відшукати, а музиканти донести до слухачів ще не один невідомий сьогодні твір великого композитора Максима Березовського.

У час його смерті друг і земляк Березовського Дмитро Бортнянський був ще в Італії. Він звідти повернеться аж через два роки, в 1779-ому. І його життя в Петербурзі складеться, загалом, краще й успішніше. За своєю вдачею він краще давав собі раду з бюрократією та інтригами життя при царському дворі. Розповідь про того другого великого композитора, який разом з Березовським створив класичну традицію нашого хорового співу, можна знайти тут.

Марко Роберт Стех,
для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-15 17:07 :01