Новини » Світ 17 січня, 2019, 17:11
Наркотики та зв’язані руки: як насправді врятували дітей із печери у Таїланді
Врятовані з печери у Таїланді хлопчики у лікарні. Фото: EPA-EFE
Врятовані з печери у Таїланді хлопчики у лікарні. Фото: EPA-EFE

У червні та липні минулого року весь світ, затамувавши подих, спостерігав за рятувальною операцією у Таїланді, де 12 хлопців і тренер були ув’язнені в печері Кхао Луанг. Однак лише зараз оприлюднено усі деталі драматичної рятувальної операції, яка завдяки неймовірним зусиллям звершилася успіхом. Виявляється, що, всупереч попереднім повідомленням, хлопців, щоб вивести на поверхню, зовсім не навчали пірнати. Подробиці рятувальної операції описав у своїй книзі «Печера» журналіст Ліам Кочраме.

Фатальна прогулянка

У суботу 23 червня 2018 року помічник тренера дитячої футбольної команди «Му Па» (у перекладі із тайської – «Дикі кабани») 25-річний Еккапхон Чантхавонг повів на прогулянку в печеру Кхао Луанг частину своїх учнів – 12 хлопців віком 11-16 років.

Прогулянка була пов’язана із днем народження одного з гравців команди. На цей день синоптики прогнозували дощ, але діти вже бували в печерах і не очікували ніяких проблем. Вони залишили біля входу свої велосипеди і вирушили углиб печери, прихопивши ліхтарі, воду та трохи їжі.

Повернутися назад команді не дозволив дощ, який затопив шлях до виходу. Підземні переходи поступово заповнювалися водою, залишивши дітям і їхньому тренеру лише невеликий незатоплений острівець вглибині печер.

Тоді діти навіть не уявляли, що чекати порятунку доведеться довгих десять днів. Хлопці розповідали, що тренер відразу після того, як стало зрозуміло, що вони заблоковані у печері, розподілив скромні запаси їжі між ними, залишивши собі найменшу частину. Після того, як в’язні печери залишилися без їжі і світла, їм допомагала вижити тільки вода, що конденсувалася на стінах підземелля.

Невдалі спроби порятунку

Батьки дітей, ще того ж дня самотужки розпочали їх пошук. До 4 години ранку, 24 червня, рятувальний загін, що складалися зі спецназівців-дайверів ВМС Таїланду намагався пробратися вглиб затопленої печери, проте зіткнулися із непередбаченими труднощами. Холодна каламутна вода та швидка течія дуже відрізнялися від чистої морської води, до якої звикли дайвери. Пізніше у інтерв’ю, вони порівнювали дії в такій воді зі запливом у басейні з холодною кавою. Зрештою у військових не було ні обладнання, ні досвіду, роботи в печерах, де неможливо часто піднятися на поверхню. З’ясувалося також, що топографічні дані щодо печери неточні, розташування ключових об’єктів і відстані між ними доводилося уточнювати під час рятувальної операції.

Незабаром після початку рятувальної операції до неї почали приєднуватися добровольці – спелеологи та аквалангісти-любителі, які прибували не тільки з різних районів Таїланду, а й зі США, Китаю, Великобританії, Австралії, Фінляндії та України. Загалом в операції брали участь 10 тис. осіб, у тому числі 2000 військових, 200 дайверів і 100представників урядових організацій. Дайвери працювали змінами по 12 годин. До робіт залучили велику кількість техніки, зокрема, воду, яка увесь час прибувала, безперервно відкачували за допомогою потужних промислових насосів. Розвідка затоплених входів відбувалася за допомогою підводних роботів, що передавали інформацію на поверхню. За допомогою дронів, обладнаних тепловими камерами, шукали альтернативні входи до печер. Одночасно у товстезних кам’яних стінах печери намагалися пробурити нові ходи, однак через загрозу обвалу ці спроби припинили. Свої послуги у порятунку запропонував навіть Ілон Маск.

2 липня, на десятий день пошуків, двоє британських дайверів знайшли вузький уступ, на якому тулилися 13 виснажених дітей із тренером. Їм доставили медикаменти, їжу, ліхтарі і ковдри. Розглядали навіть варіант, за якого вони мали б пробути у печерах кілька місяців до кінця сезону мусонів, коли рівень води впаде. Проте прогнози були невтішними: передбачали нові дощі, а вміст кисню в печері, де були заблоковані діти, постійно зменшувався. У таких умовах прийняли рішення евакуювати дітей під водою. Проблемою було те, що довжина окремих затоплених ділянок доходила до 200 метрів, а головне, що діти, які виросли в гірській місцевості, не тільки не знали, як поводитися з аквалангом, а й взагалі не вміли плавати. Згодом ЗМІ повідомили, що дітей одразу ж почали вчити плавати. Пізніше в ході прес-конференції за підсумками рятувальної операції було заявлено, що, всупереч більш раннім повідомленням, діти вміли плавати і робили це, коли вода вперше почала підніматися. Та якби там не було, 8 липня, о 10:00 почалася операція з виведення дітей із пастки.

Під дією наркотиків і звязані

Насправді дітей ніхто не вчив плавати і вони самостійно цього не робили. Фахівці вирішили, що це занадто небезпечно. Вони прийняли рішення дати хлопцям сильні психотропні препарати, щоб діти просто заснули і щойно тоді транспортувати їх на поверхню.

Операцію провели двоє досвідчених водолазів-спелеологів: анестезіолог Річард Гарріс та колишній ветеринар Крейг Челлен. Перед початком рятувальної операції дайвери у місцевому критому басейні провели її «репетицію».

На початку операції кожен з хлопців проковтнув таблетку з сильним психотропним препаратом – ксанаксом (алпразоламом). Крім того, рятувальники зробили кожному укол кетаміну, що мало розслабити м’язи, та атропіну, що зменшило слиновиділення і полегшило дихання у масці.

Найбільше рятувальники побоювалися, щоб під час транспортування хлопці не прокинулися і не зірвали з обличчя кисневі маски. У такому випадку усе б закінчилося трагедією. Тому, відразу після того як наркотик почав діяти рятувальники зв’язали руки кожної дитини за спиною і щільно одягли рятувальні маски. Оскільки препарати, які ввели хлопцям, також могли перестати діяти, дайвери взяли з собою кетамін.

У перший день операції, 8 липня, у такий спосіб із печери вдалося врятувати чотирьох хлопців. Наступного дня врятували ще чотирьох та врешті 10 липня – останніх чотирьох та тренера.

У перший день виникли проблеми з виведенням на поверхню хлопця на ім’я Найт, організм якого погано відреагував на психотропний препарат. Його дихання було нерегулярним, і він не міг заспокоїтися протягом півгодини. Тільки після цього йому знову ввели препарат і безпечно доставили на поверхню.

На другий день рятувальної операції один з хлопців почав прокидатися під час транспортування і Джейсон Маллінсон був змушений ввести йому додаткову дозу кетаміну.

«Це було дуже важко, шприци плавали навколо мене, і я намагався їх зловити», – згадує Маллінсон.

Останнім із печери вивели наймолодшого хлопця – Марка. У рятувальників виникла проблема із тим, щоб щільно закріпити маску на маленькому обличчі. Завдяки особливій обережності рятувальникам все ж вдалося спокійно вивести хлопчика на поверхню.

Андрій Павлишин,
IA ZIK

За матеріалами Daily Mail, IA ZIK, Wikipedia

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-23 21:02 :20