Санкційна політика України щодо агресора
Ігор Мірошниченко
політик, громадський діяч

Агресія Росії та окупація частини територій України та гібридна війна, що ведеться проти нашої держави уже п’ять років, – серйозне випробування. Одним із дієвих методів боротьби проти ворога є механізм санкцій. Проте чомусь українська влада не використовує в повній мірі цей механізм тиску на ворога.

Протягом останніх років слово санкції для українця – як бальзам на душу. Ми чуємо про систематичне запровадження санкцій щодо фізичних та юридичних осіб Російської Федерації від наших партнерів Сполучених Штатів Америки та країн Європейського Союзу. Санкції щодо Росії запроваджувались за окупацію Криму, воєнні дії на Донбасі, отруєння сім’ї Скрипалів у Великій Британії, застосування хімічної зброї в Сирії. Після атаки на українські кораблі в Чорному морі, на початку грудня Литва заборонила в’їзд в країну 20 особам Російської Федерації. Кораблі, власність яких доведена, двох колишніх наших громадян, а тепер громадян Росії, батька й сина, які проживають в Керчі. Вони володіють кораблями, які блокували Керченську протоку, коли наші кораблі намагались пройти її. На їх зареєстровано 15 компаній в Росії і ще 14 працюють на території України. Ці компанії й надалі продовжують законно працювати на території України. Тому просячи санкцій ми маємо запроваджувати санкції самі.

Уряд Росії 25 грудня ввів санкції проти 322 українських громадян і 68 компаній. Санкції введені урядом РФ на виконання указу президента «Про застосування спеціальних економічних заходів у зв’язку з недружніми діями України щодо громадян і юридичних осіб РФ». А що Україна?

В 2014 році Верховна Рада прийняла Закон «Про санкції», який передбачає, що санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. В умовах російсько-української війни Закон спрямовано саме проти Російської Федерації.

Починаючи з 2014 року Україна періодично розширяє санкційний список стосовно фізичних та юридичних осіб з Російської Федерації, які причетні до війни на території нашої країни. Проте чи ефективні ці санкції, то в суспільства є дуже велике питання.

Для мене не зрозумілою залишається ситуація, чому такі люди як, наприклад, Бабаков Олександр депутат Госдуми Російської Федерації, який голосував за анексію Криму, продовжує формально володіти дев’ятьма обленерго в Україні? Замість того, щоб заблокувати його активи, він спокійно зараз два своїх обленерго продає українському олігарху Ринату Ахметову. Чому Аркадій Ротенберг й надалі володіє одним з найбільших торгових центрів столиці й паралельно збудував Керченський міст до Криму?

Одіозний російський олігарх Дерипаска разом з активами своїми попав під санкції США в 2018 році. Мало хто знає, але Дерипаска продовжує володіти в Україні Миколаївським глиноземним заводом, хоча формально в Україні він під санкціями з травня 2018 року. В реєстрі фізичних та юридичних осіб Міністерства юстиції немає жодних вказівок, що дана компанія перебуває під санкціями держави Україна.

Весь світ керується власними економічними інтересами і Україна має це усвідомлювати. Ми маємо переконувати на дипломатичному рівні весь світ, що ця війна не економічна, а політична, і санкції потрібно вводити з політичних міркувань. І приклад всьому світові має показувати українська влада.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-23 23:25 :21