Новини » Суспільство 8 січня, 2019, 17:22
Еволюція дитинства, або Чому життя дітей зазнало радикальних змін
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Впродовж кількох десятиліть дитинство зазнало радикальних змін.

Що це означає для дітей, батьків та суспільства в цілому аналізує стаття у виданні Economist.

«В дитинстві ми з друзями майже весь час проводили надворі, придумуючи різноманітні розваги. Наші батьки зранку до ночі практично не бачили нас вдома. Ми мали небагато іграшок, проте це аж ніяк не заважало нам, адже ми мали й без того безліч пригод». Приблизно такі слова ви почуєте, якщо запитаєте когось у віці старше 30 років про його дитинство у багатій країні. Пригоди, як правило, більше нагадували Вінні-Пуха, аніж Зоряні війні, проте свобода та спілкування були справжніми.

Сьогодні діти проводять більшу частину свого часу вдома, часто разом з дорослими, а не з братами, сестрами чи друзями. За ними більше стежать, їх більше возять автівкою, ніж дають кататися велосипедом, залучають до більш організованих заходів та, можливо, протягом декількох годин щодня, «розважають» за допомогою гаджету. Все це робиться з найкращими намірами. Батьки хочуть захистити своїх нащадків від напруженого дорожнього руху, злочинності та інших небезпек, що існують у більш небезпечному, як вони вважають, сучасному світі, та надати більше можливостей досягти успіху.

І справді, багато у чому сучасні діти набагато кращі, ніж покоління або два тому. Рівень дитячої смертності, навіть у багатих країнах, падає. Кількість занедбаних чи голодних дітей менша. Сучасна молодь отримує більше уваги та підтримки від своїх батьків, та багато урядів надають додаткову допомогу дітям з неблагополучних сімей. Все менше підлітків стають правопорушниками, починають курити та вживати алкоголь. І більша кількість закінчує середню школу та здобуває вищу освіту.

Та й самі діти виглядають досить щасливими. У дослідженні, проведеному Організацією економічного співробітництва та розвитку у 2015 році, 15-річним підліткам запропонували оцінити своє задоволення життям за шкалою від 0 до 10 балів. Середній бал був 7,3. Хлопчики виявилися більш щасливими за дівчат, а діти з багатих сімей оцінювали своє задоволення життям вище, ніж інші.

Нічого дивного у цьому немає. Заможні батьки, особливо в Америці, вкладають безпрецедентну кількість часу та грошей у своїх дітей, щоб вони досягли таких самих, а то й кращих, успіхів, ніж вони. Ці нескінченні раунди додаткових занять, уроків музики, спортивних сесій та навчальних поїздок виявилися напрочуд ефективними у здобутті хороших оцінок, які відкривають шлях до вищих навчальних закладів та добре оплачуваних робочих місць.

Натомість, батьки з робітничого класу в Америці не мають можливостей для такого інтенсивного виховання. Як наслідок, соціальні поділи, що існують від покоління до покоління, зростають. Не так давно «американська мрія» переконувала у тому, що кожен може досягти успіху, якщо докладатиме до цього зусиль. Проте, нещодавня доповідь Світового банку засвідчила, що соціальна мобільність між поколіннями (шанс, що наступне покоління перейде з одного соціального класу до іншого) у країні є одною з найнижчих серед всіх багатих країн.

Ця доповідь пояснює, які чинники вплинули на ці зміни в Америці та в інших багатих країнах світу. Вони варіюють від широких соціальних та демографічних тенденцій, таких як урбанізація, зміни у структурі сім’ї та залучення жінок до робочої сили, до змін у політиці та розвитку цифрових технологій.

Почнемо з фізичного середовища, у якому зростають діти. У багатих країнах переважна більшість людей веде міське життя. Майже 80% людей живуть у містах, що мають багато переваг, включаючи кращі можливості для роботи, освіти, культури та дозвілля. Проте, є й темна сторона медалі: дороге житло, перенаселеність, відсутність зелених насаджень, інтенсивний рух транспорту, високий рівень забруднення повітря та відчуття того, що ти живеш серед незнайомців, а не у тісно співтоваристві. Це породило почуття зростаючої небезпеки (хоча, за статистикою, у західних країнах впродовж останніх кількох десятиліть кількість злочинів скоротилася).

Більш важливим є те, що внутрішнє середовище для більшості дітей суттєво змінилося. Сім’ї стають меншими, а жінки народжують дітей набагато пізніше, ніж це було декілька поколінь тому. У переважній більшості багатих країн середня кількість дітей зараз набагато нижча за рівень відтворення населення (2,1). Сім’ї з однією дитиною стали звичайним явищем у Європі та більш процвітаючих частинах Азії, включаючи Китай. Це означає, що кожна дитина має більше часу, грошей та енергії, що вкладають у неї батьками.

Сім’ї також стали набагато більш нестабільними. Кількість шлюбів різко скоротилася, а розлучення стають усе більш поширеним явищем. Багато пар в Америці та Європі зараз радше живуть у цивільному шлюбі й не одружуються, а велика кількість дітей народжується поза шлюбом. Багато з них виховуються самотніми батьками, в основному матерями, або опиняються у зведених сім’ях. Знову ж таки, частіше це відбувається у нижній частині соціальної шкали, ніж у верхній.

Водночас кількість жінок, які виходять на роботу, різко зросла. Модель сім’ї, що існувала після Другої світової війни, з чоловіком-годувальником, дружиною-домогосподаркою та декількома дітьми, стає історією. В Америці частка жінок працездатного віку у робочій силі зросла з 42% у 1960 році до 68% у 2017 році. У більшій чи меншій мірі це відбулося і в інших багатих країнах. Матері тепер найчастіше повертаються на роботу після року декрету або ж одразу після народження дитини, а не через 5 чи 10 років.

Вчені все більше уваги приділяють першим рокам життя дитини, оскільки з’являються все нові свідчення щодо їх життєво важливого значення для розвитку мозку. Джеймс Хекман, американський економіст-лауреат Нобелівської премії, припустив, що раннє інвестування у розвиток дитини забезпечує кращу віддачу, аніж розвивальні заходи пізніше.

Уряди багатьох країн почали збільшувати кількість державних закладів для догляду за дітьми та дитсадків, щоб заохотити більшу кількість жінок до оплачуваної праці та сприяти розвитку дітей з менш привілейованих верств суспільства.

Не слід забувати у про вплив гаджетів на дітей. Не так давно діти тероризували своїх батьків, заявляючи, що їм нудно, проте тепер «нудьгувати стало великою розкішшю», пише експерт з цифрової культури Шеррі Теркл з Массачусетського технологічного університету, США. У багатих країнах переважна більшість 15-річних мають свій власний смартфон та проводять декілька годин на день в Інтернеті. Існують певні побоювання щодо того, що надмірне використання гаджетів може призвести до наркоманії та психічних захворювань, а також викликати надвагу та ожиріння. Цифровий світ також несе у собі нові ризики, включаючи кібербулінг та секстинг.

Проте, звичайно ж, перш за все зазнала змін та установа, яка все ще залишається центральною у житті будь-якої дитини: сім’я.

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-13 23:54 :20