вівторок, 8 січня, 2019, 12:02
Þetta reddast! Десять фактів про зимову країну Ісландію від людини, що там побувала
18

Перше, з чим асоціюється Ісландія у масовій свідомості – це принади живої та неживої природи. І це, безперечно, так. Здається, на цьому острові посеред Атлантичного океану на півшляху між Європою та Америкою, як у музеї під відкритим небом, Земля зібрала всю екзотику Півночі.

Гейзери, фумароли, водоспади, фіорди, діючі вулкани, льодовики, вкриті мохом лавові поля, що простягаються за виднокруг. А ще – кити, ту́пики, низькорослі ісландські коні, які, збившись у маленькі зграї, пасуться на численних фермерських угіддях, і, звісно ж, вівці. Багато овець…

Ісландські коні пасуться в районі Bláskógabyggð. Фото: ZIK
Ісландські коні пасуться в районі Bláskógabyggð. Фото: ZIK

Головне, щоб вас не вводила в оману назва країни, яку можна перекласти як «крижана країна». Наприклад, наприкінці листопада, коли в Україні вдарили перші морози і випав сніг, в Ісландії вдень температура повітря трималася вище нуля і мрячило. Видно, дається взнаки близькість до теплого Гольфстріма, що робить місцевий клімат м’якшим, ніж деінде на аналогічних широтах. З цього приводу доречно згадати іронічну місцеву приказку, що не ту країну назвали Гренландією (дослівно – «зелена країна»). До слова, до Гренландії звідси – «рукою подати» – трохи більш як 250 км морем.

Краєвиди Ісландії. Фото: ZIK
Краєвиди Ісландії. Фото: ZIK

Екзотичними є не лише природні умови, в яких живуть ісландці, нащадки давніх норвезьких вікінгів, але й їхня культура, зокрема мова, яка мало відрізняється від тієї, якою говорили перші поселенці цього віддаленого острова. По суті, ісландська мова – одна з небагатьох у світі, що зберегла безперервну літературну традицію, починаючи приблизно з 1100 року. Через це сучасні ісландці, як і їхні давні пращури, можуть повноцінно читати саги, написані століття тому.

Разом з тим, сьогодні не «сага», а «ейяф’ятлайокютль», мабуть, найпопулярніше ісландське слово у світі. Воно позначає місцевий вулкан, виверження якого на початку десятиліття паралізувало на кілька днів світове авіасполучення. Всі знають, що воно означає, та, здається, лише мовні ентузіасти можуть коректно вимовляти. Місцеві ж гіди оїхоче «знущаються» над довірливими туристами, навчаючи вимові слова за допомогою, наприклад, фрази «Hey I forgot my yogurt» («Гей, я забув свій йогурт»).

Загалом, туризм має важливе значення для росту економіки країни, особливо після світової фінансової кризи 2008 року. Наприклад, у 2016 році Ісландію, де стало проживає близько 350 тисяч осіб (з них – близько 210 тисяч у Рейк’явіку та його передмістях), відвідали близько 1,5 млн туристів. Значна частина місцевого мас-маркету – чого тільки варта вулиця Laugavegur! – орієнтована на іноземців. Майже на кожному більш-менш пристойному магазині (вже не кажучи, про модні бутіки) можна знайти нагадування про можливість повернення ПДВ.

Національний парк Тінгведлір. Фото: ZIK
Національний парк Тінгведлір. Фото: ZIK

Такий приголомшливий результат став можливим не в останню чергу завдяки зростанню упізнаваності країни у світі, викликаного як уже згаданим виверженням Ейяф’ятлайокютля, так і недавніми успіхами ісландської футбольної збірної на міжнародній арені. На чемпіонаті Європи, що проходив у Франції у 2016, Стракарнір оккар («наші хлопці», прізвисько команди) дійшли до чвертьфіналу, а «бойовий клич» ісландський вболівальників став віральним.

За келихом пива місцеві розкажуть вам, що об’їхати всю Ісландію на автомобілі по Кільцевій дорозі – головній транспортній артерії країни – можна всього лише за добу. Я ж порадив би нікуди не поспішати, адже за кермом ви ризикуєте проґавити чергове диво на узбіччі.

Чорний пляж недалеко від містечка Вік на півдні Ісландії. Фото: ZIK
Чорний пляж недалеко від містечка Вік на півдні Ісландії. Фото: ZIK

Туристи

Рештки корабля, що зазнав аварії, недалеко від містечка Гріндавік. Фото: ZIK
Рештки корабля, що зазнав аварії, недалеко від містечка Гріндавік. Фото: ZIK

Здається, вони тут усюди і звідусіль. Якщо ви думаєте, що посеред кам’яної пустелі, за десятки кілометрів від найближчого населеного пункту, їх не буде, то ви помиляєтеся – обов’язково якась група зупиниться, аби сфотографуватися на тлі валунів, що нагадують тролів, або маленькі пірамідки, які складають з камінчиків люди на удачу.

Краєвиди Ісландії. Фото: ZIK
Краєвиди Ісландії. Фото: ZIK

Мені довелося побачити навіть групу монголів, що знімала сюжет про «Bæjarins beztu pylsur». Це – знаменитий кіоск у центрі Рейк’явіка, де, починаючи з 1937 року, продають хот-доги. Місцеві називають їх жартома «ісландською національною стравою». Коштує це задоволення – маленька булочка, сосиска, присипана хрусткою і маринованою цибулькою, а зверху обов’язково полита солодким соусом на основі майонезу, кетчупом та англійською гірчицею – всього лише 450 крон (трохи більш як 100 грн).

Вид на столицю Ісландії Рейк'явік, що відкривається з вершини Гатльґрімскірк’ї. Фото: ZIK
Вид на столицю Ісландії Рейк'явік, що відкривається з вершини Гатльґрімскірк’ї. Фото: ZIK

Є тут і свої «заробітчани». Переважно це – поляки. Вони працюють на будівництві, прибиральниками, продавцями, ловлять рибу... Суб’єктивно, але другою мовою після англійської, якою я тут послуговувався, – це була польська. Навіть хот-доги й ті замовляв польською після того, як продавець почув знайомий «східний говір».

Ціни

Краєвиди Ісландії. Фото: ZIK
Краєвиди Ісландії. Фото: ZIK

Ціни в Ісландії, м’яко кажучи, кусаються, особливо для, як мовиться, «пересічного українця». 1000 крон (для зручності обрахунку 100 ісландських крон дорівнює 25 гривням) – це середня ціна на товари на острові, тому все, що менше цієї суми, можна називати дешевим, а що вище – не дуже дешевим. Тому викласти 225 ісландських крон за літр бензину на заправці (одна з найвищих цін на пальне у світі) – шара.

Разом з тим, і тут можна зекономити, наприклад, скуповуючись у місцевій мережі супермаркетів Bonus, відвідуючи безкоштовні екскурсії.

Водоспад Скоугафосс на півдні Ісландії. Фото: ZIK
Водоспад Скоугафосс на півдні Ісландії. Фото: ZIK

Ще один лайфхак – не купуйте воду. Вона настільки чиста, що пити її можна просто з-під крану – вона нічим не поступається купованій.

Алкоголь

У країні діє державна монополія на продаж алкоголю, тому міцні напої можна купити або у спеціалізованих магазинах, або у барах, або… у магазинах безмитної торгівлі, які, на відміну від інших країн, доступні для пасажирів, що прилітають. В останніх можна скупитися алкоголем за нижчими, ніж на всьому острові, цінами, тому ісландці активно користуються такою можливістю.

Як ви вже зрозуміли, ціни на алкоголь зашкалюють, особливо у барах, тому місцеві в основному п’ють вдома чи у гостях, попередньо скупившись у магазині.

Тривалий час у країні діяв сухий закон, що забороняв продаж алкогольного пива. Та місцеві доволі швидко навчилися його обходити, додаючи до легкого світлого пива (міцністю 2%, що можна купити у місцевих супермаркетах) міцний алкоголь. Тож владі не залишалося нічого іншого, як скасувати цей закон у 1989 році.

Поліція

Безперечно, ісландську поліцію можна назвати наймиролюбнішою у світі. Вона малочисельна і не носить зброю, адже ісландці свято вірять, що зброя несе пряму загрозу їхньому демократичному порядку, і пишаються тим, що рівень злочинності у країні один з найнижчих у світі.

Місцеві жартують, що тут правоохоронці вдаються до використання зброї лише тоді, коли потрібно добити бідолашних овець, яких збивають фури, коли ті необачно переходять дорогу. Єдиний випадок в історії країни, коли правоохоронці застосували вогнепальну зброю і вбили підозрюваного у ході спецоперації, стався у 2013 році.

Транспорт

Громадський наземний транспорт, що представлений в Ісландії (у першу чергу, мова йде про Рейк’явік) виключно автобусами, не має особливої популярності. Живий місцевий стереотип – громадський транспорт – для лузерів, тому зазвичай автобуси курсують за маршрутом напівпорожні.

В Ісландії практично кожен має власний автомобіль, тому часто у Рейк’явіку, особливо ввечері, спостерігаються затори. Взагалі машин у Рейк’явіку настільки багато, що потрібно добряче попітніти, аби знайти, де б припаркуватися, що, власне, місцеві жителі і роблять, кружляючи від одного кварталу до іншого у пошуках вільного місця.

Єдиний вихід для туриста, який не хоче обмежуватися лише Рейк’явіком, – взяти автомобіль в оренду. Благо, на виїзді з летовища у Кефлавіку можна знайти прокат автомобілів на будь-який смак і будь-яку кишеню (середня ціна оренди – 100 євро на день + страховка).

Дороги

Краєвиди Ісландії. Фото: ZIK
Краєвиди Ісландії. Фото: ZIK

Якщо порівнювати з європейськими, дороги в Ісландії – не найкращі. Хоча для нас, українців, тут точно нема на що скаржитися. Так, тут можна зустріти ями на дорожньому полотні, але в основному на другорядних шляхах. Як і у нас, їх присипають дрібним щебенем.

Особливістю місцевої дорожньої інфраструктури є численні вузькі мости, на одну смугу, тому водіям потрібно бути уважним, особливо у темний час доби, щоб не влетіти у зустрічний транспорт.

Захід сонця в Рейк’явіку недалеко від Альтингу, парламенту Ісландії. Фото: ZIK
Захід сонця в Рейк’явіку недалеко від Альтингу, парламенту Ісландії. Фото: ZIK

Взагалі, місцеві – жахливі водії. Більшість, здається, щиро вважає, що правила дорожнього руху вигадали, щоб їх порушувати. Через це не дивуйтеся, коли водій, який бачить перед собою жовте світло, навпаки, набирає швидкість, щоб встигнути проїхати перехрестя. Здається, менш як 100 км/год по звивистих шляхах між населеними пунктами тут ніхто не їздить.

Гаукарль

Якщо існує аналог українського сала у світовій кухні, то це, безперечно, ісландський гаукарль (hákarl). Звісно, не за смаковими якостями, а за філософським наповненням – відображенням національного характеру.

Гаукарль – це страва з «підтухлої» акули, яка має характерний сірчистий смак та «віддає» нашатирним спиртом. Подається вона у вигляді маленьких кубиків, кожен з яких після пережовування, годиться запивати чаркою міцного бреннівіна – місцевого різновиду шнапсу.

Коштує подібне задоволення, наприклад, у культовому пабі Íslenski barinn, відносно дешево (як на ісландський порядок цін) – 750 крон буде коштувати порція з шести кубиків гаукарля, який подають у спеціальному слоїку і додатково 1000 крон за чарку міцного напою.

Якщо ж ви хочете спробувати менш екстравагантну їжу, то я би радив смажену тріску, яку продають у Рейк’явіку в кіоску Fish & Co. За звичайну порцію вам доведеться викласти 2000 крон.

Геотермальні купальні

Майже у кожному населеному пункті Ісландії є своя купальня. До громадських купалень ісландці відчувають особливу любов, приблизно таку саму, як ірландці – до пабів. Це – особливе місце соціальної взаємодії, де місцеві мешканці проводять вільний час зі своїми рідними, друзями, знайомими, обговорюючи останні новини, ділячись своїми планами на майбутнє.

Фумароли в Гаукадалурській долині в Ісландії. Фото: ZIK
Фумароли в Гаукадалурській долині в Ісландії. Фото: ZIK

Одна з таких, яку мені вдалося відвідати, – у Кверагерді, містечку недалеко від Рейк’явіка, відомому своїми теплицями з городиною, що функціонують завдяки геотермальним джерелам. Температура там досягає 40 градусів. Всього за 900 крон (враховуючи ісландський порядок цін – просто шара) тут можна купатися цілий день. Це – значно дешевше, ніж у Блакитній лагуні – одній із туристичних візитівок Ісландії – вартість білетів куди починається від 50€. Місцеві мешканці розповідали мені, що купальня не припиняє свою роботу навіть при екстремальних температурах повітря.

Гейзери в Ісландії. Фото: ZIK
Гейзери в Ісландії. Фото: ZIK

Єдине, про що не варто забувати за будь-яких обставин, – це обов’язково приймати душ без спідньої білизни до процесу купання, бо інакше ви ризикуєте наразитися на праведний гнів чистоплотних ісландців.

Гатльґрімскіркя

Величний лютеранський храм, спроектований місцевим архітектором Гудйоуном Самуельсоном, нагадує за формою гейзер, що вивергається. Він вважається найвищою культовою спорудою на острові. З храмової вежі, яку використовують як оглядовий майданчик, відкривається величний краєвид на місто Рейк’явік. Піднятися на верхівку коштуватиме 10 євро з людини.

Взагалі, постать архітектора Самуельсона досить важлива для історії міста. Значення його архітектурного спадку для Рейк’явіка можна порівняти, наприклад, зі значенням спадку Антоніо Гауді для Барселони чи нашого Владислава Городецького для Києва.

Крім Гатльґрімскірк’ї, Самуельсон спроектував ще місцевий Національний театр, Національну бібліотеку та багато інших визначних споруд, що надали місту його сучасного вигляду. Характерним для його стилю є використання елементів декору, що нагадують базальтові колони, які утворюються під час застигання розпеченої лави. Точнісінько такі можна побачити біля містечка Вік, найпівденнішого на острові, де знаходиться знаменитий Рейнісдрангар – пляж з чорним піском.

Þetta reddast

Краєвиди Ісландії. Фото: ZIK
Краєвиди Ісландії. Фото: ZIK

Перебуваючи в Ісландії, ви обов’язково почуєте короткий вислів «Þetta reddast» (читається як «сетта реттаст»), що українською можна перекласти як «врешті-решт все налагодиться». Ісландці називають його неофіційним девізом своєї країни. Загубили гаманець? – «Þetta reddast». Зламалося авто? – «Þetta reddast».

«Þetta reddast» вживається у дещо легковажній манері, та насправді у лаконічній формі виражає глибинну філософію, за якою живуть ісландці, – не важливо наскільки великі труднощі, а вихід завжди знайдеться, головне – не зупинятися.

Іван Гісем,
ІА ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Top
2019-01-18 19:38 :17