Ці останні дні перед Новоріччям

Богдан Волошин
Богдан Волошин Письменник, журналіст, телеведучий, залюблений у рідну Галичину мандрівник. Найбільше захоплення – відкриття для широкого загалу знаних і не дуже сіл та містечок рідного краю. Тішиться зустрічам із небуденними людьми. Любить топтати ряст і путівці, що не ведуть на манівці. Чого і всім бажає.
Фото: Богдан Марциняк Волошин/Facebook

Ці останні дні перед Новоріччям такі суєтні, хаотичні, ментрожні, наче зайві. Їх хочеться швидше прожити і забути. Бо ж за ці дні не наженеш того, що не встиг за рік, не повернеш втраченого, не набудешся.

А тут ще й якісь хвороби, якими не хворів цілий рік, але наздогнали. Якісь шмарклі, які не замовляв... І жаль, що так багато не встиг зробити, стільки ще доріг не пройдено, стільки усього не побачено. Тому хочеться швидше відчинити зарослу та заіржавлену браму у новий рік і знову стартанути з новими ідеями та надіями.

Хоча чималий досвід вчить – старт уже далеко позаду, а фініш усе ближче. Тепер треба триматись і не зійти завчасу з дистанції. Але завчасу – слово дуже умовне, виправдальне. Усе стається тоді, коли має статись. Не раніше, і не пізніше. Гріє лише те, що комусь досі цікавий, і мої пройдені дороги, і сум і радість від пережитого, і тиха печаль, що більше досвідчений, ніж мудрий, бо усе ще повторюю власні помилки, як в юності. І кращим вже не станеш, але й гіршим, дуже сподіваюся, теж. І розумієш, що тримаєшся за життя не задля якихось високих цілей, амбітних планів і місій. А просто, бо тебе досі люблять. І є кому зворохобити поріділе волосся на голові, обійняти і поцілувати в скроню.

До Нового року так близько, аж сніг зійшов. Чекаю, коли зацвітуть фіалки...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...