Новини » Суспільство 23 грудня, 2018, 11:11
Таємниця усипальниці Гербуртів
Готичний костел святого Мартина в центрі села Скелівка. Фото Галини Пагутяк
Готичний костел святого Мартина в центрі села Скелівка. Фото Галини Пагутяк

Чехи і місцева влада розкручують на Старосамбіршині (Львівська область) культ Швейка. За кругленькими формами персонажа Ярослава Гашека зникають величні постаті людей, які опікувались краєм щонайменше 600 років. Це теж стирання національної пам’яті шляхом підміни. Я не можу поважати людину, для якої пригоди Швейка у Фельштині важливіші, ніж колиска моравських лицарів Гербуртів. І колиска, і домовина.

Готичний костел святого Мартина в центрі села Скелівка (так тепер називається Фельштин) був родинною усипальницею галицьких Гербуртів. Збудований у 15 столітті на місці знищеного дерев’яного костелу. Вам його не треба шукати. Він домінує над Фельштином разом з оборонною вежею, що була колись частиною замку, який зруйнували у 1649 році козаки Хмельницького. У Першу світову війну інші козаки, вже московські, розстріляли вежу і костел лише за те, що тут бувала Марина Мнішек та її наречений Дмитрій. Мнішки мали маєток поруч, в Ляшках Мурованих. Після війни костел відремонтували і навіть розписали всередині фресками на тему життя Гербуртів. Після 1939 року костел перестав функціонувати. Його перетворили на склад міндобрив, які роз’їли коштовну плитку, дерево і фрески. Покійний Борис Возницький вивіз звідти мармурові надгробки, скульптури і великий вівтарний хрест, які зберігаються в Олеському замку. Це все, що він міг зробити. Визнання костелу пам’яткою національного значення не захистило його. У 1990-і роки костел почав так руйнуватись, що довелося місцевій громаді брати ініціативу в свої руки. З одного боку, продовжили життя нещасній будівлі, а з іншого – ці добрі люди перестарались. Можете собі уявити євроремонт у будівлі 15 століття? Де було Товариство охорони пам’яток, я не знаю. Як і Міністерство культури. «То наше – робимо, що хочемо». Під цим гаслом зараз знищується все. Це тільки у постсовковій країні пам’ятки національного значення віддають на розтерзання малоосвіченим громадянам. Мені здається, все зробили швиденько і тихо, а тоді вже довелось тільки розвести руками. На довершення всього до входу добудували халабуду, аби греко-католики мали куди класти парасолі.

Фото Галини Пагутяк
Фото Галини Пагутяк

Історія, на жаль, типова, суто галицький сценарій. Я навела її для того, щоб ви зрозуміли, що довелося вистраждати будівлі. А тепер про нетипове. Воно таке неймовірне, що я б навіть не писала про нього, якби не була певна, що місцева громада надійно не охороняє храм.

Гербурти залишили по собі добру пам’ять, що є радше винятком ніж правилом. І фельштинці досі їх шанують.

Не знаю, коли це було, свідки не уточнювали. Можливо, у 80-і. Діти бавились і помітили, що під стіною костелу провалилась земля. І в отворі було видно повно трун, з однієї звисала довга жіноча коса. У таких випадках слід повідомляти владу. Але коли влада приїхала, провал був ліквідований і забетонований. Люди сказали: «Не дамо тривожити наших панів», і на тому все скінчилось. У Скелівці досі є Руська, Польська, і Жидівська дільниці. Але немає вже ратуші, а синагога перебудована. Руська дільниця була там, де ще одна пам’ятка, вже 18 століття, церква Кузьми і Дем’яна.

Знаючи, що при комуністах знищували цвинтарі коло церков і костелів, а при австріяках вичищали крипти, можна припустити, що фельштинці зробили таємний сховок для Гербуртів або не послухались, і прах там, де має бути. Тіло єпископа Станіслава Гербурта, тіло Яна Гербурта, Каштеляна Сяноцького, гуманіста, історика,викладача Ягеллонського університету, тіло його дружини Катерини Дрогойовської і юного сина Кшиштофа, і багато-багато інших Гербуртів. Коли ми житимемо в цивілізованій країні, можна буде відкрити усипальницю і пізнати таємниці роду Гербуртів. Не відомо, чи знали про крипту реставратори, чи не було пограбовано могили. Якщо не пограбовано, то це була б справжня наукова сенсація. Якби Ян Щасний Гербурт заповів поховати себе не в Добромилі, а тут, його посмертна доля могла б скластися по-іншому. Але його поховали в дерев’яному костелі в Добромилі, який знесла повінь через сорок років після похорону. То було 17 століття, чи вдалося врятувати останки найвідомішого і найнещасливішого з Гербуртів, ніхто не знає.

Фото Галини Пагутяк
Фото Галини Пагутяк

У нас взагалі ніхто нічого не знає, бо не хоче знати. Тому біля постаменту, на якому колись була стела пам’яті Гербуртів стоїть, перепрошую, Швейк з пальцем у дупі.

На Скелівку, тобто Фельштин, є досить багато автобусів. Із Західної автостанції є автобуси на Добромиль через Скелівку. А за артефактами з костелу доведеться їхати в Олеський замок. Там є мальований портрет Яна Гербурта, теж з фельштинського костелу.

<nbsp;>

Галина Пагутяк,
для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-26 15:35 :59